Відомий вислів видатного філософа та математика «Свавілля однієї людини закінчується там, де починається свавілля іншої» набув нового втілення в устах заступника голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука «Цивільний кодекс — це супермаркет правових можливостей», оскільки цивільне законодавство завжди було дороговказом для життя людини будь-якої суспільної формації й визначало можливості її поведінки.

З моменту прийняття Цивільного кодексу України вже пройшло майже двадцять років, переосмислення його застосування у житті українського суспільства, а також прагнення України до інтегрування в Європейську спільноту викликало потребу у реформуванні цивільного законодавства. Вчені, юристи — практики, представники суддівського корпусу напрацювали Концепцію оновлення (модернізації) Цивільного кодексу України, основні положення якої є витребуваними українським суспільством і проявляються у наступному.

Пропонується скасувати Господарський кодекс і повністю перекласти тягар врегулювання будь-яких приватних відносин саме на Цивільний кодекс, що в цілому відповідає юридичній моделі таких взаємин у країнах ЄС. Вслід за європейським законодавством та задекларованим пріоритетом прав людини в Конституції України пропонується запровадити чільні практики рішень Європейського суду з прав людини. Подібним чином має бути нівельованим Сімейний кодекс, як наслідок, — відбудеться перекладання врегулювання сімейних взаємин на цивільне законодавство.

Не менш конструктивною є позиція визначення ефективної моделі притягнення винної особи до відшкодування моральної шкоди. У даному контексті рішення Верховного Суду вже містить низку судових прецедентів, серед яких відшкодування моральної шкоди матері дитини, якій було завдано шкоду каліцтвом внаслідок дорожньо — транспортної пригоди, чого чинне законодавство не передбачає.

За прикладом французького законодавства висловлюється пряма заборона щодо євгеніки, тобто наукових досліджень в сфері селекції з метою удосконалення успадкованих фізіологічних властивостей людини, будь-яких трансформацій генів, окрім потреб лікування генетичних захворювань. Разом з тим, розглядається можливість легалізації пасивної евтаназії (припинення підтримуючої терапії невиліковного хворого) та асистованого самогубства (лікар дає або виписує рецепт на препарат летальної дії для невиліковного хворого) з огляду на наявну судову практику Європейського суду з прав людини, що потягне за собою відповідні зміни до кримінального законодавства.

З урахуванням тенденцій сучасного світу щодо забезпечення реалізації права особи на відтворення собі подібних істот, окрема увага приділена питанню унормування репродуктивних прав людини через їх визначення, упорядкування, окреслення умов та порядку застосування відповідних репродуктивних технологій. Зокрема, визначені такі репродуктивні права: право на репродуктивний вибір; право на репродуктивне здоров’я; право на інформацію про репродуктивні права; право на таємницю здійснення та захисту репродуктивних прав. Наведене має неабияке значення у зв’язку з погіршенням репродуктивного здоров’я населення планети. Додаткової уваги у наведеному контексті приділено питанням врегулювання порядку проведення абортів, реалізації права народжувати вдома, поза межами лікарень, реалізації прав дитини, народженої внаслідок застосування репродуктивних технологій тощо.

Врегульовано досить актуальне питання порядку зміни статі з урахуванням віку, обставин та умов, за яких особа може вчинити таку дію. За прикладом законодавства Чехії вноситься пропозиція щодо визнання зміни статі в якості підстави до припинення шлюбу.

Окремо авторами проекту Концепції виписано питання охорони права людини на приватність в якості одного з чільних невід’ємних прав, як-то: право на доступ до персональних даних із безоплатним наданням їх копій в електронній формі, право на портативність (мобільність) персональних даних. Цікавою є думка у контексті наведеного щодо запровадження права бути забутим, яке наділяє будь-яку особу можливістю вимагати за визначених обставин видалення власних особистих даних із загального доступу, оскільки є вірогідність поширеного доступу до них через пошукові системи невизначеного кола осіб.

З огляду на тенденції діджиталізації суспільства (перевтілення у цифровий формат), значної уваги приділено інформатизації всіх сфер життя, починаючи з визнання й розвитку цифрових прав серед невід’ємних прав людини, закінчуючи визначенням та упорядкуванням різних угод в електронній комерції й застосування цифрового підпису в якості засобу ідентифікації людини як учасника різних взаємин. Зокрема, у змісті права на інформацію зазнали втілення такі як: свобода на отримання та передавання інформації, свобода засобів масової інформації, свобода художньої творчості, свобода наукової діяльності, право на доступ до мережі «Інтернет», право на доступ до публічної інформації, тощо.

Враховуючи значимість для українців, які постраждали внаслідок конфлікту на Сході країни, питання захисту прав та свобод, особливо права на житло, авторами проекту Концепції, з метою запровадження судової практики ЄСПЛ, впроваджено механізми захисту права на недоторканість житла, зокрема через доповнення змісту останнього неспроможністю осіб, переміщених внаслідок конфлікту, повернутись до житла. Наведена юридична конструкція створює передумови до впровадження вже існуючих судових рішень судів вищої інстанції, як-то в питаннях відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок знищення, пошкодження житла, а також спонукання до залишення місць проживання біженцями з тимчасово окупованих територій України.

Не менш значимим є питання впровадження за англо-американською правовою системою конструкції фідуціарного фонду, сутність якого полягає у передачі в довірчу власність та управління певного майна іншій особі в інтересах вигодонабувача (дійсного власника майна) або ж з визначеною суспільно корисною метою.

У сфері спадкових прав врегульовано питання спадкування дитиною, зачатою за допомогою репродуктивних технологій вже після смерті спадкодавця, шляхом обмеження такої можливості певними часовими межами проведення відповідної процедури, а також висловлення згоди на це померлої особи за життя. В рамках заповіту з умовою, на відміну від чинного унормування цього питання, коли умова має існувати на момент смерті спадкодавця, пропонується надати можливість її настання протягом певного строку вже після відкриття спадщини. Деталізовано питання стосовно утримання та догляду належних спадкодавцеві домашніх тварин через складання з відповідним змістом окремого заповідального розпорядження.

Це тільки частина тих новацій, які запропоновані реформою цивільного законодавства, що створює передумови до подальших публікацій з наведеної тематики.

Віктор МАКОВІЙ. Завідувач кафедри цивільно- правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