«І відважно скажу (в оригіналі — «с дерзновением»): дай Боже, щоб кінець віку й означав кінець вашого перебування у владі. У вас є все, щоб довго й успішно звершувати це велике служіння Батьківщині». Такими словами минулого тижня патріарх Кирило привітав чергову інавгурацію російського диктатора Путіна.

Здавалося б: нічого нового. Адже саме Кирило відіграв значну роль у становленні Путіна таким, яким ми знаємо його сьогодні — скаженим людожером, що пропагує ідеї «русского міра» і «триєдиної Русі». Бо станом на 1999 рік — час приходу до влади — у його голові таких конструкцій не було. З’явилися вони там лише наприкінці нульових — під безпосереднім впливом Кирила. Відповідно, він не просто ідейний натхненник, а й повноцінний співучасник злочинів російської держави. За що рано чи пізно має відповідати — знову ж таки, абсолютно на рівних з Путіним — у Гаазі (якщо обидва доживуть).

Важливо, що донедавна ідеї «русского міра» ніде не були чітко зафіксовані. Що дозволяло багатьом західним дослідникам інтерпретувати їх як одну з численних «ідейних течій» у церкві. Мовляв, формально нема до чого причепитися. Однак усе змінилося 27 березня, після публікації «Наказа 25-го Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира».

У тексті наказу — два головні акценти: перейменування СВО на «священну війну» і заява про те, що вся (!) територія України має увійти у сферу впливу Росії.

Людина світська може спитати: що за маячня? Який такий «собор»? Що воно таке? Хто його скликає та що він і кому «наказує»? Що насправді це означає і які наслідки може мати для нас, українців? Ну і найголовніше: що таке «русскій мір» і як нам його знищити?

Щодо останнього, то на цю тему написано безліч наукових і публіцистичних досліджень. Звичайно, цей журналістський текст на таке не претендує. Його мета — простою мовою пояснити, про що йдеться і як ідеологія перетворюється на зброю в руках ворога.

Під час підготовки тексту використано матеріали «круглого столу» «Богословські аспекти доктрини «русского міра»«, що відбувся в Київській православній богословській академії наприкінці квітня.

Що таке цей «Всесвітній русскій народний собор» і чому його засідання набуло такого резонансу?

Формально йдеться про громадську організацію, засновану під егідою РПЦ ще в 1993-у. Очолює її, згідно зі статутом, патріарх. Спочатку — Алексій Другий, зараз — Кирило.

Ідея — збиратися раз на рік поважним церковникам, політикам, громадським діячам, науковцям й обговорювати якісь важливі, засадничі речі.

На практиці це перетворилося на збори «за потреби», коли церкві слід у чомусь терміново підтримати владу і/або владі через церкву донести певні меседжі.

Наприклад, у листопаді 2014-го темою зібрання була «Єдність історії, єдність народу, єдність Росії». У 2024-у, як зазначали, — «Теперішнє і майбутнє русского міра». У президії — патріарх Кирило, Шойгу; Путін звертається по відеозв’язку із Сочі.

«7 січня Кирило в інтерв’ю сказав: його радує, що «народ святої Русі вчиться вірити в диво». Зауважте, не в Бога вірити. Істину про Бога в них попирають, вони маніпулюють канонами і сподіваються так домогтися результату. Носяться з мощами, іконами, зокрема з «Трійцею», — зазначала в промові на «круглому столі» інокиня Васса Ларіна.

Останнє — відсилання до резонансної історії з «Трійцею» Андрія Рубльова. Майже все ХХ сторіччя її зберігали в «Ермітажі», у спеціальних умовах, адже фарбовані дошки, яким пів тисячі років, потребують особливого догляду. Аж тут улітку 2022-го, після успіхів української армії, «Трійцю» раптом вивезли у Свято-Троїцьку лавру. На протести співробітників «Ермітажу», які пояснювали, що виставляти ікону в лаврі, у відкритому доступі означає знищити її, ніхто не зважав. Ікона пішла тріщинами (нарахували мінімум 61). Але й це не зупинило. У травні 2023-го рішенням особисто Путіна (!) «Трійцю» передали РПЦ.

«Благодать залежить від Бога, а це чистий окультизм», — підсумувала Ларіна.

А навіщо Путіну ці окультні штучки? Яка мета?

Мета — показати, що агресія проти України не якесь його персональне божевілля, а історична місія. Метафізична. Ніби божественний посланець, він діє в інтересах «великої Русі». Він не фашист і збочений убивця, а месія і «збирач земель».

Церква йому необхідна для того, щоб цю маячню якось упакувати ідеологічно та продати населенню.

«Русскій мір» потрібен їм для того, щоб мотивувати населення Росії та її солдатів. Останні, відповідно до цього «наказу», вже не окупанти, а визволителі. І все, що вороже Росії, має фізично перестати існувати», — зазначив доктор філософії Олександр Саган.

Про що говорить «наказ»?

Головні акценти:

• СВО — це «священна війна». Тобто не якась там загарбницька, абсолютно злочинна агресія, а майже хрестовий похід.

• У сфері інтересів Росії — уся (!) територія України.

