Як Балтський ліцей №1 готується до переходу на нову модель старшої школи

Із 2027-го українські старшокласники навчатимуться за новою трирічною системою профільної освіти — з правом обирати власну освітню траєкторію, гнучкими навчальними планами та суттєво меншою кількістю обов’язкових предметів. Але для деяких учнів це майбутнє настає вже із 1 вересня 2025-го.

Балтський ліцей №1 ім. Олеся Гончара — один із 30 закладів, які першими впроваджують нову модель старшої школи. Тут не чекають змін, а творять їх: переглядають програми, готують учителів, створюють освітні простори й пробують те, що для більшості шкіл стане реальністю після першопрохідців.

«Новинар.City» (https://novynar.city) побував у ліцеї, щоб побачити, як саме відбувається підготовка до освітньої трансформації: від початкової школи — до вибору профілю у 10-у класі.

Чому передпілот?

Реформа старшої школи має на меті покращити якість освіти та адаптувати освітній процес до сучасних потреб. Мотивацією цього є спад рівня освіти, особливо у сільських школах, де учні в середньому показують нижчі результати на державній підсумковій атестації (ЗНО/НМТ). Окрім цього, демо-графічні зміни: кількість нинішніх першокласників на третину менша, ніж семикласників. Про це свідчать результати аналізу відкритих статистичних даних, які щороку оприлюднює Інститут освітньої аналітики. Це викликає занепокоєння щодо майбутнього закладів освіти.

Реформа старшої школи спрямована на забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх дітей, незалежно від їхнього місця проживання. Учні 10-го — 12-го класів зможуть вибирати профілі навчання та предмети й курси, а це дозволить поглиблено вивчати те, що їх цікавить. Це важливо, адже в умовах сучасного ринку праці молодь потребує гнучкості у виборі освітніх траєкторій.

Для тестування нових моделей навчання в пілотуванні беруть участь ліцеї із 17 регіонів України. Цей процес дозволить виявити, що працює добре, а також недоліки, які треба подолати перед стартом реформи для всіх старших класів.

Серйозний виклик і великі можливості

Готуватися до реформи старшої школи в Балтському ліцеї №1 почали задовго до передпілоту (тобто першого етапу пілотування реформи). Йдуть попереду освітніх змін не вперше: реформа початкової школи тут почалася на рік раніше офіційного старту Нової української школи (НУШ), у 2017-у, з двох перших експериментальних класів. Тож не випадково заклад знову серед найперших у впровадженні новацій.

«Поки що тільки 30 шкіл з усієї країни беруть участь у передпілоті. Тому нас назвали амбасадорами цієї реформи. Це сер-йозний виклик, але й великі можливості. Ми розуміємо, що це крок наперед, щоб інші школи змогли піти підготовленішим шляхом. Наші восьмикласники (ті, що стартували в «експерименті» НУШ з початкової школи. — Ред.) будуть першими, хто пройде цей шлях повністю. І для нас важливе не лише технічне забезпечення, а й глибоке розуміння змісту нової школи. Ми не просто чекаємо вказівок — ми випробовуємо, аналізуємо й пропонуємо», — пояснила директорка Балтського ліцею №1 Надія Коптєва.

За її словами, підготовка відбувається комплексно — від створення нових лабораторій до перегляду навчальних програм. Пані Надія порівняла сьогоднішню ситуацію з реформою початкової школи: «Тим, хто працював у початковій школі, пощастило трохи більше. А от базову (середню) ми почали реформувати в умовах карантину й війни. Перші роки майже не було забезпечення. Тепер ситуація інша: ми маємо технічні засоби, літературу, дидактичні матеріали — все закуповується за кошти державної субвенції та співфінансування з міського бюджету».

Вона каже, що матеріальне забезпечення суттєво впливає на процес навчання: «У нас усі кабі-нети обладнані інтерактивними панелями, що значно полегшує роботу в класі та дозволяє залучати кількох учнів одночасно. Це не просто «модно» — це потрібно. Це справді важливо, особливо в умовах сучасної освіти, коли акцент робиться на STEM-дисциплінах (природничо-математичний цикл). На жаль, не всі галузі охоплені — поки що не можемо закупити обладнання для кабінетів іноземної чи української мови. Але, сподіваюся, у майбутньому це зміниться. Зараз усе необхідне для якісного освітнього процесу в нас є. З осені запрацює спеціалізований кабінет «Захист України», для якого закупили сучасні засоби навчання та обладнання. Наш заклад визначений осередком для вивчення цього предмета, тому до нас приїжджатимуть учні з інших шкіл».

