Психологічний тиск — це вплив не тільки на вчинки, дії людини, але й на спосіб її мислення. До такого тиску вдаються з різних причин. Часто це роблять ті, кому бракує реальної влади, або хто невпевнений у собі. Той, хто володіє внутрішньою силою та впевненістю, не тиснутиме на інших, а вирішуватиме проблеми, використовуючи прямі й чесні методи.

Види психологічного тиску

Примус. Його може застосовувати той, хто має уявну чи реальну перевагу над своєю жертвою. Скажімо, начальник, який лякає звільненням, або бандит із підворіття, що погрожує ножем. Усе це не що інше, як примус.

Приниження — вид психологічного тиску, коли маніпулятор переходить на особистості, ображає (навіть публічно), підкреслює хворобливі для жертви недоліки: зовнішність, недуги, сімейний стан тощо.

Ще один прийом тиску — уникнення. Тут йдеться про неявну маніпуляцію, а коли жертва намагається прояснити ситуацію, маніпулятор обурено відмахується. Відтак жертва переживає «когнітивний дисонанс» — неприємне відчуття того, що вона щось робить не так. У прагненні позбутися цього відчуття людина задовольняє будь-які прохання того, хто у такий спосіб тисне на її психіку.

Навіювання і переконання — варіанти застосування психологічного тиску, коли маніпулятор має якийсь вплив на жертву, зокрема є для неї безумовним авторитетом або добре знайомою людиною. Навіювання більше спрямоване на емоції. Маніпулятор може використовувати фрази на кшталт «Прислухайся до мене, я точно знаю», «Хіба ти не довіряєш моїй думці?» або «Я бажаю тобі тільки добра, тому…». Психологічне придушення при цьому відбувається нібито з добрих намірів, внаслідок чого жертва переймає нав’язану думку й починає вважати її власною.

Переконання відрізняється раціоналізацією, тобто людині намагаються навіяти щось, використовуючи аргументи логіки, іноді — досить перекрученої. Кількість доказів, як реальних, так і уявних, настільки велика, що мозок жертви просто втомлюється сприймати інформацію критично і вона автоматично погоджується.

Необхідна подяка — це варіант довгострокового психологічного тиску, коли маніпулятор спочатку надає жертві якусь послугу — ту, про яку його не просили і яка йому нічого не коштувала. До речі, він може робити це регулярно, втираючись у довіру. Але настає момент, коли почне щось вимагати від жертви, за уявну «допомогу», тобто тут уже в гру вступає прохання «повернути борг». Воно може ставати досить нав’язливим і навіть переходити в погрози, якщо жертва не погоджується на умови одразу.

Як захиститися

Наведемо конкретні прийоми, які дозволять у конфліктній ситуації отримати перевагу.

Ставте запитання. Перше, що слід запитати: «Чи можу я відмовитися від цього прохання?». Навіть якщо опонент відповідає «Так, але…», ви вже можете оперувати цією відповіддю для пояснення своєї відмови. Якщо ж відповідь негативна, слід поставити низку інших запитань. Особливо важливо під час такої розмови стежити за реакцією маніпулятора — його мімікою та жестами. Часто лише пильного погляду достатньо, щоб похитнути впевненість опонента.

Визначте стратегію опонента. Як і чим вас намагаються зламати? Може, маніпулятор посилається на свій досвід чи вік? Знайдіть перевагу на користь свого досвіду та віку. Якщо на авторитет — поставте його під сумнів або скажіть, що ця фігура не є авторитетною у вашій суперечці. Якщо тисне через присутніх, можете запитати кожного, чому вони підтримують вашого опонента, а не вас.

Використовуйте свої переваги — знайдіть підтримку третіх осіб чи авторитетів, зверніться до власних заслуг чи досвіду.

Домовляйтеся. Тепер, коли стратегія маніпулятора зламана і він не може беззастережно диктувати свої умови, у вас є варіант, який однаково влаштує обох. Пропонуйте компромісні рішення. Якщо ж є можливість назавжди уникнути контакту з маніпулятором, то варто обрубати всі кінці й більше не мати справ із цією людиною.

Пам’ятайте, що психологічний тиск — це травматичний спосіб впливу, і краще не вдаватися до нього без потреби. Якщо ж не можете впоратися із цим самостійно, не бійтеся попросити про допомогу.

Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я.