Мій покійний батько — Євген Лозинський, один із представників нашого великого покоління, яке виросло і боролось між світовими війнами останнього століття та фактично боролося за нашу державність до кінця свого життя, писав ще в 1961 році, вказуючи на місію нашої діаспори у допомозі народові в Україні:

«Ідеалістичні первні, що від найдавніших часів глибоко закорінились в духовності українського народу, увійшли в основу ідеалістичного світогляду, центральною ідеєю якого стала ідея нації, а саме її незалежність і свобідний розвиток її сил і вартостей у правно-політичній організації — державі. Тільки держава може забезпечити свободу і справедливість кожній людині в рамцях загального добра нації, що є основним і непорушним законом усього суспільного життя. Держава є добром цілої нації, всіх її поколінь, живих, мертвих і ненароджених, пов’язаних спільністю походження, мови, історії, культури, території і змагань. Тому в стані політичного поневолення для української нації начальним постулатом є виборення і створення Української Самостійної Соборної Держави, а обов’язком кожної людини української крови зокрема, незалежно від того, чи вона має другу прибрану батьківщину, чи ні, є служити українській нації, особливо коли вона змагається за своє існування і за волю в боротьбі проти найгіршого ворога всього людства».

Сьогодні ми торжествуємо 34-ю річницею нашої держави — тор-жество державності. Для нації не може бути більшого свята, сповненого радістю і надіями. Впродовж свого відновленого державного існування і праці на користь тої держави народ України і український народ, де б він не перебував, проявив надзвичайний сильний характер волевиявлення, пошани до ближніх, працьовитос-

ті, вирозуміння, винахідливості, Пам’ятні події волевиявлення: декларації суверенітету — липень 1990 року, Революція на граніті — жовтень 1990-го, проголошення відновлення Незалежності — 24 серпня 1991-го, референдум 1 грудня 1991-го, Помаранчева революція — листопад-грудень 2004-го, Революція Гідності — листопад-грудень 2013-го і січень-лютий — 2014-го, протест проти корупції — серпень 2025-го — все це заслуги зрілого народу демократичної держави. Народу, який має за собою навіть тисячолітню історію волевиявлення. княжих віч, виборів гетьманів та подібно довгу історію Божого натхнення та християнського милосердя.

Мабуть, тавро довгих років бездержавності та героїчної боротьби поколінь виховало нові покоління, які завдали собі завдання ніколи не бути бездержавною нацією, попри великі труднощі, переважаючі сили ворогів, зради чужих та своїх. Наша держава тепер уже на віки. Ніхто не зможе стерти наш народ з лиця землі і ніхто не може забрати від нас наш найдорожчий скарб — нашу тяжко виборену державність.

Така є доля України та українців, що при кожному святкуванню торжества ми не сміємо забувати про примару ворога, який ненаситно дивиться на нашу землю та наш народ звироднілими очима й націленою зброєю.

Сьогодні ми святкуємо, і вже сьогодні знов треба готуватися до оборони. Протягом, зокрема, останніх трьох з половиною років увесь світ дивиться на нас з подивом. Ми цей подив заслужили своєю кров’ю та одержимістю. Свято нашої державності — це свято нашого народу з допомогою добрих людей, друзів. Кожен за-діяний українець повинен гордитися, але бути завжди готовим до подальшої боротьби. Великий поет Іван Франко писав: «Лиш боротись значить жить». Це кредо нашого існування та характеристика нашого нескореного духу. Ми молимо Всевишнього надати нам духовної та фізичної сили продовжувати цю боротьбу.

Слава Україні! Слава Героям!