Сьогодні вибір постав не стільки між Тимошенко або Януковичем, а обранням нами якості життя на найближчі щонайменше п'ять років. Або ми обираємо шлях до європейського рівня заробітних плат та пенсій, а від так — Юлію Тимошенко, або змиримося з жалюгідним існуванням людей та країни третього сорту, а відтак — Янукович.

Чи варто саме в таких різких відтінках розглядати цих двох претендентів на посаду Президента України, можливо, запитає мене досвідчена в тонкощах виборчих кампаній політологічна братія. Відповідь проста: вкрай необхідно! Адже народ, приймаючи сьогодні доленосне рішення для держави (а зовсім не горстка політологів, політтехнологів, іміджмейкерів і таке інше), повинен усвідомлювати, що саме від особистого рішення кожного мешканця сіл, міст, областей нашої країни 7-го лютого буде залежати, як та яким чином вже у поточному році буде жити їх родина, діти та онуки. І щоб не помилитись в виборі, необхідно спонукати порівнювати та аналізувати реальні факти конкретних слів і дій цих двох кандидатів, зумівши відділити в потоках інформаційних лавин головне: спроможний кандидат дотримати слово чи ошукає. До речі, навіть в порівнянні висловів Януковича і Тимошенко щодо пошуку істини в тих чи інших подіях вже можна для себе зробити певний висновок щодо їх світогляду. Янукович неодноразово під час своїх незграбних спічів заявляв: ...Треба відділяти мух від котлет». Вочевидь важко позбавитись вуличного жаргону, тим паче маючи за спиною відповідну школу в місцях позбавлення волі. І діаметрально протилежні вислови Тимошенко: «Потрібно відділяти зерна від плевел». Навіть у цій алегорії — підсвідомий погляд господарника. Все ж, повертаючись до вищенаведеного, проведу окремі порівняння, які, на мою думку, яскраво демонструють практичне відношення до людей та держави з боку обох претендентів. Гортаючи передвиборну програму Януковича, яка практично ріку у рік, ще з тих давніх часів кучмізму суттєво не змінюється, мимоволі задаєшся питаннями. Все нібито гарно та правильно написано, а що ж заважало все це впроваджувати йому щонайменше останніх десять років перебування у владі, причому без світових криз, протистоянь та при відносно спокійних міжнародних взаємостосунках. Тим паче, поспіль як майже п'ять років побратавшись з Президентом Ющенком. ...Реформуємо житлово-комунальне господарство країни, відновимо суднобудівну галузь країни, врятуємо сільське господарство доступними кредитами, приберемо корупцію...» і так далі. Виходить, що знав Віктор Федорович, як необхідно робити, а не робив і робити не збирається. Власне кажучи, такий стиль є як раз парадигмою паразитуючого існування олігархічно-кримінальної системи, до якої безпосереднє відношення має сам Янукович та його оточення, будучи в захваті від своєї ж майстерної демагогії. Справа дійшла до анекдотичних словесних перлів: «покращення цін вже сьогодні або «надамо кредит кожному з правом на життя». Тепер порівняємо програмні засади Тимошенко. Зокрема, у передвиборчій програмі 2007 року чітко виписано про необхідність повернення вкладів, утворення реального, а не віртуального аграрного та стабілізаційного фондів, руйнацію кримінально-тіньових схем в газовій сфері, соціально спрямовані бюджети, підняття престижності шахтарської праці, своєчасність виплат пенсій, стипендій, заробітних плат бюджетникам, першочергове забезпечення категоріям громадян, що мають першочергове право на житло, розширення повноважень сільських та селищних рад. Навіть цей далеко не повний перелік завдань, незважаючи на прийняту у 2007 році від Януковича фактично розорену економіку країни, постійні дестабілізуючі перешкоди з боку триумвірату Ющенко-Янукович-олігархи та небезпечні удари по нашій економіці з боку світової