Професійне свято моряків — День Військово-Морських сил Збройних сил України — Асоціація ветеранів-підводників імені Олександра Маринеско відзначила у рідній стихії.

Цього дня учасники асоціації та гості вийшли на катамарані «Хаджибей» в Одеську затоку. На борту — понад 30 ветеранів ВМС України, журналісти, представники культури, громадських організацій, багато дітей та молоді.

Тетяна Якимова, викладачка Чорноморської флотилії юних моряків, розповідає:

— Життя моє та моєї родини пов’язане з морем. У 1983 році до Одеси перевели мого чоловіка — він став начальником рятувальної служби порту, що базувалася у Практичній гавані. Відтоді моє життя і пов’язане з Одесою, з морем. А з 1987-го — з яхтингом. Мій син — капітан яхти. Я займаюся підготовкою юних моряків, і сьогодні наша юна команда — також на борту.

Пощастило з погодою. Цього дня було сонячно. Учасники насолоджувалися свіжим морським повітрям, спілкуванням, культурною програмою. На палубі були і танці, і співи, звучала гітара, перегукувався з морським бризом саксофон.

Катер вийшов в Одеську затоку. Всі із задоволенням дивилися на рідні береги з моря. Тут, у морі, відбувся традиційний ритуал покладання вінків та квітів у пам’ять про загиблих моряків.

Поверталися у порт повз знаменитий Воронцовський маяк. А серед гостей — знаменитий доглядач цього маяка 88-літній Іван Цихович, який опікувався ним понад 65 років! Зовсім недавно він передав свої повноваження новому начальникові — капітану першого рангу запасу Олегові Гриньку. Для Івана Тимофійовича це свято, мабуть, найважливіше в житті, адже понад 65 років він віддав службі на Воронцовському маяку! Він згадує своє дитинство, юність, свій вибір професії, який подарував йому таке цікаве, насичене враженнями життя… Наразі звикає до життя на суші, до того, щоб бачити море лише з берега…

Не обійшлося на «Хаджибеї» і без морських ба-йок. Одну з них розповів нам ректор Інституту морегосподарства і підприємництва, письменник-мариніст Олександр Яценко:

— Всі знають, що в Одеській області є місто Балта, яке у 1940 році навіть було столицею Молдавської автономної республіки у складі УРСР. Неподалік від Балти — залізнична станція Побережжя. І поруч — станція Жеребкове, де до Другої світової війни розташовувався запасний військовий гарнізон, радіоцентр Чорноморського морського флоту. Тож у ті давні часи на вулицях Балти можна було зустріти молодих військових у морській формі та штанях-кльош, від яких у місцевих дівчат паморочилося в голові. Хлопці називали себе моряками Чорноморського Балтфлоту. А деякі з них були підводниками, бо їздили… на підводах.

Цю правдиву байку Олександр Яценко почув від Всеволода Захарова, який у 1980-х був керівником Балтського військового гарнізону. Щоправда, в ті роки гарнізон перетворився на Центр космічного зв’язку з ракетними військами стратегічного призначення СРСР. Але це вже інша історія…