Неподалік від Рівного, просто на трасі Київ–Чоп, розкинулося мальовниче село Біла Криниця. Попри бажання чиновників доєднати так вдало розташовану територію до обласного центру, у 2020 році волею мешканців була створена Білокриницька громада, де сьогодні в 11 селах проживають близько 12000 осіб.

І якщо ваша дорога лежить у Європу або ж у зворотний бік, на Київ, і вам раптом знадобилася допомога, щось, не дай Боже, сталося, знайте, що у цьому селі на вас цілодобово чекає пожежник-рятівник, який вас обов’язково підтримає.

Дієвий ЦНАП

У рамках престуру, організованого Харківським пресклубом, за підтримки регіонального відділення Асоціації міст та сіл України, група журналістів з різних областей відвідала Рівненщину.

У Білій Криниці нас зустріла команда на чолі з головою громади Тетяною Гончарук — людиною тутешньою і з великим досвідом. Тут вона народилася, вивчилася, працювала на різних посадах, зокрема 20 років — у самоврядуванні.

Місцевий Центр з надання адміністративних послуг був збудований за кошти громади у 2021 році. Нині тут працюють вісім адміністраторів, двоє з яких приймають у старостинських округах.

Олена Плетьонка, керівниця ЦНАПу, розповідає:

— Ми приймаємо не лише наших мешканців, а й жителів з обласного центру, щоб вирішити для них певний спектр питань. Загалом надаємо 152 послуги, і лише 10 з них — платні. Хоча це надто голосно сказано — платні. Послуга реєстрації шлюбу, як і засвідчення заповіту, коштує 85 копійок. Засвідчення справжності підпису або фотокопії — 17 копійок. Мито набагато дорожче. Це неправильно і невигідно для місцевого самоврядування. Питання порушується, але чомусь дуже довго вирішується. Закон про адміністративний збір в Україні не врегульований.

Наразі мета центру — купити станцію для друку українських та закордонних паспортів.

— Ми мріємо встановити таку станцію, щоб впровадити дуже популярну сьогодні послугу, — ділиться пані Олена. — Ми уклали договори про співпрацю з іншими громадами, але саме обладнання дуже дороге — близько 700 тисяч гривень, а ще потрібно підключати захищений вузол зв’язку з ДМС, щоб не було витоку персональних даних. Загалом витрати становлять близько 1,5 мільйона гривень.

Білокриницький ЦНАП є одним із сертифікованих центрів «Дія» в Україні. Тут пишуть проєкти, звертаються до міжнародних донорів. Тобто не стоять на місці.

Гніздо, бешкетники і сперма у пробірці

Поруч із ЦНАПом — родзинка громади — Центр безпеки громадян, перший в області й один із небагатьох у Україні.

Ідея з’явилася ще в далекому 2017 році, коли Біла Криниця взяла участь у проєкті «Польська допомога», в рамках якого навчання пройшли 11 добровольців-пожежників. Це дало поштовх для створення сучасного Центру безпеки громадян, до складу якого входить місцева добровільна пожежна команда, станція перебування офіцера громади та станція надання домедичної допомоги. На той час у будівництво центру громада вклала близько шести мільйонів гривень власних коштів. Вже під час великої війни добудували другий поверх. Нині тут є гараж для спецавтомобілів, кімната для чергових, кухня, санвузол з душовою. Також у будівлі є актовий зал, де відбуваються навчання та інші заходи, і спе-ціальна кімната для дітей.

Місія центру — надавати першу невідкладну допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Тут працюють рятувальники, пожежники, поліціянти, за необхідності залучають медиків місцевої амбулаторії сімейної медицини, що розташована поруч.

Сьогодні команда складається із 24 добровольців, серед яких — далекобійники, підприємці-аграрії, перевізники, медсестра, працівник адміністрації. Волонтерів звільняють від сплати за землю та преміюють за їхню нелегку роботу.

Село, як уже мовилося, стоїть на трасі, відтак тут нерідко фіксують дорожньо-транспортні пригоди. Головне управління ДСНС посприяло у наданні пожежного автомобіля та відповідного спорядження. Одну із рятувальних спецавтівок отримали від простої родини з Польщі.

— У центрі є все необхідне обладнання — від рукавиць і чобіт до електроінструментів, — розповідає Тетяна Гончарук. — Наші пожежники мають два автомобілі, офіцер громади теж забезпечений транспортом.

У 2020 році в рамках проєкту щодо підвищення рівня безпеки населення в ОТГ Рівненської області тут облаштували функціональну дитячу кімнату для навчання пожежній справі, тобто подбали про те, щоб і в майбутньому рятувальна команда поповнювалася місцевими добровольцями.

