Спочатку нагадаємо новину, яку наша газета повідомила у номері за 2 травня. В інформації йшлося про те, що відбулася сесія загальних зборів Національної академії наук України, під час якої обирали нових дійсних членів (академіків) НАН України та членів-кореспондентів.

За напрямом «Хімія» академіком став директор Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського НАН України Віктор Євгенович Кузьмін. Безумовно, ця новина несе в собі колосальний позитивний і життєстверджуючий заряд.

По-перше, Одеса вкотре підтвердила звання одного із головних наукових центрів країни. За всієї поваги до курортно-розважальної сфери, що стає візитівкою нашого міста, обрання Віктора Кузьміна академіком НАН України продемонструвало високий інтелектуальний і науковий потенціал одеситів.

По-друге, визнання дослідницьких досягнень директора Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського НАН України — це зайвий привід, проїжджаючи Люстдорфською дорогою, звернути увагу на солідну будівлю вищеназваного наукового центру. Перший в Одесі академічний інститут, створений у 1977 році на базі лабораторій Інституту загальної та неорганічної хімії і дослідного заводу, який очолив видатний вчений, знаменитий одесит Олексій Всеволодович Богатський, не просто зберігся, а тут, як і раніше, вирує дослідницька думка. І якщо в інформаційний простір дуже рідко прориваються новини науки зі стін інституту, то претензії, в даному випадку, не до одеських вчених. Вони працюють, продовжуючи формувати імідж міста як наукового осередку.

І по-третє. Одеський Фізико-хімічний інститут імені О.В. Богатського працює і під час війни. До речі, на відміну від багатьох інших науково-дослідних центрів країни. І це при тому, що фінансування науки, яке до війни і так було не дуже, з початком повномасштабних військових дій передбачувано скоротилося. Вирішене питання з безпекою співробітників — повноцінне бомбосховище дозволяє спокійно ходити на роботу.

У кабінеті директора, академіка НАН України Віктора Кузьміна (на керівній посаді він з 2021 року, а працює тут майже з року заснування інституту) скромна, як для керівника академічного інституту, обстановка. Нічого зайвого. Відразу привертає увагу великий портрет Олексія Богатського. Пам’ять про великого вченого в інституті шанують. Цікаво, що коли у 1980 році молодий вчений Віктор Кузьмін захищав кандидатську дисертацію, його головним науковим керівником був сам Олексій Богатський, а безпосереднім — академік Герберт Камалов, якого Віктор Євгенович називає своїм учителем.

Зізнаюся, перед інтерв’ю з новообраним академіком відчував невелике хвилювання. Адже не щодня доводиться спілкуватися із вченим такого масштабу. А тут ще пам’ять виявила страшні порожнечі у знаннях зі шкільної програми з хімії.

Але Віктор Кузьмін виявився чудовим співрозмовником, який одразу схилив до себе щирістю відповідей і доступністю їх для розуміння.

Наприклад, тільки наприкінці розмови раптом з’ясувалося, що син академіка, айтішник за фахом, давно на фронті: воює у складі аеророзвідки бригади морської піхоти під Херсоном. Погодьтеся, промовистий факт для сьогодення.

Серед співробітників також є ті, хто зараз на передній лінії фронту. Взагалі війна завдала серйозного удару по кадровому потенціалу Фізико-хімічного інституту. У кращі часи тут працювало близько 450 співробітників. Наразі залишилося 140. Частина з них із початком повномасштабного вторгнення виїхала із країни. Серед тих, хто зараз за кордоном, є молоді та перспективні вчені, на яких до війни робилася ставка як на майбутнє одеської науки. Чи повернуться вони додому після перемоги — ніхто не знає.

Для інтерв’ю з Віктором Кузьміним я підготував, по суті, два питання. Перше: як взагалі стають академіками? Друге ще більш дилетантське. А саме: яка наука зараз потрібна суспільству — прикладна чи фундаментальна?

— Я все життя займаюся теоретичною хімією, — Віктор Кузьмін почав відповідати на перше запитання. — Після закінчення Одеського університету працював на кафедрі органічної хімії, займався органічним синтезом. Захоплювався квантовою хімією, будувати математичні моделі — це моє. І ось уже понад тридцять років моїм головним науковим напрямом є хемоінформатика — симбіоз хімії та інформаційних технологій.

Через рік, коли молодий вчений захистив кандидатську дисертацію, йому довірили керувати лабораторією теоретичної хімії. «Мої можливості Богатський знав краще за мене, — зауважив Віктор Євгенович. — Більше того, у роботі мені дали карт-бланш, а це дуже мотивує». Згодом лабораторія трансформувалася у відділ медичної хімії та хемоінформатики, в якому працюють хіміки-синтетики, які синтезують нові речовини, а фахівці з хемоінформатики займаються прогнозуванням їх властивостей. Цікаво, що свого часу Віктор Кузьмін читав курс лекцій в університеті та політехнічному інституті «Конструювання ліків».

