80 років тому, під час окупації Одеси, на Порохових складах сталася страшна, нелюдська трагедія: у ніч із 23 на 24 жовтня тут було спалено близько 25000 осіб, переважно євреїв.

До річниці масового вбивства одеситів, на місці, де колись розташовувалися Порохові склади, відбулася пам’ятна церемонія. У траурному мітингу взяли участь директорка відділу Східної Європи Центру ліберальної сучасності Марілуїзе Бек, заступниця голови Одеської облдержадміністрації Світлана Фабрикант, надзвичайний і повноважний посол ФРН в Україні Анка Фельдхузен, державний секретар МЗС Румунії, спеціальний представник з питань боротьби з антисемітизмом Александру Віктор Микула, спеціальний представник МЗС ФРН зі зв’язків з єврейськими організаціями, пам’яті Голокосту, боротьби з антисемітизмом і міжнародних справ сінті та рома Міхаела Кюхлер, голова Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів Роман Шварцман, представники органів місцевої влади, дипломатичного корпусу, єврейської громади, ЗМІ.

Головний равин Одеси й Півдня України Ароом Вольф прочитав молитву за невинно убієнних.

За підтримки Німеччини на місці масової загибелі людей створюється меморіал та облаштовується сквер. Кураторка проєкту, керівниця відділу Східної Європи Центру ліберальної сучасності Марілуїзе Бек зазначає:

— Коли ми вперше приїхали сюди, тут були гаражі, кілька дач, дитячий майданчик і дуже простий пам’ятник, влаштований Державою Ізраїль на вшанування пам’яті про жертви. У мене завжди був тісний контакт з федеральною канцлеркою, коли йшлося про Україну. Її шокувало те, що я їй розповіла, і вона запевнила, що підтримає нас у всьому, щоб зробити цей проєкт видимим.

У лютому нинішнього року рішенням Одеської міськради територія поруч із встановленим тут пам’ятним знаком отримала статус скверу-меморіалу. Партнером у його створенні виступає німецький Центр ліберальної сучасності, з яким у грудні 2020-го міська влада підписала меморандум про співпрацю. Ділянка, де постане меморіальний сквер, перебуває в комунальній власності. Впорядкувати планують усю територію — від новобудови на вулиці Толбухіна, 135 до трамвайних колій на Люстдорфській дорозі. Для цього потрібно звільнити ділянку, зокрема ліквідувати парковку, що поруч з пам’ятним знаком. Уже наступного року тут планується відкрити меморіальний сквер «Проти забуття».

Проєкт, мета якого — створення гідного меморіалу, підтримали канцелярія федерального канцлера, низка міністерств і президент ФРН.

Марілуїзе Бек повідомила, що федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку вже виділило фінансування і що у створенні скверу-меморіалу братиме також участь Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ).

Місцева жителька, пенсіонерка Тамара Нікітіна розповідає:

— Я живу в сусідньому будинку і частенько бачу, як сюди приїздять люди з-за кордону, щоб відвідати місце, де загинули їхні рідні. Вони із розпачем дивляться на цей закинутий і забутий куточок. Безумовно, сквер па-м’яті потрібен.

На місці майбутнього меморіалу жертвам Голокосту закладено капсулу часу, в тексті якої написано:

«Страждання, які не можливо виміряти, не можуть бути вилікувані, тому ми схиляємо наші голови у покорі і в соромі й беремо на себе зобов’язання, яке звучить так: ніколи знову!».

* * *

У рамках візиту до Одеси директорка відділу Східної Європи Центру ліберальної сучасності Марілуізе Бек спільно з міським головою Геннадієм Трухановим, почесним консулом Німеччини в Одесі Олександром Кіфаком і членами робочої групи з питань увічнення пам’яті жертв політичних репресій відвідали і територію на 6-у км Овідіопольської дороги, що стала братською могилою для понад 8000 жителів Одещини.

Керівник робочої групи Олег Бриндак розповів німецьким партнерам про пошукові роботи, які тут ведуться, зокрема повідомив, що у вересні роботи законсервували у зв’язку з виявленням ще трьох розстрільних ям. Загалом у результаті польових досліджень виявлено 32 розстрільні ями з жертвами політрепресій. Олег Бриндак зауважив, що, судячи з наявних архівних документів, серед розстріляних є велика кількість людей з німецькими прізвищами. Архівно-дослідницька діяльність триває.

Як наголосила Марілуізе Бек, нині Україна відкриває себе Європі, у тому числі Німеччині. І на цьому етапі дуже важливо отримувати інформацію не тільки про сучасну Україну, а й пізнавати її історію.

«Це місце не має відношення до ситуації, коли німці вчиняли подібні злочини. Але для мене було важливо прийти сюди до німців — жертв сталінського режиму. Важливо, щоб ми пам’ятали про всі жертви, повернули їм імена і надали останнє місце спочинку, гідне людини», — зазначила високоповажна гостя.