Процес децентралізації органів місцевого самоврядування і державної влади на районному рівні, як відомо, завершився. У Болградському районі створено 10 територіальних громад.

У системі соціальних, економічних координат новостворених громад на цьому етапі найактуальнішими, як на мене, є підготовка програм соціального, економічного і культурного розвитку на нинішній рік і формування комунальної та іншої власності. Це дає можливість і право новопризначеним керівникам райдержадміністрацій та обраним головам об’єднаних територіальних громад презентувати свої наміри, плани щодо розвитку районів, ОТГ, вирішення ключових завдань соціальної та економічної політики.

У центрі уваги моєї депутатської діяльності — питання власності та проблеми, які тут виникають. Згідно з нормативно-правовими вимогами до 1 липня цього року шляхом передачі майна колишніми сільськими, районними радами та адміністраціями має бути сформоване майно громад. Цей процес, як і слід було очікувати, трудомісткий і вимагає принципового, професійного підходу відповідних робочих комісій, фахівців, надання якісних матеріалів на засідання колегіальних органів районної ради. За минулий поствиборний період на засіданнях профільної постійної комісії Болградської районної ради з питань власності було розглянуто десятки актів приймання-передачі майна. Ці матеріали затверджені на пленарних засіданнях райради. На скільки якісно проведена ця робота, покаже час. І все ж ОТГ, їх підрозділи вже функціонують.

Передане майно (будівлі, споруди, оргтехніка, засоби комунікації тощо) прийнято вважати засобом, за допомогою якого новостворені центри ухвалення рішень з надання послуг населенню зможуть виконувати свої функції відповідно до власних та делегованих повноважень, обумовлених статтями 25 — 40 закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

На даному етапі мене, як і моїх колег по депутатському корпусу, турбує майно інших форм власності, що знаходиться на території ОТГ. Багато таких об’єктів нині у безхазяйному стані. Історії виникнення такого стану різні: виїзд власників у пошуках кращого життя чи роботи, наслідки невдалої приватизації, очікування інвесторів, занедбання недобудов і т. д. Скільки таких об’єктів — нежитлових приватних домоволодінь, давно приватизованих або залишених без нагляду приміщень — наразі не відомо.

Задля вирішення цієї проблеми депутати районної ради у листопаді минулого року підтримали пропозицію нашої постійної комісії щодо проведення інвентаризації (взяття на облік) такої власності. Окремі ОТГ відгукнулися на таке доручення райради (повідомили її офіційно). Інші, очевидно, запланували виконати вимогу, передбачену підпунктом 9 пункту «б» статті 30 названого закону — про облік усіх нежитлових приміщень на території громад. Мабуть, проміжний звіт про проведену роботу слід було б організувати райдержадміністрацією за підсумками півріччя, і депутати, впевнений, підтримають цю пропозицію. Така робота доцільна з різних точок зору. Як варіант — ці матеріали повинні стати частиною вступних (з початку каденції) паспортів громад, з подальшим реагуванням на занедбані об’-єкти, відновленням обов’язків, висуненням правових вимог до власників, особливо приватизованих чи реформованих у минулому підприємств, організацій, відомств, а надалі — проведенням системного моніторингу всього, що відбувається у цьому напрямку. Бо ж нинішній стан безхазяйних приміщень не тільки створює непривабливий зовнішній вигляд населених пунктів, а й в окремих випадках становить небезпеку.

І тут хотів би бачити принципову позицію не тільки органів виконавчої влади, а й правоохоронців, адже часом на очах у всіх відбувається те, що породжує питання: «Чому?». Упевнений, що нині таких «чому?» достатньо у багатьох громадах. Наведу лише один приклад нинішнього стану колишнього Болградського «військторгу», будівля якого напіврозвалена, кимось розкрадена. Довгий час стоять і, м’яко кажучи, не прикрашають центральну частину міста унікальна, зведена на початку минулого століття будівля офіцерської їдальні, приміщення швейної фабрики і т.д.

Повернуся до позиції про складання переліку нежитлових приміщень і до пропозиції про їх включення до паспортів громад. Окремі об’єкти могли б бути цікавими у контексті проведення недавно анонсованого інвестиційного форуму в Болградському районі, місцем народження нових проєктів, вкрай необ-хідних для соціального-економічного розвитку нашого району.

Значущою складовою власності громад є земля — одне з найважливіших бюджетоутворюючих джерел новостворених громад. І тут насамперед постає необхідність її інвентаризації. Не менш важливою є й уся амплітуда показників її використання — від врожайності до сплати податків, створення робочих місць. Все це формує завдання перед ОТГ, спрямовані на провадження політики покращення зайнятості сільського населення, протистояння згасанню сіл, бідності селян, утвердження нового погляду на екологію, збереження родючості землі, відновлення лісозахисних смуг, надважливих для нашої природно-кліматичної зони.

До речі, щодо лісосмуг. Це питання опинилося за межами правового регулювання — чинний Лісовий кодекс не відносить захисні лісосмуги до лісового масиву, а це робить їх беззахисними сиротами. І це дало можливість недобросовісним землекористувачам приорювати лісосмуги, практично безконтрольно зменшуючи їх площі. Ніхто не відповідає за неконтрольоване (переважно — варварське) їх вирубування. Відтак, як на мене, для Одеської обласної державної адміністрації сьогодні вкрай актуальним є питання створення покрокової програми відновлення лісосмуг, передусім в її південно-західній частині, де площі лісових насаджень не перевищують кількох відсотків проти 20 і більше відсотків у європейських країнах. Нині така програма перегукувалася б з президентською ініціативою про масштабне висаджування дерев в Україні.

Як й у випадку з майном, вкрай необхідною є інвентаризація громадами використання землі — ріллі, лісових смуг, пасовищ. Останні мають важливе значення для підтримки особистого скотарства, котре хоч якось формує економіку сільських домогосподарств і вирішує проблему зайнятості частини населення у цей непростий час.

Упевнений, що вирішення згаданих і схожих проблем, належний рівень використання наданих об’єднаним громадам і новоствореним районам організаційних, ресурсних та інших можливостей якраз і буде відповіддю на питання про ефективність адміністративно-територіальної реформи.