Головною подією світової політики в кінці минулого тижня стали вибори до Бундестагу ФРН. Результати виборів, утім, були цілком передбачувані. Рейтинги партій і партійних лідерів у виборчому процесі там заміряються точно. Вони не залежать від симпатій соціологічних служб і не спотворюються засобами масової інформації, як відбувається в Україні.

ЄВРОСОЮЗ ВТРАЧАЄ ГАРАНТА

Попередні підсумки виборів такі: соціал-демократи ненабагато випередили ХДС/ХСС (196 місць) й отримали 206 мандатів у загальнонімецькому парламенті. На третьому місці — зелені (118 місць), а на четвертому — вільні демократи. Розклад такий, що наразі не можна визначити, хто і як сформує німецький уряд. А це важливо не тільки для ФРН, а й для Європи і всього світу. Закінчилася епоха багаторічної стабільності, яку уособлювало однопартійне правління ХДС/ХСС на чолі з канцлером Ангелою Меркель. Настав час політичних коаліцій, компромісів і складних переговорів. Таке тут траплялося не раз, але переважно — під час «холодної війни», коли гарантією стійкості був колективний Захід.

Великий гарант на чолі зі Сполученими Штатами зараз добровільно пішов на самоізоляцію. Кожен з гравців захищає свої інтереси. Навіть у політиці Євросоюзу помітні відцентрові тенденції. Саме цим тенденціям вісімнадцять років успішно чинила опір Ангела Меркель. Вона використовувала всі важелі для того, щоб Німеччина в Європі зайняла те місце, яке США рані-ше займали в світі. Завдяки Меркель двадцять сім країн Євросоюзу з важливих питань політики зберігають єдину позицію. Завдяки підтримці Меркель зміцнюються загальноєвропейські владні інститути. І найголовніше — на єдність Євросоюзу працює загальноєвропейський економічний «цемент» — друга за значенням світова валюта Євро.

Лідери двох головних політичних сил, які здобули минулої неділі перемогу на виборах до Бундестагу, — лідер соціал-демократів Олаф Шольц (у колишньому уряді обіймав пост міністра фінансів) і лідер блоку ХДС/ХСС Армін Лашет, за всіх розбіжностей у поглядах, під час виборчої кампанії заявляли, що в сфері зовнішньої політики продовжуватимуть курс Ангели Меркель. Але чи вдасться це їм — велике питання. Бо ні той, ні інший не зможуть сформувати однопартійну більшість у Бундестазі.

Через принципові розбіжності щодо внутрішньої політики та особистої неприязні двох переможців виглядає нереальним створення і «великої коаліції» ( з ХДС/ХСС і СДПН), хоча голосів для цього вистачить. Для створення урядової більшості доведеться залучати одного або двох «молодших» партнерів. Найвірогідніший партнер — Партія Зелених, яка завоювала третє місце на виборах. Потім — Вільна Демократична партія, що отримала четверте місце. За німецькою традицією, основний «молодший» партнер отримує в уряді портфель міністра закордонних справ. А в закордонних справах позиція зелених дуже розходиться з курсом, який проводила Меркель.

Закордонні справи у ФРН курирує прем’єр. Але реалізує курс і вносить свої корективи міністр. Є підозри, що представник зелених на цій посаді скорегує курс на користь України. До такого коригування, щоправда, треба дожити. Меркель на посаді канцлера залишиться, поки не сформують новий уряд.

ПОЗАДУ — ЗАМАХ, ПОПЕРЕДУ — ТРУСКАВЕЦЬ

У зв’язку з останніми подіями у багатьох виникає питання, чи доживе до коригування німецького курсу уряд України. Його склад, як не прикро, зараз ви-значають не вибори і не розподіл сил у Верховній Раді (як прописано у Конституції), а де-факто одна людина — глава держави. Бажання цієї людини керувати всім і очолювати все на світі не наштовхується на справжній спротив. Будь-який абсурд на зразок заяви про те, що дороги в Україні кращі, ніж у США, масовка «Кварталу-95» зустрічає оплесками. Нудно. У Росії терорист на терористі, а у нас — тиша. Необхідно підняти тонус.

І підняли. 22 вересня о 10-й ранку недалеко від села Лісники Київської області обстріляли машину, в якій їхав особистий друг президента Зеленського Сергій Шефір. Незважаючи на те, що стрілець зробив по машині 18 пострілів, втрати виявилися мінімальними. Сам Шефір не постраждав, а водій отримав поранення в ногу і зміг довести автівку до найближчої людної заправки. Інцидент на цьому завершився, але відлуння від пострілів у буквальному сенсі перетнуло океан. Виступаючи на Генеральній Асамблеї ООН, Президент України згадав замах на Шефіра, а в кулуарах зауважив, що це привіт особисто йому за розпочату боротьбу з олігархами.

У США, як і думку про якість українських доріг, репліку Зеленського зустріли з посмішкою. У нас — інша річ. Компетентні органи взялися терміново зміцнювати безпеку, приставили охорону до «слуг народу», які раніше ходили містом без повідка. А ліс, звідки по машині з Шефіром стріляли, прочесали так ретельно, що знайшли труп самогубця, який провисів на дереві непоміченим цілий місяць. У засобах масової інформації щодо замаху поширюються одночасно дві версії. Перша — про горезвісний привіт Зеленському від невідомих олігархів. Друга — про те, що замах був інсценуванням. Щось на зразок підпалу Рейхстагу з метою встановлення диктатури. Ні перша, ні друга версії не підкріплені фактами і не витримують критики. Але президент помилятися не може. З олігархами, незважаючи на привіт, слід розібратися. І не тільки за допомогою закону, а й за допомогою кадрової чистки в парламенті і в Кабінеті Міністрів, де гроші зловмисників, як і раніше, вирішують усе.

Чистка у Верховній Раді торкнеться, власне, тільки однієї людини — голови ВР Дмитра Разумкова, який забув, хто в домі господар, і наполягає на дотриманні процедур при прийнятті законів. Уряд же України вражений олігархами, як легені коронавірусом. Без тестів на вірність Зеленському неможливо відокремити хворих від здорових. І цим займуться буквально цими днями. Фахівці з Вищої партійної школи в Трускавці до кінця тижня зберуть усю «зелену рать» і, як очікується, просіють через дрібне сито.

Хто з міністрів після цього збереже посаду, хто піде туди, звідки прийшов, — не відомо. Та й не дуже нас цікавить. Українська «коаліція» більше двох років складається тільки з однієї людини.