Клас Валентини Щур: у центрі змін

Вчителька 4-Б Валентина Щур у 2017 році стала однією з перших в Україні, хто розпочав роботу в одному з експериментальних класів НУШ (таких у Балтському ліцеї №1 було два). Сьогодні ті її випускники вже закінчують восьмий клас, а сама вона згадує: старт був непростим — без підручників, модельних програм і чітких орієнтирів. Та, попри труднощі, саме ці перші кроки стали підґрунтям для важливої трансформації початкової школи в НУШ.

«Тоді ми намагалися побудувати нову школу буквально з нуля. Все доводилося добувати самотужки: матеріали, методики, навіть розуміння того, як має виглядати новий урок. Але тепер я бачу, що це було того варте. Матеріальна база зросла не в десятки, а в сотні разів, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Забезпечені підручниками, забезпечені всім», — каже вчителька.

Пані Валентина прокоментувала те, що відбувалося на уроці у 4-Б: «У нас є все — від локацій для командної роботи до корисних копалин і мірного посуду. Діти не просто сидять за партами — вони досліджують, рахують, дискутують, працюють з довідниками».

На її думку, найвідчутніша зміна — це свобода і відповідальність учителя: можливість адаптувати програму під конкретний клас, обирати методи, планувати інтегровані заняття.

«Ми не просто даємо знання, ми навчаємо дітей мислити, шукати, працювати в команді. На одному уроці — і мова, і математика, і природознавство. І це вже не виняток, а звична практика», — розповідає пані Валентина. Каже, що працювати стало набагато цікавіше, але зізнається: навантаження на вчителя таки чимале. Тому вважає, що для належного впровадження реформи має бути менша наповнюваність класів, підтримка педагогів тощо. «Щоб справді дійти до кожної дитини, потрібно більше простору — і фізичного, і часово-емоційного», — зазначає вчителька.

Її досвід — приклад того, як педагог змінюється разом з освітньою реформою. А сам клас, який колись був першим у НУШ, тепер рухається далі — до профільної старшої школи.

«Зараз і середня школа тримає гарний рівень, бо мені справді цікаво спостерігати за своїми дітьми («експериментальний» 8-Б клас. — Ред.), вони показують хороші знання. Цього року в нас були STEM-уроки — з використанням сучасних технологій і міжпредметною інтеграцією. Там і математика, і мистецтво, й економіка — все поєднано. І саме мій

8-Б запрошували демонструвати ці уроки. Бувало навіть, що в один день проводили два показових заняття поспіль саме з цим класом. Отже, чогось ми таки досягли», — додає з гордістю Валентина Щур.

«Моя донька — серед перших в експерименті»

Вікторія Кацмаза — не просто вчителька англійської мови у Балтському ліцеї. Вона ще й мама Аріни — учениці одного з перших експериментальних класів НУШ. Восьмий рік вони разом ідуть цим шляхом. Пані Вікторія — і як учителька, і як мама. Тому її досвід дуже цінний.

«Коли ми починали, було трохи страшно. Але з перших днів ми побачили: це щось нове, живе. Діти приходили додому й із захопленням розповідали, як пророщували цибульку чи висловлювали думку про прочитане. Це не «зубріння», це — життя», — пригадує вона.

За словами пані Вікторії, НУШ не лише дала більше практичних навичок, а й зробила дітей відкритішими: «Ці діти — інші. Вони вільно говорять, висловлюють емоції, дискутують. Мене вражало, коли моя донька приходила з уроку літератури й казала: «Мамо, я плакала над цим твором». Це — найкращий доказ того, що школа працює».

Та не всі очікування справдилися. Пані Вікторія відверто визнає: навантаження на учнів не зменшилося: «Про розвантаження говорили, але в реальності — дві години «домашки» щодня. Предметів багато. І це все одно непросто, навіть з новим підходом».

