Виставка в Літературному музеї

10 вересня одеська спільнота відзначила 130-річчя із дня народження видатного українського кінорежисера, автора культових кінострічок, актора, письменника, кінодраматурга, художника Олександра Петровича Довженка (1894—1956).

Повз цю дату не пройшли на Одеській кіностудії, в музейному та бібліотечному просторах міста. Квіти до меморіальної дошки митцю на фасаді кіностудії, а також на Алеї зірок, кінопоказ одного з перших фільмів Довженка-режисера «Сумка дипкур’єра», оглядова екскурсія до музея кіно, відкриття експозиції «Творчий світ режисерів», презентація нових локацій у туристичному маршруті для всїх бажаючих — такими були дні кіно і Довженка на кіностудії, якій митець присвятив кілька років свого життя, з 1926-го по 1929-й, і де наразі готуються знімати художній фільм «Режисер».

Можна сказати про Олександра Довженка коротко: народився на берегах Десни, навчався у Глухівському педагогічному інституті, воював у складі куреня «Чорних гайдамаків» під керівництвом Симона Петлюри і ледве не був розстріляний за це, у 32-річному віці доля привела його на Одеську кінофабрику… Майбутня стрічка про одеський період розповість — дочекаємось.

Більш докладно про майстра наразі — на стендах Одеської національної наукової бібіліотеки. «Творчий світ митця» — виставка до 130-річчя із дня народження Олександра Довженка. У головній книгозбірні ті, хто зацікавлений знати більше, дізнається про таке:

«Олександр Петрович Довженко — видатна постать в історії вітчизняної культури, класик світового кіно. Його картини «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Україна в огні» (1943) та інші стали безсмертними шедеврами. Запроваджені новаторські методи монтажу і роботи з кадром (кадр-скетч, кадр-плакат і т.д.) мали величезний вплив на весь світовий кінематограф. Початок українського поетичного кіно теж пов’язують з ім’ям О. Довженка, кінець 1920-х — початок 1930-х рр. Чарлі Чаплін свого часу висловив думку, що «слов’янство дало світу кіно лише одного творця — мислителя і поета Олександра Довженка». Його фільм «Земля» (1930) входить до десяти найкращих кінострічок всесвітньої історії кіно».

Безцінний спадок Олександра Петровича Довженка продовжує життя і сьогодні. Про його талановиту і багатогранну особистість чимало написано, виходять нові дослідження. Привертає увагу, наприклад, книга «Перше десятиліття кінематографічної творчості Олександра Довженка», упорядник і автор коментарів до неї — відомий кінознавець Володимир Миславський (Харків: Дім Реклами, 2019). Збірка складається з маловідомих публікацій в періодичній пресі 1924—1934 років. Тексти статей яскраво відображають характер тієї складної доби і роль мистецтва кінорежисера у її творенні.

Директор Одеської кіностудії Андрій ОсіповДиректор Одеської кіностудії Андрій Осіпов

У серії «Славетні постаті України» вийшла книга Василя Марочка «Олександр Довженко. Зачарований Десною» (Київ: Парламентське вид-во, 2019) за підтримки Національної академії наук України та Інституту історії України. Це докладна деталізована біографія митця. Йдеться про життя і творчість кінорежисера, його мистецьке, суспільно-політичне і родинне оточення, світоглядні вподобання і громадянську позицію. На основі відомих і нових архівних джерел висвітлено непросту правдиву історію особистого і творчого життя Довженка».

В Одеському літературному музеї до 20 жовтня працює виставка, присвячена О. Довженку. «Не дивно, що справжній талант народжується рідко, але часто реалізується саме в Одесі, як це сталося з Олександром Довженком, — наголошують організатори виставки. — Робота на Одеській кіностудії звела його з тоді молодими, початкуючими, а в майбутньому видатними діячами української культури. Серед них були письменники Ю. Яновський, М. Бажан, Г. Епік, Г. Шкурупій, актори А. Бучма та М. Крушельницький, скульптор та режисер І. Кавалерідзе, художник В. Кричевський. Творче оточення сприяло зростанню майстерності Довженка в якості режисера кіно, що простежувалось від його перших фільмів, які були зняті в Одесі, — «Вася-реформатор», «Ягідка-кохання», «Сумка дипкур’єра» до кращих фільмів його творчого доробку — «Звенигора», «Арсенал» та сценарію фільму «Земля», постановку якого він здійснив на Київській кіностудії.

Довженко був зразком національного художника. Адже творець тільки тоді може досягти вселюдського звучання, коли він творець національний, коли він уособлює, концентрує в собі найкращі риси свого народу.

На міжнародній виставці в Брюселі 1958 року Довженка було визнано одним із першої десятки провідних митців історії кіномистецтва».

Матеріали виставки відтворюють період його становлення як українського режисера на Одеській кінофабриці ВУФКУ. Представлені унікальні кіновидання, журнали, афіші 1920—30-х років, портрет-шарж молодого Олександра Довженка роботи художника Б. Бамського, фото кінозйомок його фільмів. Експозицію доповнюють сучасні видання «Щоденникових записів» письменника та двотомник «Документів і матеріалів спецслужб», які стосуються імені Довженка, розкривають глибинне значення творчості видатного митця та закриті сторінки його доволі складної долі. Окрасою експозиції є портрет О. Довженка роботи заслуженого художника Святослава Божія.

Цікаво? Ви ще встигнете передивитися матеріали виставок.

А редакція нагадує, що зйомки фільму «Режисер» якоюсь мірою відбуватимуться із нашою участю, в рамках спільного проєкту газети «Вечірня Одеса» і Одеської кіностудії. Про це читачі дізналися з інтерв’ю з головою правління ПрАТ «Одеська кіностудія» Андрієм Осіповим. Про Довженка і майбутній фільм була стаття кінознавця Сергія Тримбача. Маємо надію залучити до проєкту літературознавицю Віру Агеєву, розпитати її про книжку, написану разом з Сергієм Тримбачем «Довженко без гриму».

Інтригує навіть анотація: «Архівні знахідки, документи, листи, спогади, зібрані у цій книжці, дають змогу побачити біографію і творчість Олександра Довженка у новому світлі. Петлюрівець чи сталініст, революційний романтик чи раціональний прагматик, радянський шпигун у Німеччині чи український дипломат, що відстоює інтереси України? На всі ці питання непросто знайти однозначні відповіді. У Довженковому листуванні з Варварою Криловою, Оленою Черновою, Юлією Солнцевою, Валентиною Ткаченко розгортаються складні колізії інтимних стосунків, історії кохання і зречення, зради і вірності.

Досі не публіковані мемуари сучасників дозволяють зазирнути у творчу лабораторію митця, зрозуміти витоки його режисерських задумів, автобіографічне підґрунтя сюжетів «Арсеналу», «Землі», воєнної прози — простежити особливості побутування в українській культурі авторського міфу Олександра Довженка».