18 квітня сповнилося 85 років від дня народження Володимира Григоровича Рутківського (1937 — 2021) — провідного українського дитячого письменника, лауреата премій ім. Миколи Трублаїнi (1992), ім. Лесі Українки (2002), «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця (2005), «Книга року «Бі-Бі-Сі» — за історичний роман «Сині Води» (2011), Національної премії України ім. Тараса Шевченка — за історичну трилогію для дітей «Джури» (2012). Його казкова повість «Гості на мітлі» внесена до міжнародного Почесного списку Г.Х. Андерсена, у якому — кращі книжки світу, адресовані дітям.

І хоча народився письменник на Черкащині, багато десятиліть він жив і творив саме в Одесі. Тут навчався, працював, тут здобув визнання одного з лідерів сучасної дитячої української літератури, ставши першим дитячим письменником, удостоєним Шевченківської премії. Незмінний голова журі Корнійчуковської премії, Володимир Григорович завжди був наставником і добрим порадником для молодих колег, керівником і натхненником Об’єднання дитячих письменників Одеси.

Володимир Рутківський, магічне слово якого створювало неповторний і дивовижний художній світ, залишив по собі вагомий спадок — понад 30 різножанрових книжок, які знають і люблять тисячі читачів. Особливо ж — дітвора. Сьогодні складно уявити сучасну українську дитячу літературу без його захоплюючих романів і повістей «Потерчата», «Сині Води», «Ганнуся», легендарної пригодницької тетралогії — «Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», «Джури і Кудлатик» та інших творів, що здобули широке визнання.

«…Володимир Рутківський — письменник, який змусив мене повірити, що дитяча література — це серйозно… Як на мене, він — беззаперечний лідер дитячої літератури в Україні. Не кажучи вже про те, що це просто висококласний прозаїк», — визнавав Дмитро Стус, письменник, літературознавець, редактор.

А починав Володимир Григорович як поет. За власним зізнанням, «не соромився своїх віршів», бо «завжди намагався писати чесно про те, в чому був переконаний». А ще завжди був упевнений, що «…поганий той прозаїк, котрий не написав бодай одного вірша. Адже поезія — це не лише рима чи розмір, це передусім — стан душі. Особливо це стосується дитячої літератури. Добрий дитячий прозаїк — це завжди гарний поет. Навіть коли він про це не здогадується».

Перші вірші й дитячі оповідання надрукував в Одесі. Загалом у його творчому доробку вісім поетичних збірок: «Краплини сонця» (1966), «Плоти» (1968), «Повітря на двох» (1973), «Відчиніть Богданкове вікно» (1974), «Рівновага» (1977), «Знак глибини» (1987), «День живої води» (2005) і «Голоси» (2019). У 1989-у в одеському видавництві «Маяк» вийшла друком і перша прозова книжка — «Канікули у Воронівці».

Упродовж багатьох років Володимир Григорович підтримував дружні, партнерські стосунки з Одеською національною науковою бібліотекою, передавав до її фондів свої новодруки, був постійним учасником Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині». У стінах нашої книгозбірні проходили презентації, літературні вечори й творчі зустрічі з письменником.

ОННБ дбайливо зберігає всі твори Володимира Рутківського, починаючи з першого вірша, надрукованого 11 січня 1959-го в газеті «Чорноморська комуна» (нині — «Чорноморські новини»).

У травні минулого року в нашій бібліотеці відбулася зустріч знаного майстра пера з читачами та презентація його мемуарного видання «На берегах пам’яті: з книги спогадів» (Одеса: Друк Південь, 2020).

«Виявляється, вони (спогади. — Прим. Ред.) у мене не такі вже й сумні, як гадалося. Ті, хто вже читав дещо з них, запевняють, що вони місцями навіть дуже реготливі…» — казав Володимир Григорович під час роботи над книжкою.

Спогади охоплюють період 60-70-х років ХХ століття. Вони — про час і людей, з якими доля зводила автора, про визначення життєвих та творчих пріоритетів, про письменницьку дружбу і підлість. На сторінках мемуарів Володимир Рутківський розповідає про перші кроки в літературі, зустрічі зі старшими, вже знаними колегами по літературному цеху Іваном Гайдаєнком, Іваном Рядченком, Миколою Руденком, Віктором Іванисенком, Олесем Бердником, Михайлом Стельмахом, Олесем Гончарем, Павлом Тичиною та іншими. Кожна така зустріч була цікавою, знаковою, іноді — кумедною й ставала справжньою подією у його житті.

У цих спогадах, рідна Одеса постає містом літератури, творчим осередком українського письменства, місцем зустрічі видатних митців.

«Як же я помилявся, коли гадав, що в Одесі я один такий! Ну, може, є ще двійко-трійко молодих обдарувань. А воно… Коли я вперше відвідав заняття обласної літстудії, мене мов громом чворохнуло: в залі си-діло не менше трьох десятків таких же, як я!..».

