Отже, творче змагання — поетичний фестиваль-конкурс «Нова Одіссея», який розпочався у серпні цього року — підвів підсумки. Нагадаємо, що участь у ньому взяли юні поети віком від 6 до 17 років.

Поетичний фестиваль був ініційований поетом Іллею Камінським (США), лауреатом редакційного конкурсу «Люди справи», та Офісом «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО». Підтримку надали Центральна бібліотечна система для дітей м. Одеси, секція дитячої літератури Одеської організації Національної спілки письменників України, волонтерський центр «Гостинна Хата» і департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції. А інформаційним партнером виступила газета «Вечерняя Одесса», яка присвятила конкурсу серію публікацій.

Незабаром відбудеться урочисте нагородження учасників та переможців поетичного фестивалю-конкурсу. Цікаво, що про творче змагання, яке проходило в Одесі, дізнались далеко за межами нашого міста. Свої сувеніри та пам’ятні подарунки висловили бажання надіслати такі міста літератури ЮНЕСКО, як Львів (Україна), Любляна (Словенія), Ноттінгем (Велика Британія), Бремен та Хайдельберг (Німеччина), Леуварден (Нідерланди), Тарту (Естонія), Мельбурн (Австралія). Але поки йде підготовка до урочистого заходу, переможці конкурсу вже отримують грошові призи, що були надані меценатами.

Також готується альманах, який зібрав твори авторів, чиї імена увійшли до шорт-листа поетичного фестивалю-конкурсу «Нова Одіссея». У передмові керівник Офісу «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО» Майя Дімерлі, звертаючись до учасників творчого змагання, зазначила:

— Для багатьох з вас конкурс став випробуванням творчих сил. Дехто подав лише єдиний вірш, бо щойно відчув потяг до поезії й відважився відкритися. Дякуємо вам! Запевняємо, що ваше поетичне слово є дуже важливим у наш складний воєнний час. Поезія — це міцна сила, магічна сила, і завдяки їй ви створюєте свої власні чарівні світи, нову реальність та пишете літопис сьогоденного життя. Свого особистого й нашого спільного. Ми дякуємо вам, вашим батькам та наставникам за ваш талант і щирість. Адже це, безумовно, спільна робота.

Від вас ми отримали вірші на різні теми, у різних стилях та виконаннях. Але найголовніше, що у центрі будь-якого вашого твору є ви, ваші образи, порівняння, відбиток вашого світогляду та вашої особистості. Особистість — це найцінніша частина поета. Нашою метою було знайти та підтримати талановитих юних поетів — а саме вас; познайомитися та продовжити спілкування, щоб навчатися тонкощам віршування, надихати вас розвиватися і відкрити для вас двері у літературну спільноту Одеси й України».

Отже, переможцями поетичного конкурсу за рішенням жюрі стали.

В номінації 6—10 років перше місце посіла Тетяна Семенюта (м. Одеса). Другим став Всеволод Шаякубов (м. Южне, Одеська обл.), третє місце у — Миколи Соломахіна (м. Одеса).

В номінації 11—14 років трійка переможців виглядає так: Катерина Петренко (м. Одеса), Ангеліна Риженко (м. Дніпро), Аріна Мунтіян (м. Вінниця).

Нарешті, номінація 15—17 років. Перше місце — Крістіна Остапенко (м. Одеса), друге — Олександр Борисов (с. Музиківка, Херсонська обл.), третє місце — Аґнєшка Мокшицька (м. Львів).

Із задоволенням пропонуємо до вашої уваги твори переможців поетичного фестивалю-конкурсу «Нова Одіссея».

Тетяна Семенюта. «Зоопарк»

Зоопарк! Зоопарк!

Ми йдемо у зоопарк.

І малеча і дорослі,

Всі крокують в зоопарк.

Бачу птицю — не синицю,

Я в рожевом — вона теж,

Вона в шоці, і я теж!

Іду далі, жму педалі,

Бачу білого я льва.

Лев у білом, мама теж.