фінансової кризи, підтверджує: задумане та офіційно проголошене Тимошенко неухильно впроваджується. Який лiдер, така й команда Без сумніву, в великій політиці ефективність дій того чи іншого лідера у значній мірі визначає фаховість його команди. Напрочуд, не спростовують цю аксіому праве та ліве «полушарря» Януковича — Азаров і Герман. Втім, хочу нагадати, що саме пан Азаров ще зовсім недавно з окликом «да пашли вы!» протягнув у Верховній Раді бюджет, де практично були згорнуті усі соціальні програми, а простим громадянам запропоновано підтягнути паски. Не відстає і пані Герман, вочевидь намагаючись хоч якимось чином нівелювати черговий скандал щодо неголосування фракції ПР за зняття пільг з народних обранців, запропонувавши громадянам прийти та отримувати зарплати депутатів, при цьому зникнувши про всяк випадок з Ради на декілька тижнів. Наразі, захопившись зверненнями до колеги Ющенко не займатись ревізією (поки) історії, чомусь проігнорували присвоєння звання Героя України легендарному асу-льотчику Великої Вітчизняної війни Кожедубу. А чого вартий «фахівець-регіонал» по «зміцненню» суднобудівної галузі країни пан Кінах! До сих пір відчутне це «зміцнення», особливо на Миколаївщині, в результаті чого тільки за останні десять років тисячі суднобудівників втратили свої робочі місця, а область недорахувалась трьох повноцінних заводів. Взагалі, говорячи про команду Януковича, розумієш: це суцільна маніпуляція та словоблуддя. Нещодавно мав «щастя» послухати домашню заготовку довіреної особи Януковича, вельми пронирливого дона Одеського медінституту. Щоправда, в Одесі чомусь він не частий гість телеканалів. А от на Миколаївщині дав волю «накипілому?». ...Система тестування абітурієнтів не дає нам можливість чесно приймати до рідного ВУЗу, ми ж живемо як одна велика родина, і взагалі медицину не фінансують...». Ну, звісно, є про що сумувати, адже вся країна добре знала обсяги чесних колядувань за вступ до престижного ВУЗу. Відносно родини, він-таки має рацію. Дійсно, його велика родина посіла керівні і не тільки керівні посади в ВУЗі. В ораторському запалі бідолаха забув, що саме у попередні добрих щонайменше чотирнадцять років, до яких має пряме відношення він та його бос, охорону здоров'я порахували не тільки обтяжливою, але і зайвою, перетворюючи зношені залишки стаціонарів та поліклінік в напівлегальний приватний сектор. Я вже не кажу про нещодавнє рішення Ющенка та Януковича заблокувати ініціативу уряду по виділенню одного мільярду грн., який конче був потрібний вітчизняній медицині для подолання нової хвилі грипу. А чого вартий дерибан землі в містах, влаштований чисельною більшістю представників Януковича в міських радах! Пропоную згадати та замислитись над тим, чому у попередні роки, до періоду роботи уряду Юлії Тимошенко, країна постійно була в шалених боргах перед «Газпромом» за спожитий імпортний газ, при тому, що населення в більшості своїй своєчасно платило за виставленими рахунками? В той же час, Тимошенко, викинувши з газового ринку країни посередника — «Росукренерго» на чолі з паном Фірташом — та приставлених Януковичем до цих схем Бойка і Льовочкіна, спромоглася в умовах кризи своєчасно, місяць в місяць, розраховуватись з російським постачальником. Відповідь лежить фактично на поверхні. Кримінально-олігархічні групи Януковича, в парі з Ющенком тримаючи в кишені банківську систему держави, прокручували через комерційні банки по декілька разів гроші громадян, отримуючи міліардні прибутки; знову-таки обдираючи до нитки своїх же соплемінників, вводили нечувані за розмірами кредитні ставки для населення та підприємств. Аналогічний приклад цинічно-злочинних афер оточення Януковича — тарифи на комунальні послуги для населення. Скільки