У книжці багато відомостей про інтелектуальне оточення Володимира Рутківського. «Чомусь прийнято вважати, що в Одесі було лише двійко видатних поетів: Борис Нечерда і Тарас Федюк», — пише зауважує він і розповідає про літстудійців (університетських та обласних) Валентина Мороза, Віталія Березінського, Анатолія Бортняка, Володимира Базилевського, Анатолія Глущака, Станіслава Стриженюка, Володимира Яворівського, Петра Осадчука, Олексу Різникова, Ізмаїла Гордона, Олега Олійникова та багатьох інших, хто творив україномовний літературний простір нашого міста.

Творче життя Володимира Рутківського зацікавило фахового біобібліографа, одну з найтонших знавців дитячої літератури Наталію Марченко. Їхнє листування почалося, коли побачив світ роман «Джури козака Швайки». Згодом вона написала книжку «Володимир Рутківський: тексти долі. Біографічний нарис» (Тернопіль: Богдан, 2014). Це видання — про життя письменника, його світогляд і творчість. Книга містить також листи та спогади, добірку висловлювань майстра про специфіку дитячої літератури та особливості письма для дітей.

Найкращий спосіб зрозуміти світ письменника — читати його твори. На творах Володимира Рутківського вчимося любити свою країну, рідну мову й бути чесними, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність та оптимізм, переймаємо у нього мудрість і красу добрих почуттів.

Весела пригодницька книга «Ганнуся» нагадує дорослим їхнє дитинство і дуже добре показує сучасним дітям, як багато цікавого можна побачити у світі, де головні цінності поза межами матеріального.

У повісті «Бухтик з тихого затону» розповідається про життя хлоп’ят у лісовому санаторії, про те, як Сергійко придумав казку для хворої дівчинки. І так склалося, що вигадані хлопчиком жителі лісу та затону стали просто необхідними в житті дітей, допомогли їм здружитися. А зерно добра, закладене в цій історії, допомогло дівчинці одужати.

У 1980-х письменник захопився історією України. Проводив багато часу в архівах, відвідував музеї, подорожував і створив власну версію маловідомих подій нашої минувшини. Результатом цих досліджень стала повість-легенда «Сторожова застава», яка отримала найвищу відзнаку для дитячої літератури в Україні — премію ім. Лесі Українки. А в 2017-у у світовий прокат вийшов однойменний український пригодницький фільм-фентезі, знятий за мотивами цієї книжки.

Наступний історичний роман Володимира Рутківського — «Сині Води» став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі-2011». В основі сюжету — битва на Синіх Водах 1362 року, найбільша битва в історії середньовічної Європи, внаслідок якої українські землі здобули незалежність від ярма.

Справжнє визнання письменнику принесла пригодницька трилогія про козацьких джур, яка у 2012-у відзначена найвищою літературною нагородою України — Національною премією ім. Тараса Шевченка.

Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання знайдемо відповіді у книжці «Джури козака Швайки». Її дивовижні герої — Грицик і малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі — з честю виходять із найскладніших ситуацій.

У 2016 році компанія «Star Media» розпочала роботу над історично-пригодницьким фільмом «Джури козака Швайки» за мотивами роману Володимира Рутківського. Сценарій разом з автором написала Ірен Роздобудько. Режисер-постановник — Анатолій Григор’єв. Хочеться сподіватися, що невдовзі світ побачить цю стрічку.

В 2015-у вийшла незапланована частина — «Джури і Кудлатик». Так трилогія стала тетралогією.

Це — незвичайні книжки. Історичні й сучасні, смішні і мудрі. У них ідеться про життя і смерть, про земне й небесне, про перші ніжні почуття, про переміщення у часі, про вірність і дружбу, які залишаються незмінними. Письменник створив світ, у якому поряд з історично достовірними персонажами діють легендарні українські воїни — характерники, вовкулаки та волхви. Як наслідок, життя розгортається перед читачем неймовірно цікавим хитросплетінням людських доль, історичних подій і духовних традицій.

«…Я, мабуть, письменником став тільки для того, щоб написати цю сповідь. З висоти свого віку вдивляюся у себе малого, вдивляюся в мільйони таких же, як я, сивих вже потерчат, і не можу збагнути, як нам вдалося проскочити по лезу між смертю і життям, любов’ю і ненавистю, вірою і безнадією», — зазначав Володимир Рутківський про свою повість «Потерчата». «Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися» — таке жанрове означення твору дав сам автор. У книжці — роздуми про дитинство у страшному світі, який дорослі перетворили на війну. Наскільки це суголосно із сьогоденням! Бо ж знову маємо дітей обкрадених, покалічених і навіть убитих війною.