Як Зеленський та європейські лідери повернули Трампа «в родину»

Візит українського президента та європейських лідерів до Вашингтона 18 серпня очікували з тривогою, що межувала з песимізмом. На тлі нещодавнього саміту Дональда Трампа та Путіна на Алясці, який американські медіа розкритикували за надмірну поступливість Кремлю, існували реальні побоювання, що Україну схилятимуть до невигідного миру. Проте реальність виявилася складнішою і, на диво, більш обнадійливою.

Замість ультиматумів та конфронтації, світ побачив безпрецедентну демонстрацію трансатлантичної єд-ності, яка, здається, змусила навіть такого непередбачуваного політика, як Трамп, змінити тональність. Атмосфера зустрічі виявилася теплішою, ніж передбачалося. І хоча ключові питання — припинення війни, формат майбутньої мирної угоди та гарантії безпеки — досі не мають остаточних відповідей, головним підсумком стало те, що «крига скресла». Західний світ продемонстрував здатність діяти як єдиний фронт, а Україна — відстоювати свою суб’єктність. Це був не день остаточних рішень, а радше початок складної розмови про майбутнє, де голос Києва та його європейських партнерів прозвучав напрочуд упевнено.

Про що домовилися та як усе пройшло

Саміт 18 серпня, що зібрав у Білому домі безпрецедентну кількість світових лідерів одночасно, мав складну структуру. Спочатку Дональд Трамп і Володимир Зеленський провели двосторонню зустріч із делегаціями, після чого до них долучилася потужна європейська команда — президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, генсек НАТО Марк Рютте, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем’єрка Італії Джорджа Мелоні, прем’єр Великої Британії Кір Стармер і президент Фінляндії Александер Стубб.

Ключова дискусія розгорнулася навколо стратегії досягнення миру. Європейські лідери, зокрема Мерц і Макрон, наполягали на необхідності досягнення спершу сталого режиму припинення вогню. «Я не можу уявити, що наступна зустріч відбудеться без припинення вогню, тож давайте працювати над цим і спробуємо чинити тиск на Росію», — наголосив Мерц. Трамп, натомість, просував ідею укладення одразу повноцінної мирної угоди, апелюючи до того, що за пів року своєї другої каденції він уже «завершив таким чином шість війн». Президент США пояснив, що хоч йому і подобається концепція перемир’я, він відійшов від неї, бо «стратегічно це може бути невигідним для однієї зі сторін». До слова, те саме він заявляв після зустрічі з Путіним на Алясці: «Було одностайно вирішено, що найкращий спосіб закінчити жахливу війну між Росією та Україною — це укласти пряму мирну угоду, яка покладе край війні, а не просто угоду про припинення вогню, що найчастіше не ви-тримує перевірки часом». Звісно, це позиція Путіна.

Значну увагу приділили гарантіям безпеки для України. Прем’єрка Італії Джорджа

Мелоні заявила, що сторони почнуть розгляд із гарантій, подібних до статті 5 статуту НАТО. Трамп знову залишився на позиціях Путіна: Сполучені Штати не підтримують вступ України до НАТО. Втім, пообіцяв «дуже гарні безпекові гарантії», які надаватимуть європейські країни за координації США. На питання про можливу відправку американсь-ких військ відповів ухильно: «Ми повідомимо вам про це пізніше... Ми будемо залучені».

За словами Зеленського, Україна представила своє бачення, яке включає закупівлю американського озброєння на суму близько 90 мільярдів доларів (за даними Financial Times, йшлося про 100 мільярдів доларів, що фінансуватимуться європейськими країнами. — Ред.). Президент запевнив, що є «політична воля та політичне рішення» з боку США бути учасниками та координаторами цих гарантій, а сам документ буде формалі-зований протягом 7—10 днів.

Несподіванкою перегово-рів став дзвінок Трампа Пу-тіну, заради якого він перервав зустріч з європейськими лідерами. Після розмови президент США написав у Truth Social, що розпочав підготовку тристоронньої зустрічі із Зеленським і Путіним, доручивши координацію віцепрезиденту Джей Ді Венсу та держсекретареві Марко Рубіо. За словами Мерца, зустріч може відбутися упродовж двох тижнів, хоча європейці висловили сумніви у щирості та сміливості Путіна. «Маю великі сумніви щодо щирості бажання миру з боку російського президента. Адже доки він вважатиме, що може перемогти у війні, він буде це робити (…) Метою Путіна є захоплення якомога більшої території», — зазначив очільник Франції.

Окрім цього, обговорювалися й гуманітарні питання: Трамп погодився допомагати з обміном полоненими та поверненням українських дітей.

Оцінка міжнародних медіа

Міжнародна преса відре-агувала на саміт переважно стримано, відзначаючи як позитивні зрушення, так і відсутність конкретики. Багато видань, зокрема ABC News, Reuters та The Guardian, підкреслили, що ключові питання залишилися відкрити-ми, а деталі обіцяних гарантій безпеки — незрозумілими. Reuters зазначило, що «ввічливий прийом Білого дому для України залишає багато питань», а також висловило сумнів, що зустріч «насправді сприятиме справі миру», адже розрив між позиціями Києва та Москви досі величезний.

