Головна перевага світових демократій — вибори, теоретична здатність громадян змінювати уряди та політичний курс держав. Головний недолік світових демократій — вибори. Не варто, мабуть, прелічувати способи, які перетворюють виборчий процес на махінацію навіть без прямого насильства. Таких способів у чинної влади — багато. А в період гострих криз «тузи у рукаві» ненадовго з’являються і в опозиції. Гріх цю карту не розіграти негайно.

Посваритися з друзями легко, а помиритися — важко

З початком російської війни проти нашої країни «українська карта» стала непобитим козирем, «тузом у рукаві» більшості гравців на політичній карті світу. Навіть тих, хто не знає, на якому континенті Україна знаходиться. Ще вчора прихильники негайних переговорів із кремлем відставали у рейтингах, а сьогодні ті, хто обіцяв скоротити або зняти з порядку денного допомогу українській державі (випадок Словаччини), святкують перемогу та формують уряди.

Словаччина, щоправда, — приклад не характерний. Її частка у допомозі Україні, порівняно із частками інших держав, невелика. Інша річ — Польща. З початку широкомасштабної російської агресії ця країна стала притулком для основного потоку наших біженців до країн ЄС. Тільки зареєстрованих українців, тобто тих, хто має документи і право на пільги, включаючи фінансову допомогу, у Польщі близько півтора мільйона. Жодна країна у світі допомогу нашим біженцям у такому розмірі не надала.

За масштабами ж матеріальної, включаючи військову, допомоги Україні Польща серед країн світу поступається лише Сполученим Штатам Америки. Вона першою надала нашим Збройним силам танки Leopard, регулярно забезпечує їх ремонт та технічне обслуговування. Ціла низка українських заводів з виробництва боєприпасів та інших видів озброєнь мають свої філії в Польщі, а відтак у безпековому сенсі надійно захищені. Найвище керівництво країни-сусідки від самого початку війни не втомлювалося демонструвати солідарність із боротьбою українського народу за територіальну цілісність та суверені-тет, не боялося прямої конфронтації з москвою щодо цього.

Однак цій єдності поклала край так звана «зернова криза». У тимчасових заборонах на транзит нашого зерна та продовольчих продуктів не лише через територію Польщі, а й Словаччини, Чехії, Болгарії та Румунії відіграло роль кілька об’єктивних економічних факторів (зачеплені інтереси тамтешніх фермерів та виробників). Але далася взнаки і низка суперечностей у законодавстві Євросоюзу. За нормальної ситуації їх можна було б подолати. Але не під час російсько-української війни і не під час парламентських виборів, які 15 жовтня відбудуться у Польщі.

Правляча політична партія «Право і Справедливість» (Анджей Дуда), якщо вірити опитуванням, не має абсолютної переваги. І не зможе сформувати однопартійного уряду. Але об’єднання опозиції «Громадянська платформа» (Дональд Туск) для комплектування уряду також недобирає голосів. Аргументів на користь тієї чи іншої політичної сили багато. І, на жаль, одним із аргументів «ПіС» стала сварка українського та польського керівництва щодо «зернової кризи». Публічна. У Нью-Йорку Володимир Зеленський назвав цю сварку польським політичним театром, а Анджей Дуда там же порівняв Україну з кораблем, що тоне. У Варшаві сварку ще більше роздмухали. Прем’єр Матеуш Моравецький оголосив про припинення нових постачань зброї нашій країні, а кілька польських міністрів скасувала візити в Україну.

Більшість експертів переконана, що після виборів, незалежно від результату, штучна сварка зійде нанівець. Але, як часто буває, гіркий осад швидко не зникне.

Шатдауну запобігти легко. Зупинити Трампа — непросто

Наступного року «великі вибори», президентські та частково до Конгресу, відбудуться у США. Українське питання там на порядку денному. Щоправда, там розігрується переважно бюджетна карта. Для того, щоб уникнути шатдауну — призупинення фінансування урядових органів та відправлення чиновників у неоплачувану відпустку, Палата представників наприкінці вересня ухвалила тимчасовий бюджет. Але із пропозицій Білого Дому викреслила 300 мільйонів доларів для України. Показово, що за це голосували не лише республіканці, а й кілька демократів — кандидатів на майбутніх виборах.

У принципі ж політичну та військову підтримку нашої країни політики США, і республіканці, і демократи, припиняти або суттєво зменшувати у розмірах не збираються. Як не дивно, повільні темпи звільнення окупованих територій цього літа та восени в настроях американських військових зіграли позитивну для нас роль. Пентагон, з огляду на минулорічні рішення Джо Байдена, продовжив довгострокову програму військової допомоги Україні та розширив без зайвого галасу її номенклатуру. На військових складах США «несподівано» виявили запаси ракет далекого радіусу дії, термін придатності яких за стандартами США спливає, але для української війни — те, що треба. Тож російські військові в глибокому тилу спати спокійно найближчим часом не зможуть.

Щоправда, на американській арені домогтися одностайної підтримки щодо допомоги нашій країні не вдалося. І річ не в українській корупції, яка надовго застрягла у свідомості американських громадян, а в тому, що на майбутніх виборах у США набирає сили підтримка республіканцями вороже налаштованого до України кандидата на пост президента Дональда Трампа, який минулого тижня отримав потрібне йому рішення Верховного Суду США. Воно підтвердило право Трампа, якого звинувачують у сприянні бандитам, що увірвалися на Капітолій 6 січня 2021 року, обиратися і бути обраним на президентських виборах 2024-го. Якщо таке станеться, то Україна опиниться у складному становищі. Наслідки відновлення «дружби з Путіним», якою погрожують трампісти, мало хто може передбачити. Хіба що Ілон Маск спробує заробити на новому політичному курсі США кілька мільярдів.

Утім, у нас за роки війни до кошмарів звикли. Наша горда країна переживе будь-який поворот подій, а громадяни знайдуть сили витримати все, окрім капітуляції перед ворогом. У цьому особливість української демократії.

Слава Україні!