З підготовкою докторської, зізнається вчений, серйозно затяг. Захистився лише у 2004 році. Встигнувши до цього підготувати 8 кандидатів наук. І кандидатську, і докторську Віктор Євгенович захищав з органічної хімії.

Доленосним стало знайомство з університетом американського міста Джексон (столиця штату Міссісіпі). Кузьміна, який тоді був заступником директора Фізико-хімічного інституту, запросили туди працювати. Кинути Одесу майбутній академік не хотів. Але із задоволенням став із американським університетом співпрацювати. Після публікацій праць в іноземних наукових джерелах міжнародний рейтинг українського вченого Віктора Кузьміна суттєво зріс.

Будучи професором, балотувався у члени-кореспонденти Національної академії наук України. І був обраний ... з четвертого разу. Загалом непросто отримувати найвищі визнання у світі науки. Натомість академіком НАН України Віктор Кузьмін став із першої спроби. Багато факторів виявились визначальними. І наукові успіхи Фізико-хімічного інституту. І високий індекс Хірша, який фіксує частоту цитованості праць вченого. І робота в експертній раді департаменту атестації кадрів МОН України. І успішні доповіді на засіданнях Академії наук в присутності президента Бориса Патона.

— У підсумку з десяти академіків дев’ятеро проголосували за мою кандидатуру, — каже Віктор Кузьмін.

Що ж до призначення науки в сучасному світі, то академік переконаний: має бути і прикладна, і фундаментальна.

— Фундаментальна наука створює нові знання, а прикладна реалізує ці знання у конкретні речі: препарати, пристрої, — каже академік Віктор Кузьмін.

Свого часу саме завдяки ініціативі Олексія Богатського інститут увійшов до Всесоюзної програми «Макроциклічні комплексони та їх аналоги». Для тих, хто забув хімію, нагадаємо. Комплексони — це органічні речовини, що утворюють комплексні сполуки з іонами металів. Сфера застосування — величезна. Наприклад, комплексони використовуються для пом’якшення води. Так ось, за вищезгаданою програмою Одеський фізико-хімічний інститут був провідним у країні.

Звання лідера збережено і до сьогодні. Наразі інститут є провідним в Україні за напрямом «медична хімія», зокрема, хімія лікарських препаратів. Цікаво, що медичною хімією активно займався другий директор Фізико-хімічного інституту імені О.В. Богатського академік Сергій Андронаті, якого, на жаль, вже немає з нами.

Щоб було зрозуміло, про яке лідерство йдеться, нагадаємо, що перший вітчизняний транквілізатор Феназепам створений у стінах одеського інституту. Потім з’явився Гідазепам. Нині ж клінічні випробування проходить інноваційний препарат Пропоксозепам. Це аналгетик, який не тільки знімає гострий біль, але й позбавляє хронічного.

І тут треба сказати про чудове партнерське та дуже продуктивне співробітництво, що склалося у Фізико-хімічного інституту імені О.В. Богатського з компанією «ІнтерХім», яка була створена трохи більше тридцяти років тому на базі дослідно-експериментального виробництва інституту. До асортиментного портфеля цього підприємства входять вісім фармацевтичних субстанцій: Аміксин, Гідазепам, Клоназепам, Клофелін, Левана, Прозерин, Транквілар і Феназепам.

— Втім, інакше й бути не могло, адже керівник «ІнтерХіму» Анатолій Редер був останнім аспірантом Олексія Богатського, це дуже талановитий хімік та організатор виробництва, — говорить Віктор Кузьмін. — У керівництві компанії «ІнтерХім» — також вихідці з нашого інституту, заступники директора та мої учні, Ігор Стельмах та Дмитро Позигун.

Взаємини між Фізико-хімічним інститутом та компанією «ІнтерХім» Віктор Кузьмін охарактеризував як «сімейні». У тому сенсі, що партнери йдуть життям разом і в одному напрямку, всіляко допомагаючи один одному. Як результат — Фізико-хімічний інститут імені А. В. Богатського успішно пережив нелегкі часи, працює навіть під час війни, адаптувавши тематику низки наукових досліджень до військових запитів. А компанія «ІнтерХім» за тридцять років перетворилася на одне з найбільших фармацевтичних виробництв в Україні, де власні наукові розробки втілюються у готові лікарські засоби.

На жаль, багато з нашої розмови з академіком Віктором Кузьміним не потрапило до цієї публікації. Про це треба розповідати окремо. Про те, наприклад, що свій родовід вчений знає з ... XIV століття. Предки Віктора Євгеновича по маминій лінії брали участь у Грюнвальдській битві. А троюрідними братами академіка є Лех та Ярослав Качинські.

Віктор Євгенович народився у Полтаві 1951 року, але у 1958-му родина переїхала до Одеси. Навчався у 26-й школі, що на Старопортофранківській вулиці, в одному класі з братом почесного громадянина Одеси Михайла Пойзнера. Отже, Віктор Кузьмін — справжній одесит.

Серед близьких родичів академіка було багато тих, хто присвятив своє життя медицині (до речі, його дід — одесит). Але Віктор Євгенович Кузьмін не пішов їх стопами. Він вибрав хімію.