Наступного року Аріна навчатиметься у дев’ятому класі, але вже готується до переходу в старшу школу. Тож Вікторія Кацмаза і як мама, і як вчителька має свої очікування від профільної освіти: «Мрію, щоб донька сама обрала свій шлях. Вона зараз схиляється до медицини, більше уваги приділяє біології. Але ми (батьки. — Ред.) не тиснемо — тільки направляємо. Бо це надто велика відповідальність — вирішувати за дитину, ким їй бути».

Пані Вікторія з цікавістю говорить про нові курси за вибором, особливо ті, що виходять за рамки традиці-йної школи: «Я бачила, як це працює в інших школах — театральне мистецтво, танцювальні студії, творчі формати. Для сільських дітей це взагалі шанс, якого вони не мали б інакше. Такі речі роблять навчання живим, а не сухим».

А головне — профільна школа, на її думку, дає можливість побачити себе у світі. Навчитися не тільки «вчитися», а й жити: «Міжпредметні зв’язки, нові терміни, досліди, Tik-Tok — усе пов’язане з життям. Це не просто навчання, це адаптація до реальності. І я вірю, що в 10-у діти вже будуть готові вирішити, ким вони є і де хочуть бути».

Не «з мосту у воду»

За словами Надії Коптєвої, сучасний урок має формувати в учнів різні навички, такі, скажімо, як екологічна свідомість, громадянська активність, фінансова грамотність чи мовні знання.

Вчитель не просто викладає матеріал, а інтегрує різні предмети, що робить уроки цікавішими, й залучає як учнів, так і колег. Важливо, щоб уроки були побудовані так, аби учні могли бачити зв’язок між різними знаннями. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

«Коли урок побудований правильно, іноді складно навіть визначити, до якого предмета він належить — настільки він багатогранний. І це насправді дуже цінно — і для дітей, і для вчителів», — впевнена Надія Коптєва.

Тому, на її думку, без підготовки вчителям буде складно адаптуватися у новій школі.

«Ми не можемо просто кинути людину «з мосту у воду» — хтось не впорається й скаже: «Все, не буду». Потрібна підготовка. Особливо важлива компетентність учителя, адже йдеться про інтегровані курси. Якщо це не поглиблене вивчення біології із п’ятьма годинами на тиждень, то може бути курс, де поєднуються біологія, хімія, фізика. І вчитель має вміти це поєднати», — каже вона. І додає, що непрофільні предмети інтегруються між собою, щоб вивільнити години для спецкурсів або поглибленого вивчення профільних дисциплін. У 10-у класі буде адаптаційний період: учні спробують себе в різних напрямках, можуть змінити профіль.

«Це зараз є надважливим, оскільки в наступних класах кількість обов’язкових предметів зменшується, а поглиблених — збільшується, — пояснила пані Надія. — На жаль, багато дітей не визначені у своїх професійних прагненнях. Тому ми пояснюємо їм, що профілі прямо залежні від того, чим вони будуть займатися надалі. Батьки також мають підтримувати своїх дітей у цьому процесі. Адже свідомий підхід до вибору профілю має вирішальне значення для майбутнього учнів».

Інтегровані курси, спецпредмети й «Математика з Beatles»

Одна з головних ідей реформи, на думку Надії Коптєвої, — це свобода вибору. Учні обиратимуть не тільки профіль — природничий, математичний тощо — а й курси за інтересами: короткострокові, міжкласні, іноді — авторські.

У ліцеї вже провели перші експерименти з їх створення. «Ми самостійно вирішили подивитися, наскільки вчителі розуміють, що на них чекає, — ділиться директорка. — І вони чудово справилися: дуже приємно здивували різноманіттям ідей».

Серед запропонованих вчителями курсів — унікальні міждисциплінарні програми: «Математика і Beatles», курс з фотографії та інші.

«Ці курси — не для поглиблення знань, а для розширення кругозору, для розвитку творчості, світогляду. Якщо я люблю рок, можу створити курс, де поєдную його з математикою. Наприклад, вчителька Оксана Чижик запропонувала курс «Історія і кіно». Це також може бути курс з випічки. Тобто те, що цікаве дітям, що може їм знадобитися у житті», — пояснює Надія Коптєва, зазначивши, що нова філософія уроку — це компетентності замість «сухих» знань.