CNN назвав цей день «історичним», порівнявши його із зібраннями, що завершили Другу світову війну, проте додав, що шлях до миру залишається важким. Політичний експерт Майкл Кіммедж у коментарі для CNN назвав те, що відбувається, «фантастичною дипломатією», яка навряд чи триватиме довго, оскільки Трамп продовжує жонглювати обіцянками без жодних по-дробиць.

Видання Politico підкреслило, що «трансатлантичний альянс тримається», а сама зустріч стала «поганим днем для Путіна, оскільки єдність Заходу відновлена, а США знову в команді». Про «позитивні ознаки миру» написали і в New York Post. Німецький Der Spiegel зазначив, що європейці, які їхали до Вашингтона з «певною нервозністю», врешті «просто відчули полегшення», адже результатом став не продиктований мир, а надія на початок мирного процесу.

Інші видання звернули увагу на те, що Зеленському і Трампу вдалося налагодити стосунки, уникнути дипломатичних інцидентів та що ук-раїнський президент знову продемонстрував упевне-ність, з’явившись не в класичному костюмі, а у звичному для себе стилі, за що навіть отримав вибачення від журналіста, який раніше критикував його за це.

Максимум можливого

Українські експерти сходяться на тому, що головним досягненням візиту стала не розробка фінальних рішень, а зміна самої атмосфери діалогу та відновлення єдності Заходу, що дозволило уникнути найгірших сценаріїв.

Дипломат Вадим Трюхан вважає, що Путін, сам того не бажаючи, «домігся примирення між Європою та США». Ключовим результатом, на його думку, є «фактичне оформлення України на політичній карті Європи», де наша держава разом із союзниками виступає єдиним фронтом. Експерт особливо відзначає швидкість та нестандартність дій європейських лідерів. «Відчувши реальну загрозу, вони не пішли традиційним шляхом — через бюрократичні процедури... Вони миттєво зідзвонилися, скоординувалися, розподілили ролі й вирушили до Вашингтона. І Трамп не зміг відмовити їхньому натиску», — зазначає експерт. За його словами, європейці разом із Зеленським виконали програму-мінімум: «уникли конфронтації та повернули Трампа до більш конструктивної позиції. Це величезне досягнення, яке, можливо, не всі одразу оцінять. Але воно створює підґрунтя для подальших кроків».

Трюхан також звертає увагу на кардинальну зміну тональності спілкування: «зникли сарказм, роздратування, від-чуття ворожості», а особливо показовим був теплий жест «яструба» Джей Ді Венса на адресу Зеленського. Окремо він відзначає поведінку україн-ського президента. Символічним моментом стало те, що Зеленський «не поступився тиску, не намагався догодити» у питанні одягу, продемонструвавши впевненість. Крім того, був добре підготовлений і предметно, без шпаргалок, доносив до Трампа реальну картину на фронті. «Президент України спробував донести реальний стан речей: після понад тисячі днів війни Росії вдалося військовим шляхом захопити лише близько 1% території України. Ця цифра говорить сама за себе й підважує міф про «другу армію світу», — аналізує Трюхан. Стратегічно виваженим рішенням, на думку дипломата, була й готовність Зеленського до будь-яких форматів переговорів, оскільки відкидати ініціативи Трампа не можна, бо «цю позицію миттєво використає Путін».

Політолог Ігор Рейтерович визначає настрої «після» як «обережний оптимізм». На його думку, завдяки серйозній підготовці Україна досягла «максимуму можливого». «Цілком погоджуюся з канцлером Мерцом: очікування були одні, а результат виявився навіть кращим», — каже він.

Ідею зустрічі з Путіним експерт вважає вигідною, бо це змусить російського диктатора «публічно озвучити своє бачення завершення війни», чого він боїться, або ж показати світу, що саме Москва блокує мир. Ключовим сигналом політолог називає заяву Трампа про готовність говорити про обмін територіями «з прив’язкою до поточної лінії бойового зіткнення». «На мій погляд, це справді ключовий сигнал... Ідеться не стільки про обмін територіями, скільки про можливість узгодження нинішньої лінії фронту як базового орієнтира», — пояснює Рейтерович.

Загалом, візит не був поразкою, але й не абсолютною перемогою, а «робочою зустріччю», де спрацював принцип «гуртом і на Трампа легше тиснути». Саме тому цей саміт можна вважати для України вигідним», — констатує політолог.

За його словами, головне завдання саміту полягало в тому, щоб «повернути Трампа в родину» після його «аляскінського віражу». І цього вдалося досягти не в останню чергу завдяки тому, що «американські медіа... фактично розгромили Трампа після його зустрічі з Путіним», що змусило президента США змінити риторику.

