15 жовтня Одеський літературний музей наповнився аурою неперевершеної Лесі Українки: причорноморське місто, в якому вона бувала не раз, підготувало книжково-мистецько-наукову посвяту з нагоди 150-річчя від дня її народження.

Натхненником і perpetuum mobile великого проєкту-триптиху, який умістив у собі виставки «Леся Українка. Присвята» і сучасного візуального мистецтва, а також конференцію з презентацією книжки «Леся Українка і Одеський культурний простір у текстах одеських діячів», став заслужений художник України Сергій Савченко.

У рамках першої з названих виставок у Літмузеї представлена збірка Музею книги і друкарства України (Київ). Тут — рідкісні видання поезій Лесі Українки 1918, 1923, 1943 та 1945 років, а також графічні роботи, присвячені поетесі та її творчості, авторства видатних українських художників-графіків Михайла Дерегуса, Володимира Василенка, Василя Перевальського, Людмили Мітченко, Василя Лопати, Надії Лопухової, Василя Чебаника.

Емоційно потужною, візуально захоплюючою є експозиція сучасного мистецтва. Тут представлені роботи знаних наших майстрів — художників і скульпторів. А в обрамленні їхніх творів — проєкти пам’ятника Лесі Українці, створені відомим одеським скульптором Миколою Худолієм.

На вивищення першого дня роботи виставок відбулася презентація книжки «Леся Українка і Одеський культурний простір у текстах одеських діячів» та конференція за участі її авторів — науковців, митців, краєзнавців.

У передмові до цього видання його автор-упорядник Сергій Савченко пише:

«Обшир неба такий безкраїй, що воно одне, вічне над усіма нами…

Сув’язь часів…

…Що їх єднає, як не спадковий біль поневірянь уярмленого сотнями років українського етносу та пам’ять про його боротьбу за свою ідентичність…

Свідоцтва помислів, пасіонарної енергії прагнень дієвого втручання у відновлення переораного, порізаного чужим лемешем рідного поля…

Етнос… Обкрадений… Позбавлений свідоцтва своєї історії… Зневірений у своїй природі рівного серед рівних…

Позбавлений пам’яті про своє славетне лицарство…

Сподіваємось, що настане пора, коли ми будемо славити час, що сприяв звучанню яскравим знаком образ сучасного українця, який нарешті закріпив за собою благодатний, правдивий історичний спадок…

…Постать Лесі Українки залишила настільки зворушливий слід в Одесі, що й дотепер відчутна магія її особистості, яка певним бризом українського елітного подиху наповнює одеський «арка-дійський» простір… Простір цивілізаційної межі між транзитною зоною моря та степом, цією скринею, у якій накопичено багатьма тисячоліттями безцінні скарби етнокультурних архетипів…

Хочеться подякувати всім, хто відгукнувся на заклик до участі у формуванні їхніми текстами збірника, що присвячений ювілею феноменально обдарованої Лариси Косач — Лесі Українки, наповненої величезним поривом спраглої душі у стихію творчості та визначення своєї ідентичності.

Глибока шана не байдужим до духовних скарбів нашої культури, зокрема тим діячам, які намагалися досліджувати контекст життя, творчості й саму особистість Лесі Українки. Панас Данилко, Андрій Недзвідський, Григорій В’язовський, Микола Левченко, Василь Фащенко, Валентин Мороз, Володимир Невмитий, Микола Суховецький, Любов Ісаєнко, Василь Вельможко та чимало імен інших достойних мають доповнювати цей список…».

Детальніше про проєкт — у наступних номерах.