Мама в шоці, і я теж.

Йду я далі, бачу птицю,

Не фламінго, не синиця

Хвіст розпущений синє-жовтий

Я з хвостом, і вона теж.

Мама в шоці, і я теж!

Слон на дворі, не на волі,

Грати поруч нього скрізь,

Добре хоч це не гармати,

Він у шоці, і я теж!

Йдемо далі...

Мавпи дивляться навколо,

Ніби я потраплю в коло.

Коло мене осел Толя.

Толя в шоці, і я теж!

У Толі є такий девіз:

Привітати всіх на біс.

Пішли далі — привітали

Всіх найкращих тут тварин:

І вовків, і барсуків, і зубрів, і поні.

Мені любо вам казати

Після зоопарку я не можу, від захвату, спати!

Катерина Петренко. «Трамвай «2021»

трамвай «дві тисячі двадцять один» давно припинив роботу.

вулиці не відчували його, трамвайні рейки вже забували.

стоїть десь в депо, складається з іржавих уламків свободи.

згадує кращі часи, поки ще пам’ятає свої перші фанфари.

скільки людей бачила стеля, скільки розмов чула підлога,

скільки речей ми залишали в ейфорії літніх пригод і бажань.

він нас відвозив в найкращі куточки, по гіршим дорогам,

спостерігав щасливі емоції та, на жаль, сумніші «бувай».

поїздки до моря, де нічні хвилі змивали попіл з душі,

розмови про все, що було, до появи нового трамвая.

погляд червоного місяця відображався у чорній воді.

/про те, що це все не відбудеться знов, ми навіть не знали/

зміни ландшафтів за потертим вікном труїли очі красою.

природу, де майже немає людей, можна назвати домом.

ми залишили частину себе в горах та у річках прозорих.

це замість монетки, що часто кидають, щоб повернутися знову.

трамвай до сих пір пахне моєю лавандою, що там загубила.

нас пам’ятають світанки на березі моря, куди якось завіз він.

під сидінням пустельний пісок та земля створили свій килим.

і залишена карта «шість пік», тобто — поїздка для змін.

краплі рожевого озера непомітно й швидко потрапили в очі,

та транспорт «дві тисячі двадцять один» став краще за всіх.

всі вуличні кішки, яких ми зустріли, живуть там і досі.

напевно, пахощі з квітами трамвай теж десь зберіг.

він не повернеться, від нього лишився каркас і сидіння.

книги жовтіють, якщо їх забути, а ромашки згнивають.

поки ми пам’ятаємо, поки сняться про це сновидіння,

він буде жити. бо хто, окрім нас, його ще згадає?

кажуть, пустили «дві тисячі двадцять треті» трамваї,

може поїдемо на одному з таких, відправимось знову до раю?

з умовою, що «дві тисячі двадцять перший» ми ніколи

не забуваємо.

ти купиш квитки? вони коштують місця у пам’яті, наскільки я знаю.

Крістіна Остапенко

Слабкість пшениці перед цикадками.

Стадність, що не може миритись з твоїми задатками.

Складність,

Примарність і недосяжність успіху.

Невловимість, подібна проворному ґудзику,

Що впав у важливий день початкової школи з білой сорочки.

Непоборний, як перші підліткові заморочки,

Як м’яз, що рветься через виснажливі тренування —

спроби себе покарати,

Та все одно залишається цілим, тримає свою позицію.

Подібно кістці Атланта, чи райським ґратам

Й іржавому ланцюгу, що тащить воду століттями із криниці.

Солодкість перемоги,

Якої навіть у сні не добитись.

Безперечно, про те, як пройде урочистий захід на честь завершення поетичного фестивалю-конкурсу «Нова Одіссея», газета обов’язково розповість. Але учасники творчого змагання не розлучаються один з одним. Адже багато хто з них став членами літературної студії «Літера», створеної під час конкурсу. Отже, на юних поетів знову чекають зустрічі з письменниками, майстер-класи, цікаві та пізнавальні екскурсії.