років поспіль ми справедливо обурюємось необґрунтованим підняттям цін на тарифи ЖКП! Безліч разів Янукович помпезно заявляв, що особливу увагу приділяє цій проблемі. Ну, ще б пак, адже тарифну політику формують місцеві ради, де більшість складає Партія регіонів. І як тільки Тимошенко внесла до Верховної Ради законопроект, в якому йдеться про взяття під контроль тарифної політики з боку держави, а від так — унеможливлення на місцях стрибків цін на комунальні послуги, Янукович не забарився дати відмашку своєму оточенню заблокувати ініціативи. Не важко здогадатись, чому. Сценарiй не вдався Вочевидь, команді в уряді Юлії Тимошенко можна б було задати також певні незручні питання, якщо не знати, що майже половина міністрів та керівників комітетів — представники Ющенка і не тільки. Однак саме Тимошенко практично вперше за всю новітню історію українських урядів повела рішучу боротьбу зі зловживаннями в верхньому ешелоні виконавчої влади. Причому звільнення окремих міністрів відбувались не за політичних ознак, а за неспроможність ефективно працювати та за допущення корупційних вчинків. Взагалі, на відміну від Януковича, який в кадровій політиці керується принципом: «свой в откатной схеме», Тимошенко оцінює посадовця за професійними якостями, а не особистими симпатіями чи політичними вподобаннями. І не дарма оточення Януковича запускає страшилки про повальні кадрові зміни у разі, якщо... Адже якщо оцінювати роботу, як це робить Тимошенко за фаховим рівнем, а не по спроможності надавати щомісячну дань і не робити посадовця політичним заручником, стара багаторічна схема Януковича розвалиться в лічені місяці. Можна наводити ще чимало порівняльних прикладів, але разом з тим стає очевидним, що країна стала перед вибором: підтримати стару прогнилу систему, за яку ратує Янукович, будучи підконтрольний олігархічним кланам, для яких конче потрібні системні кризи, чи за реально відчутні переміни на краще в країні, до яких так послідовно прагне Тимошенко. Зрозуміло і те, що Янукович, представляючи ту стару, агонізуючу систему, готовий піти на все, виконуючи не тільки замовлення господарів, але і захищаючи свої долі в тіньових схемах. Аргументів до такого твердження чимало. Зокрема, рік тому до нас докотилася світова криза. Ситуація виглядала дуже тривожно. Приводів для паніки додали і одіозні політики. Так, Ющенко і Янукович зі своїм об'єднаним оточенням передрікали, а фактично нагнітали чергову істерію: голод, холод, гіперінфляцію і повальне безробіття та зубожіння. Навіщо нагнітали? Тому що сподівалися ускладнити і без того складне положення в країні, заради лише одного — знищити єдину перешкоду на шляху до остаточного дерибану країни, поділеної на чисельні Межигір'я, Чорноморські шельфи та газотранспортні системи. І байдуже, що заручниками їх вузькокорпоративних амбіцій стали б мільйони громадян України. Водночас підігріваючи коливання курсу долара, вони заблокували антикризові заходи уряду. Дійсно, до ініційованого колапсу було вкрай близько. Однак сценарій не вдався. Проголошення Тимошенко неухильно впроваджується Тимошенко здійснила неймовірне! Практично опинившись один на один з викликами світової кризи, перебуваючи в політичній ізоляції та розбалансованій системі влади, вона зуміла мобілізувати країну на ефективне стримування кризи. Більш того, їй вдалось не тільки мінімізувати удари кризи по населенню, але і почати виводити економіку країни з кризового становища, наповнюючи в плановому режимі бюджет, виплачувати своєчасно пенсії та заробітні плати бюджетникам, здійснювати пунктуальні розрахунки за поставлений газ, налагодити добросусідські і рівноправні взаємостосунки з Росією, започаткувати низку суттєвих урядових Програм на кшталт: відновлення