ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!

У понеділок Одещина провела в останній земний путь Героя-земляка Георгія Халікова, який загинув унаслідок артилерійського обстрілу неподалік Гранітного, захищаючи українську землю від загарбників-зайд на сході нашої держави.

«Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, у результаті артилерійського обстрілу проросійськими найманцями українських позицій, загинув воїн — майстер-сержант Халіков Георгій Журикович», — повідомив Полтавський обласний територіальний центр комплектування і соціальної підтримки (саме на Полтавщині проживав полеглий перед тим, як пішов захищати Вітчизну).

На війну пішов добровольцем. У 2016 році підписав контракт. Служив головним сержантом 8-ї роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

Як повідомляють ЗМІ, побратими шанували Георгія Халікова за простоту в спілкуванні, за надійність і командирські якості й називали його просто «Дядя Жора».

26 жовтня ворог накрив позиції українських захисників гаубичним вогнем. Дядя Жора прикрив собою двох побратимів, але сам отримав осколкові поранення, не сумісні з життям.

Полеглому воїнові був 51 рік. Він народився у Березиному Тарутинського району. Вдівець. Середній із трьох синів також захищає країну на передовій.

Ось як про цю втрату повідомив сайт www.0629.com.ua (на жаль і превеликий сором, на сайті Тарутинської громади інформації про загибель земляка знайти не вдалося):

«Сьогодні загинув Дядя Жора... Я поки що не можу усвідомити цього. Людина, яка до війни служила в правоохоронних органах і без вагань стала на захист рідної землі. Дядя Жора був душею серед хлопців на передовій. Він був улюбленцем військкорів, тому що перед камерою завжди виглядав природно, як є, і не говорив армійськими штампами. Він був дуже скромною, позитивною людиною... Набираю цей текст, а розум відмовляється вірити в нього. В останній рік на війні Дядя Жора служив із сином в одному підрозділі...», — написав у себе в ФБ військкор Ігор Левенок.

Георгій на війні — з найперших її днів. Ніколи не прагнув до слави, але завжди був на передових позиціях і ніколи не був у штабі. Навіть військові звання йому вручали прямо на позиціях.

Дядя Жора не раз ставав героєм новинних сюжетів різних каналів. Він вважав, що про війну говорити обов’язково, щоб люди бачили. що відбувається на фронті. В інтерв’ю ніколи не скаржився на обстріли позицій, але гаряче звинувачував терористів, які б’ють по мирних селах.

Всі, хто знав Георгія, кажуть, що його смерть — величезна втрата для всього підрозділу й України. «Справжній мужик, боєць і батько, справжній воїн», — так пишуть про Дядю Жору його побратими.

Про себе він казав, що воюватиме до самого кінця, оскільки бачить свою користь для України саме у своєму перебуванні на фронті і в навчанні молодих бійців.

Під час цього обстрілу зазнав поранення ще один армієць. Його госпіталізували в задовільному стані. Нині його життю нічого не загрожує.

Бійці 93-ої бригади заявили, що за Дядю Жору відімстять.