Міністр оборони США Ллойд Остін у рамках європейського турне цього тижня відвідав три причорноморські країни — Грузію, Україну та Румунію. На відміну від колег, глава Пентагону не їздить по світу з політичними заявами. А повторює їх для того, щоб підтвердити установку президента Джозефа Байдена. Тобто слова «двері в НАТО завжди відчинені», вимовлені в Тбілісі і в Києві, не означають нічого конкретного.

ДІАЛОГУ З НАТО НЕ БУДЕ

Але турне Ллойда Остіна присвячене не гаслам, а заходам щодо зміцнення присутності США в пожежонебезпечному регіоні. Нестабільне становище в захопленій Росією частині Грузії, поява в окупованому Криму нових засобів доставки ядерної зброї, блокування доступу торгових і військових суден в Азовське море — загалом складають невтішну картину, перспективу перетворення Чорного моря в озеро під російським суверенітетом.

Членство Туреччини в НАТО у такій обстановці втрачає своє значення. І ця країна перетворюється на перманентний об’єкт російського шантажу. А Реджепу Ердогану по волі чи по неволі доводиться дедалі частіше домовлятися з Кремлем і їздити на уклін у Сочі. Кримських татар Анкара останнім часом, мабуть, кинула напризволяще. Й одному Аллаху відомо, як поведуться турки у разі масштабного вторгнення російських військ в Україну.

Після візитів до Грузії, України та Румунії глава Пентагону вирушить до Брюсселя, де в штаб-квартирі НАТО відбудеться дводенний саміт міністрів оборони Північноатлантичного альянсу під головуванням генсека Йенса Столтенберга. Питання безпеки Чорноморського регіону буде одним з перших на порядку денному. Саме тут й очікується прийняття конкретних рішень. Говорити про них передчасно, але в даному контексті варто згадати про важку травму, пов’язану з тим, якої Сполучені Штати і НАТО зазнали цього літа при виведенні військ з Афганістану.

Рішення про ганебну літню евакуацію військ приймав, зрозуміло, президент Джозеф Байден. Але реалізовував його не хто інший, як міністр оборони Ллойд Остін. І вина за людські втрати і втрату репутації частково лежить на цьому воєначальникові. Якщо за афганською ганьбою наступить ганьба чорноморська (а так і буде, якщо нічого не робити), якщо за дозволом на прохід есмінців країн НАТО і США в міжнародні води Чорного моря доведеться звертатися до Москви, південний фланг Альянсу перетвориться на фікцію. А про доктрину стримування Росії в цьому районі треба буде забути назавжди.

На саміті міністрів оборони країн НАТО 21—22 жовтня не оминуть увагою і проблеми комунікації Альянсу з можливим противником. Одна з цих проблем виникла буквально цими днями. Виникла, вочевидь, невипадково. У відповідь на вимогу скоротити російське представництво при штаб-квартирі НАТО в Брюсселі на вісім осіб (ще двом відмовлено в акредитації), яких підозрюють у шпигунстві, в Москві пішли на неадекватні і безпрецедентні кроки.

По-перше, російське керівництво призупинило всю роботу російського представництва при НАТО, включаючи роботу голови представництва. По-друге, призупинило діяльність військової місії НАТО в Москві і відкликало акредитацію її співробітників. По-третє, закрило інформаційне бюро НАТО в столиці Росії. Сказати, що такі заходи звужують можливість для діалогу, значить нічого не сказати. Друга холодна війна, розпочата мюнхенською промовою Путіна в 2007 році, в 2021-у стала ще холоднішою і боже-вільнішою.

ПЛЮС ГАЗОВА АТАКА

Холоду, а точніше — криги, в цю війну додає «газова атака» Росії на країни Євросоюзу. Незадоволене рішеннями німецьких судів, які ускладнюють монопольне використання трубопроводів на території Європи, керівництво «Газпрому» вирішило притримати і відкласти до настання зимових холодів постачання газу європейським споживачам. Важко сказати, наскільки таке рішення лежить у комерційній сфері, але в сфері політики воно пов’язане з обмеженням Європейського транзиту через українську ГТС. Скорочення газового транзиту (про це писали всі, кому не ліньки) позбавить Україну тримільярдних надходжень до бюджету, позначиться на її військовій безпеці і, в підсумку, перетворить українські труби на непотрібний країні металобрухт.

Країни Євросоюзу менше залежні від російських енергоресурсів. Але зараз стає очевидним, що трубопроводи «Газпрому» — не менш грізна зброя, ніж танки і ракети. Прикрутять вентиль — зупиняться заводи, а будинки німецьким пенсіонерам доведеться відігрівати свічками. Звертатися за допомогою до Путіна марно. «Братам» із Сербії російський родич запропонував купувати газ на загальних підставах і платити авансом. Франції та Німеччині доведеться розраховуватися з Москвою політичними поступками. І не факт, що поступки подіють.

Найприкріше, що російський шантаж Європи можна було передбачити і навіть запобігти йому. Ще за Брежнєва Бжезінський попереджав, що продаж труб великого діаметру для побудови газопроводів у СРСР — найбільша з військових загроз, яку можна собі уявити. Але справа давня. Відтоді багато нафти і газу витекло зі сходу на захід. За рахунок цієї «дешевизни» на частині Європи виросло сите забезпечене покоління. З так званими європейськими цінностями. Ці цінності настільки гарні самі по собі, що захищати їх, відстібаючи гроші на озброєння, зовсім не обов’язково. І нехай всякі США разом з Трампами йдуть лісом.

Але республіканець Трамп, який вимагав у європейців грошей на озброєння НАТО, цього року перестав бути президентом. Демократ Джозеф Байден помирився з Ангелою Меркель, а Північноатлантичний альянс втратив здатність стримувати російську агресію до такої межі, що Путін може познущатися і закрити представництво НАТО в Москві. Що далі? В принципі на російське нахабство відповісти можна. Збільшити військове фінансування НАТО. Перекинути зі США до кордонів Євросоюзу частини швидкого реагування та озброєння, зміцнити новітніми зразками системи ППО не тільки в Румунії та Польщі, а й навіть в Україні.

Але 21—22 жовтня в Брюсселі міністри оборони країн НАТО такі рішення навряд чи приймуть. Європейцям грошей не вистачає для життя, американці не можуть схаменутися від втрати двох трильйонів доларів в Афганістані. Одне слово, стримувати російську агресію і шантаж, нема на що. Краще взимку замерзнути.