авіаційної галузі, завершення будівництва об'єктів житла, утворення стратегічних газових та вугільних запасів, зменшення безробіття, підвищення соціального захисту незахищених верств населення та багато іншого. Як це вдалось? В першу чергу Тимошенко не дала олігархам, згуртованим навколо Януковича та Ющенка, розграбувати бюджет держави, як вони зазвичай чинили у попередні роки. Нагадаю: тільки у 2007 році, коли уряд очолював Янукович, КРУ виявило понад 17 млрд. нецільового використання бюджетних коштів. Водночас, Тимошенко, долаючи шалений супротив, повернула країні 11 млрд. кубів газу на загальну суму майже 40 млрд. грн., які вже підготували до вживання спрутом Фірташ-Льовочкін-Бойко надійні люди все тих же Ющенка та Януковича. Вона обрубила щупальця спрута в афері щодо банківських схем, примусивши повертати людям грошові вклади, розміщені на депозитних рахунках. Адже підконтрольний Ющенко Нацбанк фактично «оздоровив» підконтрольні обом Вікторам низку комерційних банків, за оцінками різних експертів на загальну суму понад 90 млрд. грн. Не дарма представники Януковича у Верховній Раді так і не проголосували за зняття голови Нацбанку з посади. Аналогічним чином Тимошенко примусила облгази, перетворені в попередні роки рейдерським шляхом все тим же Януковичем в підконтрольні посередницькі компанії, повертати своєчасно до бюджету кошти, що надходять від населення та підприємств за спожитий газ. Всі ці та багато інших заходів, впроваджених Тимошенко, неймовірними зусиллями дали позитивний результат для економіки країни. І саме це ще більше дратує Януковича, адже усі підкилимні саботажи, ветування, блокування і таке інше не дали бажаного для нього результату — хаосу, в якому так було б легко залишитись при владі. Обєктивності раді слід відмітити, що Янукович та його оточення відчули набагато раніше приближення краху, тому населення і ставало свідками чудернацьких симбіозів та конфігурацій, на кшталт Ющенко-Янукович, мета яких була та залишається одна — не дати Тимошенко наводити так довго очікуваний людьми порядок в країні. Саме тому два колишні, здавалось би, непримиренні опоненти, домовившись ще у 2006 році, весь минулий рік методично вимагали відставки уряду, перевиборів до парламенту, заважали співпраці з МВФ. Це було в квітні, травні, червні-серпні. На Банківській хотіли розгойдати ситуацію і оголосити надзвичайне положення, що теж не вдалося. І навіть зараз, коли конституційних підстав для розпуску Ради немає, урядовці секретаріату Ющенка твердять: у майбутнього президента є підстави оголосити перевибори у будь-який момент. Нечисленний табір глави «Нашої України» сподівається, що Янукович, якби йому вдалось якимось чином отримати перемогу, допоможе приближеним до екс-гаранта пролізти в парламент і створити зручну коаліцію. Тоді бізнес-інтереси їх найближчого оточення можна буде, за їх думкою, задовольняти, як і в попередні періоди. Цілком зрозуміло, що черговий програш Януковича означатиме невідворотне спливання в забуття Ющенка та й Януковича, людей, що за їх же жаргоном попросту «розвели» майдани 2004 року. Отже, кожен з нас, міркуючи про вибір у другому турі, задає собі запитання. Що принесе політична реінкарнація тандему Янукович-Ющенко? Повернення до криміналізації суспільства, диктатури злочинної олігархії, відродження тіньових схем, внаслідок чого країна знову щорічно недолічуватиметься розкраденого бюджету. А значить, повне гальмування подальшого економічного та культурного розвитку, проживання в своїй же країні громадян, як емігрантів, найнятих тимчасово у наймити до олігархічних та кримінальних донів. Допустити такого розвитку подій неможна. Пасивність лише зіграє їм на руку, а народ програє. Відтак — тільки Тимошенко!