Одна з головних помилок українських політичних аналітиків — раціоналізація дурості. Пошук мотиву, який дозволяє людині з високою посадою верзти нісенітниці і не відповідати за свої слова.

У п’ятницю, 23 листопада, на пресконференції з вуст глави нашої держави прозвучало багато такого, чому важко знайти пояснення, а раціоналізувати в принципі неможливо.

«ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ» ТА ІНШІ ЗАБАВИ

Якщо хтось забув кіно, де барон Мюнхгаузен оголошує війну Англії, то є привід нагадати. На початку п’ятничної вистави, вибачте, пресконференції Володимир Зеленський зіграв схожу роль. Він оголосив про підготовку державного перевороту, призначеного на 1 грудня. У кіно сюжет завершився, коли Англія за десять хвилин до початку війни прийняла умови Мюнхгаузена і «визнала незалежність американських колоній».

У реальності Рінат Ахметов (фактичний адресат ультиматуму Володимира Зеленського) не оцінив гумору глави держави. Мільярдер образився на пропозицію «прийти поговорити» в Офіс президента. Засновник компанії «Систем Кепітал Менеджмент», що контролює більше п’ятисот підприємств і наповнює податками третину бюджету України, за роки Незалежності пройшов довгий творчий шлях. Зокрема, відвик «забивати стрілки» з будь-ким і з будь-якого приводу.

Володимир Зеленський за два з половиною роки на посаді президента теж пройшов довгий шлях. Але в зворотному напрямку. Зараз йому здається, що з’ясовувати стосунки він може публічно з ким завгодно. Не пред’являючи переконливих доказів та аргументів. Але одна справа звинувачувати журналіста Юрія Бутусова у сприянні російським агресорам або Савіка Шустера — у ворожій пропаганді. І зовсім інше — кидати тінь на найбагатшу і впливову людину України, поєднуючи його ім’я із змовниками, які готують державний переворот.

«Змовники» (три відставних укра-їнських міліціонери на посиденьках у Криму) нагадують персонажів фільму, де Боягуз, Бовдур і Бувалий біжать за псом, що схопив пакет динаміту. Якщо не наздоженуть, підірвуть себе самі. За кадром, щоправда, залишається режисер — рука Москви, співробітник ФСБ. Але слідство за наводкою Зеленського з цією рукою розбереться. Розслідування у штурмовому режимі ведеться органами МВС і всіма силами СБУ. А обидва відомства — у руках «Слуги народу». Тож змову, звісно, розкриють. Як розкрили вбивство Шеремета.

У кабінет на вулиці Володимирській треба було б, природно, запросити на чай з печивом Ріната Леонідовича. З’ясувати, з якої такої причини інтереси Ахметова, який зберігав хороші стосунки з усіма президентами України, раптом розійшлися з інтересами Зеленського. Припущення, що у всьому винен «закон про олігархів», не витримують жодної критики. Так звані «олігархи» сьогодні почуваються впевненіше, ніж до прийняття закону, а їхні статки ростуть не щодня, а щогодини.

Лякає, звісно, погроза Банкової всіх приструнити. Але за гроші в нинішній Україні можна відкупитися від підозр за будь-якими статтями Кримінального кодексу. Про застосування так званих санкцій РНБОУ не варто навіть згадувати. Колишній генеральний прокурор Святослав Піскун сказав якось, що, дотримуючись чинних законів, в Україні не можна посадити у в’язницю жодної людини. Тим більше — багатої.

ДЕМОКРАТІЯ – ПРОЦЕДУРА. ПОРУШИШ – ПОШКОДУЄШ

Для держави, однак, необхідно, щоб існувала декорація. Видимість непорушної піраміди закону та її вершини — Конституції, що охороняється Конституційним Судом. З незалежними від влади суддями. Нехай незалежність ця — ілюзія. Нехай нерозумними і такими, що завдають шкоди Україні, постановами КСУ дискредитував себе морально. Принцип повинен бути вищим від сьогочасних завдань, що вирішуються владою.

На цей принцип, як на засіб захисту, посилалися двоє призначених президентом Януковичем суддів Конституційного Суду Олександр Тупицький (голова КС) та Олександр Касмінін. Залишимо осторонь мотиви, якими ці двоє керувалися, голосуючи у складі суду за повернення четвертому президентові країни повноважень, втрачених за новою редакцією Основного Закону. Це окрема тема. Зосередимося на процедурі звільнення суддів КС за можливе порушення присяги. Позбавити посад Тупицького і Касмініна міг тільки сам Конституційний Суд. А проголосоване рішення має бути підписане головою КС Тупицьким. Що робить завершення процедури неможливою.

Із цим змирився президент Порошенко, але не захотів прийняти як факт президент Зеленський. Усупереч Конституції, законодавству і здоровому глузду Володимир Олександрович у березні 2021 року видав указ, що скасовує призначення президентом Януковичем двох суддів КС. А потім (знову ж таки всупереч Конституції) призначив нібито за «своєю квотою» двох нових суддів. Тільки ніякої квоти у Зеленського нема. Повноваження Тупицького і Касмініна пов’язані з прийняттям присяги на пленарному засіданні КС. Вони як були, так і залишаються суддями. Зате поява в Конституційному Суді двох одягнених в малинові мантії нових «суддів» поставить під питання легітимність всієї суддівської піраміди в нашій країні.

КС, з правової точки зору, не зможе ухвалити жодного законного рішення. Жодне зі звернень до вищої суддівської інстанції України не може бути відхилене або задоволене. Більше того, відповідно до 104-ї статті Конституції України присягу обраного президента країни приймає чинний голова Конституційного Суду. Якщо його легітимність під питанням, нелегітимний і глава держави, приведений до присяги.

Для Зеленського питання про законність обрання президентом (якщо він виставить свою кандидатуру на другий термін) стане актуальним тільки через два з гаком роки. Але хочу нагадати: вже зараз у Конгрес США внесена Резолюція, що дозволяє з юридичних підстав не визнавати законність обрання Путіна президентом Росії в 2024 році. Державна Дума Росії в разі повторного обрання Зеленського зможе пригадати американський досвід і спертися на прецедент. Із сумними наслідками для України.

А ланцюжок простих рішень — від розпуску Верховної Ради восьмого скликання у 2019 році до самочинного призначення главою держави суддів Конституційного Суду в 2021-у — замкнеться. Не хочеться думати, до чого призведе це замикання.