По одинадцяти роках після попереднього приїзду Ірина Фаріон знову побувала в Одесі. Цього разу відома мовознавиця, глибока дослідниця історії української мови, докторка філологічних наук, приїхала з презентацією своєї книжки «Англізми та протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті».

Попри значну віддаленість від центральної частини нашого міста, прихильники та шанувальники (таких немало в Одесі, а після цієї зустрічі буде ще більше) вщерть виповнили невелику шкільну залу, щоби знову побачити, послухати «жінку-енциклопедію» — саме так зчаста називають Ірину Фаріон за її глибокі філологічні знання.

На сцені — дві елегантні жінки: Ірина Фаріон у традиційних бандерівських червоно-чорних барвах і Галина Помилуйко-Недашківська, літературознавиця, викладачка історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету, колега та помічниця у творенні цієї книжки. Після вступного слова Олександра Музичка, професора історії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, зустріч одразу пішла у мовознавчому річищі. Ірина Фаріон представила співавторку, а далі повідала про те, як творилася ця мовознавча праця.

Проблема, яка турбує нині багатьох патріотично налаштованих українців, — засилля в сучасній українській мові англізмів. Чужинські слова масово використовують як в усному мовленні, так і на письмі, й це не може не викликати занепокоєння. Фактично твориться новий суржик, тепер уже англійський. І це коли ми ще не позбулися остаточно московитського, достатньо глибоко закоріненого в нашій мові упродовж тривалого історичного періоду. Московити воювали з нашою мовою, забороняли українське слова, бо прагнули (і прагнуть) знищити наше світобачення.

Ця книга виникла з протесту, зауважила Ірина Фаріон. Замало нам московського суржику — витворюємо ще й англійський. Почала записувати ті слова. Назбиралося їх три сотні. Зробила науковий висновок. З’ясувалося, що 65 відсотків англізмів мають прямі відповіднику в українських словниках.

Галина Помилуйко-Недашківська розповіла про себе, про те, що була цілковито захоплена московитською культурою, вважала те все своїм, хоч народилася на Чернігівщині, звісно, дуже зросійщеній, але коли почала читати праці Ірини Фаріон, відкрила для себе забутий рідний світ, зрозуміла: кожне слово рідної мови — то дорога, то — таїна.

— Нам усім треба лікуватися класикою, — наголосила Ірина Фаріон. — Вона настояна на часі, як добре вино. Це така насолода! Не примітивна попса. Як чайну ложечку меду для здоров’я — так кілька сторінок рідної української книжки — для здоров’я духовного.

Наскільки дозволив час — кілька запитань від присутніх, поміж яких були військові. «Ми захищаємо і землю нашу, й мову нашу державну, і звичаї українські», — сказав один із воїнів. Інший подякував за цікавий виступ. «Цей приїзд відкрив нові обрії у житті», — такими словами дякували присутні за цю зустріч організаторам та Ірині Фаріон.

По закінченню відбулася автограф-сесія. До авторки вишикувалася довга черга. Отримавши книжку, кожен прагнув бодай кількома словами перемовитися з пані Іриною, висловити якусь свою думку та почути її коментар.

— З цією книгою їздимо по всій Україні, — сказала Ірина Фаріон. — Тридцять відсотків від її продажу підуть на придбання дронів для бригади наступу «Рубіж» Національної гвардії України.