Усі знають, що Одеська наукова бібліотека є найстарішою в Україні, але й при цьому цифра «195» — вражає! Мала можливість висловити слова шани й любові та привітати чудовий колектив ОННБ, натхненний Іриною Бірюковою, під час святкування цього ювілею 25 вересня.

Промайнуло стільки буремних історичних подій, змінилися політичні обрії, сформувалися зовсім інші підходи до діяльності книгозбірень. Але Одеська наукова бібліотека, не перериваючи традицій, вистояла і не просто зберегла свої скарби, а наростила книжковий фонд, розвинула нові технології книгозберігання, допомагаючи в науковому й творчому пошуку тисячам читачів.

Ця перша публічна бібліотека народилася у 1829 році і спочатку розташовувалася у будинку на Приморському бульварі. На той час в Одесі проживали майже 50 тисяч людей, працювали 20 навчальних закладів, функціонував театр на вісімсот осіб, міський музей, виходив світ «Одесский вестник». Завдяки добродійникам фонди бібліотеки швидко поповнювалися. Тільки граф Воронцов подарував їй багато цінних та рідкісних видань з особистої колекції, серед яких і шістсот томів французької літератури від відомого друкаря Фірмена Дідо.

Уже в 1883-у для бібліотеки було зведено нову будівлю, гроші на проєкт якої виділив тодішній міський голова Григорій Маразлі. Нині у ній розміщується Одеський археологічний музей.

Із 1883 по 1896 роки директором Одеської публічної бібліотеки був Володимир Олексійович Яковлев (1840—1896) — філолог та історик, професор Одеського університету, дослідник історії міста. Завдяки його старанням книгозбірня стала однією з найбільших у Російській імперії — він майже подвоїв її фонд (із 50 до 90 тисяч).

Прикметно, що саме В. Яковлев чи не першим заявив, що і до 1794 року Хаджибей (Одеса) не лише існував як населений пункт, а й мав ознаки міста, що в його історії чималу роль відіграли українські козаки та їхні нащадки. Про це він писав у нарисі «К истории заселения Хаджибея. 1789–1795 гг.» (1889). А в статті 1894-го спростував докази А. Скальковського про визначення 22 серпня (2 вересня) 1794-го як «першого дня» існування Одеси.

До речі, відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної/військової адміністрації від 26 липня 2024 року №694/А-2024, схваленого на виконання Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики і деколонізацію топонімії», ім’я Володимира Яковлева тепер носить колишній провулок Стурдзовський.

Але збільшення книжкових фондів вимагало нових рішень, і в грудні 1902 року адміністрація бібліотеки на чолі з Михайлом Поруженком (очолював її з 1896-го по 1919-й) звернулася до тодішнього міського голови Павла Зеленого з клопотанням про те, щоб при реалізації дозволеної 10-мільйонної позики питання про спорудження нової книгозбірні було поставлене на першу чергу. Незважаючи на те, що «дірок» у міській казні не бракувало, Зелений погодився збудувати бібліотеку і сам очолив комісію, яка організовувала й контролювала будівельні роботи.

Це й не дивно, адже Зелений був знаним книголюбом — його прізвище раз-по-раз зустрічається у звітах міської бібліотеки кінця XIX — початку XX століть серед тих, хто дарував «публічні» книги, мистецькі твори, рукописи. Лише 1904 року він передав 647 томів різних видань, серед яких дуже багато вельми рідкісних і цінних творів різними мовами.

А ще Павло Зелений був першим із міських голів, хто взявся за адвокацію української мови й публічно запропонував скасувати таємний царський Емський указ 1876-го та розпорядження 1863, 1876 і 1881 років. Він вважав, що всю освіту в українських громадах слід вести українською мовою, а українські книжки потрібно допустити в шкільні та народні бібліотеки. Публічно виступав і за скасування утисків, штучно створених для української преси. На подібні вчинки не відважився тоді жоден інший міський голова.

Тож не випадково, що його ім’я також з’явилось на карті Одеси відповідно до вже згаданого розпорядження голови ОДА — колишня Коблевська тепер є вулицею Павла Зеленого.

Утім, повернімось до нашої бібліотеки. У 1902 році Павло Зелений відправив за кордон новопризначеного головного архітектора Одеси Федора Нестурха (Нештурха), аби той ви-вчив кращі бібліотечні споруди Європи й розробив оптимальний проєкт книгозбірні.

У середині квітня 1905-го за участі міського голови відбулося урочисте закладання нової будівлі публічної бібліотеки. Виступаючи з промовою, він сказав: «…Одеська міська публічна бібліотека вважається за обсягом свого книгосховища і за багатством змісту третьою бібліотекою в Росії. За рішенням міської думи вона матиме і власне взірцеве приміщення, до спорудження якого ми нині приступили. Я переконаний, що зі спорудженням особливого будинку за останнім словом, так би мовити, бібліотечно-архітектурної науки, бібліотека дістане ще більше співчуття і підтримки, розширюватиметься і вдосконалюватиметься».

І вже у 1907-у бібліотека переїхала у нову будівлю.

Надзвичайно важливе значення для формування та поповнення фонду мало прийняття у 1922 році на державному рівні рішення про внесення бібліотеки до переліку провідних установ країни, що отримують обов’язковий примірник вітчизняних видань. Це стало головним джерелом комплектування новодруками з усіх галузей знань, що виходили на теренах України.

У 1975 році на нашу книго-збірню було покладено функції обласного універсального депозитарію Півдня України. У вересні 2009-го — рівно 15 років тому (ще одна ювілейна дата для бібліотеки) — указом Президента України їй надано статус національної.

Нині Одеська національна наукова бібліотека є одним з провідних культурних, науково-інформаційних закладів, який щорічно відвідують майже 800 тисяч осіб. Її фонд нараховує понад 5,4 мільйона документів різними мовами, у тому числі понад 200 тисяч рукописів, стародруків, рідкісних та цінних видань.

Партнерами ОННБ є 34 інформаційно-бібліотечні, наукові, культурно-просвітницькі установи із 24 країн світу.

Навіть в умовах воєнного стану команда бібліотеки продовжує забезпечувати користувачів якісними послугами та актуальними інформаційними ресурсами, активно розвиває цифрові технології та сервіси, проводить понад дві сотні просвітницьких і наукових заходів на рік, співпрацює з національно-культурними товариствами Одещини, впроваджує інноваційні підходи в промоції книги і читання.

Під час святкування ювілею директорка ОННБ Ірина Бірюкова зазначила: «Девіз бібліотеки «Сучасна, креативна, твоя!» спонукає наш колектив до активної співпраці з читацькою спільнотою, до партнерства і подальшого впровадження інновацій у соціокультурній діяльності. Я вважаю, що цей рух не можна переривати. А тому турбота про розвиток бібліотеки, про поповнення її фондів і впровадження нових інформаційних послуг, підвищення комфорту для читачів залишається нашим спільним завданням на роки вперед».

Тож нових звершень, колектив ОННБ! Нових приємностей читачам!