Днями в Одесі сталася унікальна подія. Відбулася презентація книги «Моя сто двадцять перша. Книжка спогадів».

Можливо, хтось спитає: «А що тут унікального?». І навіть додасть: «Мінімум раз на тиждень тільки на сторінках Facebook з’являються повідомлення про те, що якийсь автор чи навіть група авторів випустили свою книгу, альманах, збірку...». Це так. Але книга, про яку я говорю, сама по собі унікальна.

Спочатку на згаданому Facebook було створено дві тематичні групи: «Школа 121, Одеса, Україна» та «Школа 121, Одеса, Україна. Спільнота випускників та вчителів минулих років». Потім, у 2022 році, з’явилося повідомлення: «Шановні випускники 121-ї школи! У вас ще є можливість надіслати ваші спогади про школу, фотографії та внесок для видання збірки «Моя сто двадцять перша» (умовна назва) — до 30 квітня 2024 року».

Коли я побачив цю інформацію, відразу розповів батькові, Борису Амчиславському, який навчався у 121-й школі з п’ятого класу до випуску. Заклик написати спогади та поділитися фотографіями він сприйняв як обов’язковий до виконання. Більше того, за останні роки нашої роботи над «Утьосівською енциклопедією» тато намагався не відволікатися ні на що. А в даному випадку він відклав свою роботу на два тижні.

Спочатку кілька днів він розбирав свої фотоальбоми та пакети з фотографіями. Розбирався із підписами на них. Коли я вкотре прийшов до батька, він запросив мене до комп’ютера, показав набраний текст, після чого ми відсканували відібрані ним фотографії, і я допоміг усе це поставити на фейсбуківську сторінку «Школа 121, Одеса, Україна».

Я підтримував контакти з Раєю Краєвою (Галяс). Коли було визначено орієнтовну вартість книги, одразу ж переказав плату за два екземпляри.

На жаль, наприкінці березня 2024 року тато пішов із життя...

Він не дочекався листопадової інформації:

«Шановні випускники! Виходить з друку книга спогадів про 121 школу — 366 сторінок, понад чотириста чорно-білих і кольорових фотографій (видавництво «Астропринт»). До книги входять спогади вчителів та випускників, фотовернісажі про вчителів та учнів 1940—1990-х рр., фрагменти з поезії та прози випускників різних років. На презентацію збірки запросимо додатково. З повагою та вдячністю — укладачі: Наталія Романовська, Ігор Косюга, Раїса Краєва (Галяс)».

Вже в перші дні Нового 2025 року надійшло повідомлення про презентацію. Вона відбулася 14 січня.

Знаю, що презентація була успішною. Знаю, що два екземпляри книги чекають на мене в Одесі. Був приємно здивований, побачивши у списку імена багатьох знайомих. Впевнений, що одесити з величезним задоволенням прочитають спогади Марка Найдорфа, Ганни Місюк, Бориса Владимирського, Інни Рікун, Сергія Осташка, Михайла Крупника, Раїси Краєвої (Галяс). Це лише кілька імен, відомих далеко за межами рідного міста. До списку можна додати ім’я Інни Богачинської, яка представлена у розділі «Творчість випускників». Причому деякі з них сьогодні живуть, як то кажуть, зі мною «по сусідству» — у Нью-Йорку.

Цю публікацію я назвав «Рідна сто двадцять перша», хоча я жодного дня не навчався в цій школі, але з дитинства знав майже всіх батькових однокласників (з подружжям), бо вони часто приходили до нас у гості, і ми бували у них у гостях.

Коли з 2015 року я почав регулярно приїжджати до Одеси та разом із Олександром Галясом проводити різноманітні презентації та творчі зустрічі, майже завжди на них приходили татусині однокласники. І завжди я дарував їм наші останні книги. У червні 2016 року, під час чергового приїзду до Одеси, я відвідав 121 школу і передав до фонду її бібліотеки нашу з батьком книгу «Одеський консул у столиці. Леонід Утьосов: документи та факти».

Ще низка наших книг чекає на мій черговий приїзд до Одеси. І я виконаю татове прохання — передам ці книги до бібліотеки його рідної школи.