Час, зусилля і нові підходи

Директорка не приховує: підготовка до сучасних уроків вимагає значно більше часу: «Я зараз викладаю у 7-х класах — за вимогами НУШ. І скажу чесно, щоб створити сучасний урок, недостатньо просто зібрати матеріал. Ми створюємо презентації, додаємо відео, звукові ефекти, використовуємо Canva (онлайн-платформа для графічного дизайну. — Ред.), генеруємо комікси — усе це забирає багато часу. Якщо вчитель витрачає 18 годин на викладання, то на підготовку до таких уроків іде вдвічі або й утричі більше часу. І водночас залишається перевірка зошитів та виконаних завдань. Це складна робота. Але дуже цікава! Учителі настільки захоплюються, що забувають про власний час».

Вона підкреслила чималий вчительський внесок у реформування школи, адже успіх пілотування залежить від того, наскільки педагог усвідомлює необхідність змін у своїй роботі, у структурі навчального року, у самому уроці. Проте є й інша сторона процесу.

«Реформа — це завжди стрес для педагогів. І ми розуміємо: не всі одразу готові. Є побоювання, є й небажання. І тому багато працюємо всередині колективу — підтримуємо одне одного, розбираємося разом, — відверто розповіла Надія Коптєва. — З часом ситуація змінюється: коли вчитель спробує раз, другий, то бачить, що це не так уже й складно. І часто виявляється, що багато з нових елементів вони вже давно застосовували, просто тепер це має іншу назву».

Профіль — це не клітка, а орієнтир

Юлія Слюсаренко, учениця 11-го класу, вже третій рік навчається за математичним профілем і добре знає, що означає вибір профілю: «Ще після 7-го класу нам запропонували обрати профіль. Учителі все детально пояснили: що вивчається, скільки годин, які перспективи. Працював і шкільний психолог — були опитування, розмови про майбутнє. Нам допомогли визначитися».

Чому Юлія, яка любить співати, свідомо обрала математику? Вона відповіла так: «Математика мені давалася важко. Але я знала, що це обов’язковий предмет у НМТ (національний мультитест. — Ред.). Тож вирішила обрати математичний профіль, де дев’ять годин математики на тиждень. І не пошкодувала — зараз я випускниця і знаю, що це мені реально допомогло».

При цьому профільне навчання не скасовує захоплення: дівчина співає у шкільному хорі, бере участь у творчих заходах громади, веде шкільний Tik-Tok, який набрав понад 200 тисяч переглядів. І це не просто розвага — це новий формат комунікації, до якого долучаються не тільки учні, а й учителі.

«Ми разом домовляємося, організовуємо, знімаємо відео — це командна робота, яка об’єднує. Навіть інші школи пишуть, питають, чи можна використати наші ідеї, — розповіла Юлія. — Можна розвивати себе в різних напрямках. Профіль — це не клітка, а орієнтир. А позакласне життя — це те, що робить школу нашою».

Вибір профілю в ліцеї не є «на все життя» — за потреби його можна змінити. І це, за словами Юлії, знімає зайве напруження: «Ми знаємо, що можна спробувати й передумати. Це дуже важливо — не всі з першого разу розуміють, ким хочуть бути. Головне — не боятися пробувати».

Дівчина розповіла, що у школі підтримується «жива» традиція зустрічей з випускниками. Старші студенти повертаються до ліцею — просто поговорити з вчителями й нинішніми учнями: «Один випускник зайшов просто на уроці алгебри — привітатися. Ми ставили йому питання: як навчання, як вступ, як НМТ? І ця розмова багатьом допомогла зорієнтуватися».

За словами Юлії, для неї вибір профілю — це не тільки про предмети. Це про дорослішання, відповідальність і віру в себе. І про школу, яка підтримує у важливий момент.

Додам ще: Юлія Слюсаренко вже другий рік поспіль обирається президенткою ліцею, є справжньою шкільною лідеркою.

«Ми вчилися разом»

«Якщо до впровадження НУШ у початковій школі вчителів добре готували, то коли ми перейшли до базової — нам було непросто. Ми йшли попереду, й у багатьох питаннях були першопрохідцями», — згадує Любов Коваль, заступниця директорки з навчально-виховної роботи ліцею №1.

Освітній процес, формувальне оцінювання, оцінювання навчальних досягнень — усе це було новим. Колектив обрав шлях командного навчання: «Ми створили педагогічну студію «Впроваджуємо НУШ», де обговорювали всі ключові зміни. Почали з формувального оцінювання (без виставляння оцінок. — Ред.) — вчителі початкової школи ділилися власними інструментами й досвідом. Потім поступово переходили до нових предметів у 5-у — 8-у класах, компетентні-сного підходу, інтеграції предметів».

