Упродовж останніх років книгозбірні дедалі активніше утверджуються як осередки культурних ініціатив, суспільної взаємодії та творчих практик. У цьому контексті Музей української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського посідає помітне місце. Його діяльність демонструє сучасні підходи до поєднання бібліотечної, музейної та просвітницької роботи, спрямованої на популяризацію української книги та культурної спадщини. За п’ять років існування музей став знаним культурним простором Одеси, де відбуваються презентації новодруків, виставки, творчі зустрічі та інші мистецькі події.

Від ідеї до створення 18 серпня 2021 року в ООУНБ відбулася знакова подія — відкриття Музею української книги. Проєкт став однією з ключових культурних ініціатив, присвячених 30-річчю незалежності України, та важливим кроком у переосмисленні ролі сучасної бібліотеки.

Ініціатива була реалізована за підтримки обласної державної адміністрації у межах Програми секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу. Від самого початку музей задумувався як багатофункціональний простір для роботи з українською книгою, культурною спадщиною та сучасними форматами комунікації. Трансформовані виставкові зони, мультимедійне обладнання та гнучка організація простору дозволили проводити тут презентації, виставки, лекції та інші імпрези.

Уже наприкінці 2021-го діяльність музею була відзначена Національним рекордом України «Найбільша кількість амбасадорів у мережі представництв Музею української книги», що об’єднали бібліотечні установи Одещини навколо спільної просвітницької ініціативи.

Про перші кроки проєкту розповідає директорка бібліотеки Юліана Амельченко:

«Створення Музею української книги стало для нас водночас викликом і можливістю переосмислити роль бібліотеки в нинішньому суспільстві. Ми прагнули сформувати середовище, у якому книга не лише зберігається, а й взаємодіє з людьми та сучасною культурою. Перші роки були періодом пошуку. Формувалася аудиторія, з’являлися но-ві формати подій, вибудовувалися партнерства з митцями, освітянами та науковцями. Сьогодні особливо цінно бачити, що музей став місцем, навколо якого гуртується спільнота людей, об’єднаних інтересом до української книги та культури».

Книга як культурний досвід

Музей української книги поступово сформувався як середовище, у якому книга взаємодіє з мистецтвом, історією та сучасними культурними практиками.

Такий підхід дозволив відійти від традиційного сприйняття музейного формату й вибудувати платформу міждисциплінарного діалогу. У центрі цієї концепції — ідея «живої книги», що розкривається через події, інтерпретації та взаємодію з аудиторією.

Концептуальні засади роботи музею окреслює завідувач Євген Забіянов:

«Музей української книги для нас — це простір, де книга набуває нового виміру. Важливо, щоб відвідувач сприймав її не лише як артефакт, а як частину сучасного культурного процесу. Ми поєд-нуємо літературні, мистецькі та освітні практики, щоб показати: книга не завершується на сто-рінці. Вона продовжує своє життя у взаємодії з людиною та культурою».

Простір мистецького і суспільного діалогу

Діяльність музею поступово сформувала багатовимірне культурне середовище, у якому поєднуються різні форми творчої та освітньої взаємодії.

Одним із ключових напрямів стали виставкові проєкти у співпраці з Одеською обласною орга-нізацією Національної спілки художників України. Окреме місце посідають фотопроєкти, що осмислюють сучасність через візуальні образи й документальні сюжети.

Важливою складовою залишаються презентації нових видань і зустрічі з авторами. Вони створюють простір прямого діалогу між письменниками, видавцями та читачами.

У таких подіях книга набуває нового звучання, а обговорення виходить за межі літературного контексту, торкаючись ширших культурних питань.

Музей також розвиває формат театральних читань і творчих акцій. Перформативні інтерпретації сучасної драматургії та літературних текстів дозволяють по-новому сприймати художній матеріал і залучають аудиторію до емоційного досвіду.

Про взаємодію з відвідувачами розповідає Світлана Авдєєнко: «Найцікавіше в нашій роботі — це живий контакт із людьми. У музеї нема однакових подій: завжди інша аудиторія, інший настрій, інший діалог. Ми бачимо, як відвідувачі поступово входять у простір музею: спочатку обережно, а згодом залишаються довше, ставлять запитання, діляться враженнями. У такі моменти особливо відчувається, що музей працює як жива комунікація».

Освіта, наука та партнерства

Музей української книги виконує не лише культурно-просвітницьку, а й освітню та наукову функції, інтегруючись у сучасний гуманітарний простір.

На його базі відбуваються лекції, всеукраїнські та міжнародні науково-практичні конференції, а також тематичні зустрічі й презентації дослідницьких ініціатив. Важливим напрямом є співпраця із закладами освіти, що дозволяє залучати студентів до практичної роботи з культурними проєктами, організації подій і створення медіаконтенту.

Окремий вимір — наукова діяльність співробітників музею, яка включає опрацювання бібліографічних матеріалів, підготовку аналітичних і довідкових матеріалів, а також участь у фахових дискусіях і публікаціях.

Важливою складовою розвитку є партнерська взаємодія з культурними та освітніми інституціями, що дозволяє реалізовувати спільні ініціативи та посилює присутність музею у культурному середовищі.

Таким чином музей вибудовує мережу професійних та освітніх зв’язків, що забезпечують сталість його діяльності й розвиток нових напрямів.

П’ять років у подіях і проєктах

Діяльність Музею української книги — це шлях постійного розвитку, розширення форматів і формування стійкої культурної спільноти.

За цей час музей став майданчиком для сотень подій різного масштабу — від камерних зустрічей і презентацій до великих культурних ініціатив. Кожна з них формувала власний вимір історії музею як живого простору взаємодії.

«Важливо, що музей розвивається не лише як інституція подій, а як середовище, де формується сталість культурних практик і партнерств. Тут поступово вибудувалася спільнота людей, для яких книга є точкою входу в ширший культурний і суспільний контекст», — зазначає Вероніка Стягайло, провідна бібліотекарка, літературна оглядачка.

Важливим підсумком цього етапу стало розширення професійних зв’язків і посилення ролі музею в культурному середовищі регіону та за його межами. Це дозволило інтегрувати його діяльність у ширші гуманітарні процеси та зробити її більш системною.

П’ять років по тому Музей української книги залишається відкритим до змін і нових форматів, зберігаючи головний принцип — книга як жива частина культури, що розвивається у взаємодії з людьми.

Ювілей музею — це не лише підсумок, а й новий старт. Простір продовжує розширювати формати та залучати нові аудиторії, підтверджуючи: українське слово не лише зберігається — воно надихає і формує майбутнє.