Політичний експерт Вадим Денисенко вважає, що головний здобуток зустрічі — «вимальовування певних контурів майбутньої угоди про безпеку» та відтермінування найгіршого сценарію з припиненням продажу зброї. Він також переконаний, що росіянам не вдалося зірвати переговори, і ключову роль у цьому відіграла американська преса, яка виступила єдиним фронтом проти підсумків зустрічі на Алясці, що стало «холодним душем для Трампа». Денисенко зауважує, що можлива зустріч із Зеленським обнулить один з головних «козирів» Путіна — «тезу про нелегітимність Зеленського». Водночас він вказує на головний негатив, який був «під-тверджений зустріччю у Вашингтоні»: Росія зберегла можливість «вести переговори без припинення вогню», і ця умова була підтверджена у Білому домі. Стратегія Путіна, за його словами, полягатиме в тому, щоби продовжувати «лестити Трампу і тягнути час».

Чого чекати далі?

Зустріч у Вашингтоні спростувала найбільш апокаліптичні сценарії. «Жодного конфузу, сварки чи гучних скандалів не сталося», — констатує Вадим Трюхан. Ігор Рейтерович погоджується: «Апокаліптичні сценарії? Точно ні». Більшість прогнозів підтвердилися в тому, що зустріч не стала ані програшною, ані проривною, а головне завдання — «повернути Трампа» до спільного західного курсу — було виконано. Однак тепер починається етап, що вима-гатиме ще більшої дипломатичної роботи та стійкості на полі бою.

Ключовою інтригою залишається можлива зустріч Зеленського з Путіним. Попри оптимізм Трампа, реакція Росії свідчить про намагання взяти паузу. Вадим Трюхан вказує на заяву радника Путіна Ушакова, який «жодним словом не згадав про готовність до повноцінної зустрічі», а говорив лише про «можливість підвищення рівня делегації». Це, на думку експерта, свідчить про розгубленість Москви і може дратувати Трампа, якого вже звинувачують у слабкості. Вадим Денисенко також вважає, що зустріч «досі знаходиться під питанням» і має «дуже малі шанси на результат, бо саме на ній будуть обговорюватися території». На думку Ігоря Рейтеровича, Кремль чекатиме на зустріч Путіна із Сі Цзіньпінем у Пекіні, перш ніж ухвалювати рішення. При цьому для України, як він наголошує, важливо тримати позицію: «Або на переговори виходить сам Путін, або ніхто. Це ключова позиція».

Другим пріоритетом є формалізація гарантій безпеки. За словами Ігоря Рейтеровича, Україні протягом наступних 7—10 днів необхідно підготувати «чіткий і деталізований документ», де будуть прописані конкретні зобов’язання кожної країни-гаранта. «Найімовірніше, це будуть двосторонні угоди... Деякі країни можуть підняти рівень гарантій фактично до аналогів статті 5 НАТО», — прогнозує він. Експерт вважає, що найбажанішим сценарієм спів-праці України зі США є модель, подібна до відносин США та Ізраїлю.

Цікавим аспектом, на який звернув увагу Вадим Денисенко, є заява Марко Рубіо про можливе залучення до гарантій країн з інших континентів. Це може означати спробу «залучити Китай», що зробить питання війни в Україні «частиною глобальних переговорів між Вашингтоном і Пекіном». «Мирні угоди можуть з’явитися не раніше кінця 2025-го або весни 2026 року», — додав експерт.

Щодо подальших дій Росії та Заходу, то експерти єдині: Росія не змінить своєї тактики. Вона продовжуватиме завдавати масованих ударів, сприймаючи період до осені як «останній шанс». «Завдання України залишається незмінним: витримати натиск... і водночас переконувати Вашингтон... що обрана Трампом лінія поведінки є хибною», — каже Вадим Трюхан. За його словами, Москва сяде за стіл переговорів лише під тиском сили. Ігор Рейтерович вважає, що найближчі 2—3 тижні критично важливо втримати Трампа «в родині», і було б доцільно, аби європейські лідери регулярно йому телефонували. Якщо ж Путін відмовиться від зустрічі, Трампу доведеться переходити до жорстких санкцій, щоб не виглядати слабким в очах американського істеб-лішменту. Зрештою, як підсумовує Рейтерович, усе, «що відбуватиметься на фронті в найближчі дні й тижні, набуває особливого значення», адже саме результати на полі бою стануть фоном для всіх політичних процесів.

Висновок

Вашингтонський саміт 18 серпня не приніс історичного прориву, але став важливою тактичною перемогою для України та її європейських союзників. Спільна скоординована позиція дозволила уникнути найгірших сценаріїв, змі-нити деструктивну динаміку діалогу з адміністрацією Трампа та закласти фундамент для подальших переговорів. Захід продемонстрував, що його єдність залишається потужним фактором, здатним впливати навіть на найбільш непередбачуваних світових лідерів. Попереду складний шлях формалізації гарантій безпеки, дипломатична боротьба за вигідний формат переговорів з агресором та виснажливе протистояння на фронті. Та цей візит довів: коли Україна та Європа діють разом, їхній голос змушені чути навіть за океаном.