• Територія Росії закінчується там, де закінчується її культурний простір.

«Тобто полякам, словакам, сербам, чехам та іншим східним слов’янам приготуватися. Це як мінімум, — припустив протоієрей Георгій Коваленко. — Це нова форма релігійного нацизму. Причому нацизм не німецького типу, а такий собі 2.0. У документі це чітко прописано. Бо мається на увазі не етнос, а політична нація — суверенний російський світогляд, російська ідентичність. Такі терміни використовують. Тобто маємо світоглядний нацизм, заснований на релігійному православному підґрунті».

Важлива деталь: текст «наказу» перегукується — буквально цілими абзацами — з людожерською статтею Тимофія Сергейцева, яку опублікувала державна інформагенція (!) «РИА Новости» у квітні 2022-го. Сергейцев прямо писав, що необхідно «денацифікувати» Україну, знищити її як державу, провести етнічні чистки, «відфільтрувати населення».

«Тімоті Снайдер зазначив, що ця стаття — готовий підручник з геноциду українського народу», — нагадав доктор біблійного богослов’я, декан філософсько-богословського факультету Українського католицького університету отець Юрій Щурко.

Показовий момент: у тексті «наказу» організації, заснованої РПЦ, жодного разу не згадують Бога.

«Там ніде не сказано про віру в Бога, тільки про віру в «русскій мір», — зауважив болгарський науковець Костянтин Нушев, доцент факультету богослов’я Університету Софії.

«Христос згаданий один раз — у назві споруди, де вони збиралися. Замість цього документ апелює до світських ідеологем «колективний Захід», «русофобія» тощо. Плюс езотеричні, навколохристиянські ідеологеми «святая Русь», «єдине начало». Така собі квазірелігійна доктрина: мовляв, Росія — захисниця «русского міра». Це претензія на інавгурацію нової релігії», — додала докторка богослов’я Дарія Морозова.

«Наказ» впливає взагалі на щось?

На жаль, так. Тобто суто номі-нально він рекомендаційний, але безпосередньо «адресований органам законодавчої та виконавчої влади Росії». Він ідеологічно обґрунтовує агресивну війну, що використовує Кремль у внутрішній пропаганді, аби мобілізувати власне населення.

Звідки взагалі взялася концепція «русского міра»?

Розділимо відповідь на дві частини. Перша — з релігійно-історичної площини. Друга — зі світської.

Отже, перша каже нам, що автором концепції «Москва — Третій Рим» є такий собі монах Філофей із Пскова. У 20-х роках ХVI сторіччя він писав численні послання, у тому числі до московського князя Василія Третьо-го, у яких нібито цю концепцію обґрунтував. Насправді, якщо почитати вцілілі тексти, у них сказано: якщо Василій не звертатиме уваги на численні порушення в його державі, не за-кличе до відповідальності підданих, добром це не закінчиться.

«Старець застерігав князя, щоб піддані його не діяли як варвари. Інакше Москва ніколи не стане Третім Римом», — за-значив під час дискусії доктор філософських наук Олександр Саган.

Однак саме з послань Філофея постала концепція про унікальну духовність і виняткову роль Московської держави у християнському світі. Її активно експлуатували російські царі, а вже у ХХ столітті з неї виросла й ідеологія «русского міра».

Вважають, що в широкий ужиток термін «русскій мір» впровадив Георгій Щедровицький, російський філософ і засновник так званого методологічного руху, який має шанувальників серед сучасної російської «еліти». Його учнем, до речі, був згаданий вище Тимофій Сергейцев.

Син Георгія Щедровицького Петро (філософ і політтехнолог) ідею «русского міра» доформулював. Програмною в цьому сенсі можна вважати статтю останнього в «Независимой газете» 2000 року, в якій він писав, що «русскій мір» — це множина спільнот, які думають і розмовляють російською.

Тобто «русскій мір» не має географічних кордонів, а охоплює людей, що спілкуються російською, вірять в «унікальність Росії» та її «місію».

«Зараз у них стало популярним поняття «катехон» — якась сила, що утримує світ від фінального панування зла. Нібито вони і є цей катехон. Цим вони обґрунтовують своє моральне право порушувати навіть основи Євангелія, не кажучи вже про закони», — підкреслив митрополит Білоцерківський ПЦУ Євстратій Зоря.

«Русскій мір» — єресь?

У грудні 2022-го Вселенський патріарх Варфоломій в історичній промові в Абу-Дабі провів цілком очевидні паралелі між єрессю і «русскім міром».

«Ідеологія «русского міра» не оригінальна. Це гримуча суміш — поєднання різних ідеологій і єресей. Навіть спроба представити російську цивілізацію як щось окреме, що протистоїть світовому злу, тут нічого нового — запозичення з ідей ісламського халіфату. Тільки замість халіфату — «Свята Русь». Понад те, Дугін і Ко (Олександр Дугін входить у керівництво «Собору». — С.К.) досі намагаються вести діалог з ісламськими течіями, це не секрет», — резюмував Юрій Щурко.

Соня КОШКІНА, шеф-редакторка LB.ua.