Скажімо, одне з таких навчань стосувалося теми «відсотки» у математиці: «Ми вчилися будувати інтегровані уроки. Наприклад, як тему «відсотки» пов’язати з українською мовою, біологією чи географією — там, де вона реально використовується».

За словами Любові Коваль, цей досвід знадобився під час підготовки до реформи старшої школи: «До старту пілоту старшої профільної школи ми вже морально готові. У квітні минулого року стали делегатами Національного форуму з реформування старшої середньої освіти. Після цього запровадили новий формат — педагогічне рандеву «Академічний ліцей: що відомо та чого очікувати далі?».

Перед подією провели опитування серед учителів: що їх найбільше цікавить у реформі. Питання згрупували — про освітній процес, оцінювання, підвищення кваліфікації — і провели панельну дискусію.

«Участь брали педагоги й учениця 11-го класу Юлія Слюсаренко. Вона минулого року обирала профіль, і для нас було важливо почути її досвід. Тепер кожна дитина має можливість формувати власний розклад — обирати не тільки профіль, а й предмети в його межах, позапрофільні курси, курси за вибором. Це — справжня персоналізація освіти», — зазначила пані Любов.

Головні виклики на старті

Навіть найкраща реформа — це не панацея. Вона не працює без людей, приміщень і ресурсу. І саме тут, за словами Надії Коптєвої, виникають найбільші виклики. Один із них — кількість учнів, які виявлять бажання навчатися у старшій школі.

«У нас нема побоювань щодо роботи педагогічного колективу — ми впораємося. Хоча профіль вимагає спеціалістів, і не кожен учитель готовий до такого формату. Але є занепокоєння щодо кількості дітей. Відділ освіти, міська рада — дуже оптимістично налаштовані. А ми — не настільки. Бо з двох пілотних дев’ятих класів хтось вступить у професі-йно-технічне училище, хтось просто змінить траєкторію. Хто залишиться? У цьому й проблема: відкривати велику кількість профілів за наявності одного-двох класів дуже складно. Просто фізично не буде кому вчитися за цими профілями. Можливо, підтягнуться діти з інших шкіл, зокрема сільських».

Ще один виклик — приміщення. Не виключено, що ліцей може стати окремим академічним закладом. Тоді доведеться облаштувати більше спеціалізованих кабінетів, лабораторій, зон безпеки. А простору — обмаль.

«Щоб відповідати вимогам, треба зайняти весь перший поверх. А поки що навіть юридично не визначено, чи будемо ми ліцеєм, чи залишимося у структурі школи. Це впливає на все — від ремонту до розкладу», — ділиться Надія Коптєва.

Не про бали, а про людей

У реформах часто шукають рейтинги, цифри. Але для директорки Балтського ліцею №1 Надії Коптєвої справжній результат — не в балах.

«Ми бачимо мету і не хочемо просто «виконати реформу». Ми хочемо, щоб дитина вийшла зі школи з розумінням того, ким вона є і куди хоче йти далі, — каже директорка ліцею. — Ми не боїмося невисоких результатів. Головне — не відсіяти дітей, а дати їм шанс. Успіх школи — це не таблиця в рейтингу. Це те, що сталося з дитиною після випуску. Щоб кожен знайшов себе. Бо освіта — це не лише про знання».

Любов Коваль теж з оптимізмом дивиться в майбутнє: «Ми не боїмося труднощів. Так, передпілот — це виклик, але ми готові його прийняти. Це об’єднує нас, адже ми всі прагнемо одного — кращої освіти для наших дітей».

Людмила ШЕЛИХ, журналістка, медіаторка.

Фото авторки.

НА СВІТЛИНІ: урок у 4-Б класі. Вчителька Валентина Щур.

Цей матеріал створено у межах проєкту «Abo Edu: Upgrade School», який втілюється Агенцією медійного росту АБО у партнерстві зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE — «Децентралізація для розвитку демократичної освіти», що впроваджується в Україні консорціумом у складі ГО DOCCU та PHZH за підтримки Швейцарії. Погляди, висловлені у матеріалі, не можуть вважатися офіційною позицією партнерів.