Секретарка Білокриницької сільської ради Ірина Даюк проводить заняття для діток, розповідаючи про правила користування газовими та електричними побутовими приладами, про те, як поводитися під час пожежі та в інших небезпечних ситуаціях. Тут кожен може відчути себе пожежником, бо малеча забезпечена і касками, і формою.

Головний принцип роботи Центру безпеки громадян: усі важливі служби громади — під одним дахом і завжди напоготові. Таке їх компактне розташування дозволяє швидко й ефективно вирішувати термінові питання, пов’язані з небезпекою, і значно скорочує витрати територіальної громади на їх утримання.

— Добровольці — не фахівці. Їхнє завдання — оперативно реагувати на ситуацію, виїхати на місце і надати першу допомогу, бо перші хвилини — особливо цінні, — зазначає пані Тетяна. — Тоді долучаються працівники інших служб — ДСНС, правоохоронці, медики, які надають більш кваліфіковану допомогу. Усіляке буває, різні люди по різне звертаються. Лозунг Центру — «Допоможемо усім». Скажімо, минулого літа в одному із сіл замулилася свердловина. Впродовж місяця добровольці Центру безпеки громадян доставляли технічну воду тамтешнім людям, які вже знали графік підвезення і з задоволенням користувалися цією можливістю... Якось одна родина поскаржилася, що в будинку з’явилося повно диму, коли на початку опалювального сезону ввімкнули котел. З’ясувалося, що в димоході птахи звили гніздо... Під час буревію в однієї жінки з даху злетів шифер. Теж звернулася. Сіли в автівку й поїхали лагодити...

— А якось забіг чоловік і кричить: «Допоможіть! У мене сперма в пробірці!». Виявилося, що він перевозив матеріал із ферми для осіменіння великої рогатої худоби і загубив корок. Що було робити — допомогли, — сміється голова громади.

— Які звернення від людей найчастіші? — запитую офіцера громади Андрія Самчука.

— Домашнє насильство — найбільше звернень, — каже він. — З бешкетниками, п’яничками доводиться стикатися дуже часто. Іноді навіть відкривали кримінальні справи.

Його кабінет також розташований у приміщенні Центру безпеки громадян.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну центр став ключовим пунктом забезпечення допомоги не лише місцевим, але й усім, кому вона знадобилася.

— У перші дні війни трасою Київ—Чоп ішов нескінченний потік автомобілів. Їхали голодні, стомлені, перелякані люди з Бучі, Ірпеня, інших місць до кордону. У нас зупинялися, відпочивали, ми всіх годували, і тепер кожен куточок України про нас знає. Ми надавали прихисток і допомогу всім, хто її потребував, — згадує Тетяна Гончарук.

Завдяки програмі USAID «Говерла» від міжнародних партнерів Білокриницька ТГ отримала і генератори, і мотопомпи, й вогнегасники.

«Лелеки пам’яті»

У березні 2022 року ворожа ракета влучила в один з об’єктів поблизу телевежі в Антополі під Рівним. Лише кілька кілометрів відділяли Центр безпеки від епіцентру руйнування, тож першими на допомогу примчали пожежники Білокриницької громади.

На жаль, жертв уникнути тоді не вдалося. Загинули молоді хлопці, нацгвардійці, що охороняли вежу. Як нагадування про трагедію у громаді висадили Алею сакур та створили біля траси мурал «Лелеки пам’яті», який відкрили до Дня Незалежності у 2023-у.

Ірина Тишкун, на той момент діловод громади, власноруч намалювала цю картину з допомогою дітей-школярів.

Сильна й незалежна Україна — прекрасна жінка, одягнена у найяскравіші барви країни, босими ногами стоїть на рідній землі, що її підтримує. Навколо неї — 21 лелека, небесні воїни, як символ пам’яті про кожного нацгвардійця, який загинув, охороняючи вежу 14 березня. Тут, на Поліссі, водяться лелеки, і їх дуже багато. Цікаво, коли хлопці висаджували Алею сакур, поблизу них весь час крутився лелека, не полишаючи їх, доки не закінчили роботу.

— Нам боляче, важко, як і всій країні, але ми не здаємося, ні на мить не зупиняємось, — ділиться голова громади з журналістами. — Цьогоріч понад 7000 пасок відправили на передову, передали наш урожай картоплі на Херсонщину. Донатимо Збройним силам, цими днями у Шубкові провели ярмарок — надонатили 70000, щоб купити дрон нашому шубківському захисникові. Приймаємо вимушених переселенців і забезпечуємо їх житлом та всім необхідним. Так і живемо.

— Успіх громади, — наголошує Тетяна Гончарук, — це люди. Прекрасні, унікальні наші люди. Війна показала нашу міць, уміння об’єднуватися для спільної мети. Ми можемо подолати що завгодно. Живемо далі. Тримаємо курс на перемогу. Віримо у Збройні сили України. І працюємо так, щоб людям було комфортно жити в кожному селі.

Одеса — Рівне — Одеса.