Коли власники і топ-менеджери компаній виходять у відставку, їм найчастіше дістається роль консультантів, високооплачуваних «розмовляючих голів» або комівояжерів. Якщо такі люди — політики, майбутнього вони не мають. Так відбувається скрізь. В Україні, де п’ятого президента відсунули від влади на стадіоні. Й у Сполучених Штатах, де глава держави змушений був відмовитися від другого терміну за станом здоров’я.

Загальний збір на військовій базі

Цікаво, що самі відставники не помічають, як їхній вплив у всіх сферах спадає до нуля. І борсаються доти, доки їм, м’яко кажучи, не нагадають. Про нашого Верховного головнокомандувача поки що ні слова. Під час війни переобрання його неможливе. Він цим користується. Принижує зовнішніх та внутрішніх конкурентів, перетворює парламентсько-президентську республіку на департамент Офісу. Але коли війна закінчиться, демократичній владі доведеться зважати на думку виборців. А майбутній глава української держави стане схожим на Джозефа Байдена. Тобто на комівояжера з великим досвідом, але без впливу на ситуацію.

12 жовтня поки що чинний 46-й президент США в рамках прощального візиту до Європи вирушить на американську військову базу в Німеччині. На цій базі регулярно відбуваються наради міністрів оборони країн Заходу, які допомагають Україні стримувати військову агресію північно-східного сусіда. Однак на 25-й «Рамштайн» прибудуть не тільки міністри, а й багато глав держав-членів НАТО. А обговорення торкнеться не лише постачання зброї та навчання особового складу української армії. Йтиметься про можливість приєднання України до Північноатлантичного альянсу не у віддаленому майбутньому, а зараз, коли воєнні дії у самому розпалі. Членство нашої країни в НАТО при цьому розглядається як одна з можливостей зупинити просування московської орди на захід. Це просування набуло загрозливого характеру. І результат передбачає не лише зникнення України з політичної карти світу. Слова путлера про те, що насправді «ми воюємо не з Україною, а із Заходом», перемістяться із царства фантазій кремлівського маніяка в плани московського генерального штабу.

Не секрет, що після розпаду Радянського Союзу лідери багатьох цивілізованих країн перестали бачити загрозу на сході. А кошти для оборони почали спрямовувати на підвищення рівня життя своїх громадян. Повернутись у минуле для таких громадян і для таких лідерів — нелегке завдання. Тим більше, що рішення згадати про режим економії пов’язане із захистом незрозумілої їм України, країни-уламка того ж таки СРСР. Можна, звісно, нагадати людям про міжнародне право та кордони, визнані у Гельсінському заключному акті. Але це право у свідомості обивателів розпалося ще тоді. Сорок років тому.

У Рамштайні, певна річ, спогадами не займаються. А займаються безпекою. Думають, як, володіючи силою та рішучістю, зберегти владу. Навіть у мирний час прийняття якоїсь країни до НАТО пов’язане з ризиком. Тим більше — під час війни. А ще потрібна одностайність в ухваленні рішень. І якщо Угорщину, наприклад, до одностайності можна змусити, притиснувши фінансово, то як впоратися з Україною, з державою, яка збудувала сильну армію?

Закрите небо і Чорноморський шлях

Але досить говорити про нездійсненне. Ні Джо Байдену, ні решті лідерів Заходу в «Рамштайні-2024» не вдасться досягти консенсусу щодо прийняття нашої країни до НАТО у най-ближче десятиліття. Такі розмови годяться, щоб лякати кремль. І тільки. Однак є заходи, які для захисту нашої країни Захід може вжити оперативно. Фактично без особливого ризику. Одним із таких кроків могло б стати створення безпольотної зони або закритого неба над Україною. Не перераховуватиму юридичних підстав для застосування такого заходу. Але скажу, що захист мирного населення від бомбардувань міст і сіл, як моральний привід, достатній. Щоб країни, які безпосередньо не воюють, не дозволяли агресорові реалізувати перевагу в бомбардувальній авіації. Скажу також, що захід «закрите небо» неодноразово застосовувався (наприклад, у Боснії, Іраку, Лівії) і давав результати.

Однак ще у квітні 2022 року Джозеф Байден відмовився обговорювати щось схоже. У його свідомості «закрите небо» над Україною було міцно пов’язане з ескалацією, загрожувало залученням США до конфронтації з московією. Те саме сталося під час спроб залучити Вашингтон до охорони Чорноморського мирного коридору для експорту зерна та іншого українського продовольства. Знову «ескалація» і страх військового зіткнення з росіянами. Список приводів для конфронтації (у свідомості Байдена), зрозуміло, можна продовжити. Але «ескалація» загадковим чином відступала, коли Пентагон повідомляв Білий дім, що росіяни змиряться з поставками в Україну американських танків, систем залпового вогню і того, що залежалося на складах.

Копією побоювань президента США Джозефа Байдена були побоювання канцлера ФРН Олафа Шольца. Коли журналісти загнали його у кут, спитавши, яким чином постачання німецьких далекобійних високоточних ракет «Таурус» пов’язане з ескалацією, соціал-демократ чесно зізнався: «це мої переконання». Крапка. Нема сумнівів, що частина лідерів західних країн думають так само, як Шольц. Але соромляться сказати це в обличчя журналістам. Сподіваються, що Україна обійдеться без допомоги, а російські агресори зупиняться біля порога НАТО. Натомість після війни і незалежно від її результатів кремлівського виродка можна буде прийняти в Берліні, відвезти до Дрездена чи до Мюнхена і поговорити про геополітичну катастрофу за кухлем пива. У залі, де про таку ж катастрофу сто років тому розмірковував Гітлер.

Гегель свого часу сказав, що історія повторюється двічі. Вперше — як трагедія, вдруге — як фарс. Але можливість злиття фарсу із трагедією не передбачив. А даремно. На нараді західних лідерів і міністрів оборони на 25-у «Рамштайні» жанри можуть злитися та змішатися як білок із жовтком. Російські ракети та бомби продовжують сипатися на наші міста. Чорноморський коридор поступово перетворюється на дорогу смерті. А консенсусу у друзів щодо реальної допомоги нема. Доводиться чекати і сподіватися.

Слава Україні!

PS. Прошу пробачення у читачів: хотів якнайкраще, але з оглядом трохи поквапився. Президент США Байден скасував свій візит на американську авіабазу «Рамштайн» та зустріч у рамках Контактної групи щодо України. Причина — наближення до Флориди урагану «Мільтон». І без участі президента американці з ураганом не впораються. А наша країна з війною впорається без Байдена. Вона переможе агресора у будь-якому випадку.

Героям слава!

Л.З.