Історія і сучасність «Просвіти»

26 листопада в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Одеська «Просвіта» в боротьбі за здобуття та збереження незалежності України: до 120-річчя заснування». Захід об’єднав істориків, дослідників, освітян і діячів культури, які прагнули заново переосмислити внесок Одеської «Просвіти» у розвиток українського національного руху від ХІХ століття до сьогодення.

Організаторами конференції стали департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА, ОУНБ ім. М.С. Грушевського, кафедра історії України та спеціальних історичних дисциплін Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та Благодійний фонд Івана і Юрія Лип. Їхня спільна робота відкрила нові горизонти для професійного діалогу й осмислення історичної ролі «Просвіти», що стала невід’ємною складовою культурного й громадянського розвитку краю.

Урочисте відкриття в Музеї української книги відбулося в теплій та святковій атмосфері. Пролунали вітання від організаторів та колишніх голів Одеської «Просвіти» 1990-х років — людей, які стояли біля витоків відродження україн-ського культурного руху на півдні нашої держави.

Директорка бібліотеки Юліана Амельченко наголосила на неперервній і стійкій ролі книгозбірні як осередку громадянської просвіти: «Бібліотека завжди була місцем, де народжується думка, формується національна свідомість і зберігається культурна пам’ять. У цьому ми йдемо поруч із «Просвітою» вже понад століття».

Заступниця директора департаменту культури ОДА Ярослава Різникова під-креслила суспільне значення «Просвіти»: «Вона не лише зберігала україн-ське слово, а й виховувала сві-дому громадянську позицію».

Заслужений художник України Сергій Савченко звернув увагу на взаємодію мистецтва та просвітництва, відзначивши, що обидві сфери підживлюють одна одну і творять духовний прос-тір нації. Громадсько-політичний діяч Сергій Лобан нагадав про важкий, але вирішальний початок незалежницького руху на Одещині: «Тодішня робота «Просвіти» була справжнім викликом. Та саме завдяки таким спільнотам ми зберегли віру в незалежну Україну».

Голова товариства «Просвіта» м. Південного Лариса Дем’янишина розповіла про сучасні підходи до представлення культурних ініціатив у медійному просторі, а Олександра Пилипенко поділилася історіями розвитку Роздільнянської «Просвіти» і вручила грамоту директорці бібліотеки Грушевського за значний внесок у збереження і промоцію національної культурної спадщини.

Під час пленарного засідання прозвучали ґрунтовні доповіді дослідників, які розкрили сторінки історії просвітянського руху на півдні України. Однією з центральних стала розвідка Вадима Хмарського і Людмили Саєнко про Анатолія Мисечка — історика, краєзнавця й активного громадського діяча. Виступ Ярослави Різникової був присвячений постаті Леоніда Смоленського — педагога, блискучого лектора і харизматичного промовця, чия діяльність колись надихала ціле покоління молодих українців. Вона підкреслила, що відродження пам’яті про таких діячів є важливою складовою сучасної культурної політики, адже «саме через історії окремих особистостей ми краще розуміємо силу та живучість українського духу».

У другій половині дня конференція набрала нового темпу: розпочалися секційні засідання, що одночасно відбувалися в різних просторах і форматах.

Музей української книги цього дня перетворився на справжню лабораторію ідей: саме тут працювали дві секції.

Перша була приурочена діяльності «Просвіти» у контексті українського руху другої половини ХІХ — початку ХХ століть. Історикиня Олена Синявська зосередилася на співпраці Одеської «Просвіти» і польських культурно-просвітницьких товариств, наголосивши на тому, як багатонаціональна взаємодія формувала інтелектуальний обрис Одеси. Вчитель історії Одеського ліцею №50 Павло Майборода та магістрант ОНУ ім. І.І. Мечникова Максим Зайцев зосередилися на ролі освітян у громадському житті міста. Професор кафедри філософії, політології, психології та права ОДАБА Олександр Шишко представив архівні матеріали, що стосуються персоналій української громади Одеси другої половини 1920-х років. Цінним доповненням стала аналітична доповідь наукової співробітниці Одеського літературного музею Дарини Гармидер про «Звіти» Одеської «Просвіти» — документи, що показують інституційний розвиток товариства.

Друга секція була присвячена сучасним підходам до популяризації спадщини «Просвіти» в музейній, бібліотечній та меморіальній практиці. Представниця Українського інституту національної пам’яті Уляна Громович розповіла про інтеграцію теми «Просвіти» в освітні та публічні проєкти. Дослі-дниця Тетяна Рознатовська проаналізувала літературно-мистецькі ініціативи поетів-просвітян Придунав’я, окресливши їхню роль у формуванні культурного ландшафту регіону. Головна бібліографиня ОННБ Надія Яцун представила огляд видавничої діяльності організації в контексті українського національного відродження початку ХХ століття. Завершила роботу секції заслужена працівниця культури Лариса Бур’ян, яка нагадала про значний внесок письменника, літературознавця і краєзнавця Григорія Зленка — одного із творців сучасного українського образу Одеси.

Секція «Роль Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка в українському націєтворенні 1990 — 2020-х рр.» проходила у відділі соціокультурної діяльності бібліотеки. Доповідачі висвітлювали роль одеського, бердянського, ізмаїльського та харківського осередків товариства у громадському, культурному та полі-тичному середовищі й обговорювали перспективи розвитку організації в сучасних умовах.

Онлайн-секція на кафедрі історії України та спеціальних історичних дисциплін відкрила захопливий погляд на роль «Просвіти» у культурному, громадському та політичному житті України другої половини ХІХ — першої третини ХХ століть. Йшлося про «Просвіту» як унікальний історичний феномен модерної доби, про участь членів товариства у підпільному антибільшовицькому русі та роль одеських просвітян у буремні роки Української революції 1917—1921 років.

Конференція стала важливою подією для наукової спільноти, адже дала змогу осмислити роль Одеської «Просвіти» у збереженні національної ідентичності та культурної пам’яті. В умовах викликів, які нині стоять перед Україною, вивчення досвіду «Просвіти» набуло особливого значення, адже історія цієї організації свідчить про силу громадської ініціативи та незламність національної свідомості. Подія сприяла не лише обміну дослідницькими напрацюваннями, а й зміцненню міжрегіональної наукової спів-праці та поширенню знань про український рух на півдні України.