Тетяна Жорницька — людина справи

Вона саме така, міська гімназія № 26 на Старопортофранківській. Пам’ятка архітектури, творіння Миколи Толвінського, колишнє дівоче училище, збудоване у 1891 році. Про те, як поєднуються тут історія і сучасність, розповідає директорка Тетяна Жорницька. І починає саме з історії невипадково — з історичного проєкту почалася її робота у статусі керівниці гімназії.

— Колись тут дівчатка навчались, шили мереживні комірці, їхні вироби відправляли навіть на міжнародні виставки, розповідає директорка. — Бачите дівочі голівки на фасаді? Все зберегли під час ремонту, і табличку з ім’ям архітектора та назвою училища також. Відродження дуже цікавої історії цього закладу, вулиці Старопортофанківської — це мій перший крок у гімназії.

Саме на цій вулиці, так вже склалося, найбільше закладів освіти і майже усі — з історією. Директор, вчителі, учні дослідили кожну будівлю, зробили фотофіксацію, опрацювали безліч документів і написали проєкт «Старопортофранківська — вулиця навчальних закладів», який ліг в основу створення інтерактивного шкільного музею.

Олена Чебан в музеїОлена Чебан в музеї

— Ідея потребувала коштів, — розповідає Тетяна Жорницька. — Допомогла їх зібрати освітянська краудфандингова платформа. Уявляєте, менше ніж за місяць зібрали 94 тисячі гривень! Це об’єднало і надихнуло учнів, батьків, містян-доброчинців. Робота по створенню музею «Вулиця, що оживає» пішла швидше — з’являлись нові надходження, одесити приносили документи своїх бабусь — випускниць училища, експонатами стали дзвоник, яким півстоліття сповіщали про початок або кінець уроку, класні журнали, фотографії перших учениць. Вчитель історії Олена Чебан, художники Надія Мушнягул та Максим Смірнов, учні та вчителі чотири місяці створювали музей на другому поверсі гімназії, і, нарешті, на День міста «Вулицю, що оживає» побачили усі, хто завітав до школи. Музей інтерактивний, відсканувавши QR-коди, можна передивитися відео з історії кожної будівлі навчальних закладів Старопортофранківської.

Експозицію збирали разом з містянамиЕкспозицію збирали разом з містянами

Музейна педагогіка, вважає Тетяна Жорницька, це зовсім інший підхід до вивчення історії, цікавий та ефективний. Своїм музеєм у гімназії, як ми помітили, пишаються, з радістю запрошують сюди бажаючих — учнів шкіл, містян, волонтерів.

Музей, звичайно, не єдина цікавинка цього навчального закладу, про яку хотіла розповісти Тетяна Жорницька. Особливість гімназії № 26 — це перша школа в Одесі, у якій з 2017 року реалізується пілотний проєкт по провадженню нового освітнього стандарту — Нова Українська Школа (НУШ). Так в будівлю з 133-літньою історією увірвалась сучасність. Не дошки, а інтерактивні стіни, нові програми, штучний інтелект, цифрові технології, різні інновації. «Вчимося самі, потім навчаємо інших, ділимось досвідом, — розповідає директорка. — Якщо школа — пілот, то маємо знати більше».

Знають. Судячи з того, що в цьому році Тетяна Жорницька отримала диплом 3-го ступеня переможниці міського конкурсу «Освітня перлина Одеси», а «Вчителем року» на обласному рівні названо молоду вчительку географії Діану Діянову. До речі, молодь цю гімназію любить. За словами Тетяни Жорницької: «На практику до нас — вони аж бігом».

Коли Тетяна Жорницька розповідала про шкільний музей, відчувалося неабияке знання історії Одеси. А згодом виявилося, що великий педагогічний стаж і директорський досвід вона набула в місті Летичів, навчалась у Кам’янець-Подільському національному університеті, також в «Університеті менеджменту освіти» НАПН України. А переїхала у наше місто не так давно, отримавши запрошення очолити гімназію. Встигла навіть у конкурсі «Мадам Одеса» взяти участь.

Художники створили образ старої фотографіїХудожники створили образ старої фотографії

Тетяна — віце-президент Асоціації «Відродження гімназій України», не тільки вчить, а й сама невтомно вчиться. Ізраїль, Нідерланди, Італія, страни Балтії — міжнародна освітянська діяльність директорки одеської гімназії велика й активна.

— На форумах в Ізраілі, у Римі я виступала з доповіддю про те, як українські вчителі долають освітні втрати у війну.

— Як сприймали?

— Україна цікава всім! Дивувались: «У вас війна, а ви ще й інноваціями займаєтесь». Вважають наших дітей розумними, а освіту кращою — за кордоном зараз багато наших дітей, мали змогу переконатися.

Завтра, розповіла Тетяна Жорницька, у гімназію № 26 приїдуть педагоги з Києва. Колеги весь час обмінюються досвідом. Впевнені, їх чекає багато цікавого

У воєнний період вчительство знаходить і застосовує рішення, які не дозволяють зруйнувати навчальний процес, більш того — педагоги діляться своїми неординарними освітніми надбаннями. Це так важливо.