Незважаючи на тріскучі морози та скептицизм багатьох виборчих аналітиків, українці прийшли на виборчі дільниці, щоб обрати свого четвертого Президента.

Виборці проявили високу громадянську свідомість і зробили свій вибір. Різниця у симпатіях до кандидатів у президенти виявилася не досить значною, лише 3,5%: за В. Януковича — 48,94%, за Ю. Тимошенко — 45,48%. Приблизно таку ж різницю надали більшість проведених екзит-полів, що були оголошені після закриття виборчих дільниць. Вибори, як і у першому турі, були проведені демократично і без будь-яких ексцесів, і це є одним із досягнень помаранчевого Майдану. Ні нагнітання напруженості, ні певні провокації не змінили думки більшості громадян про демократичність проведених виборів. Це визнали як міжнародні спостерігачі, так і Комітет виборців України. Традиційні незначні порушення, на їх думку, не могли вплинути на кінцеві результати волевиявлення. Але такий незначний відрив, котрий Юлія Тимошенко назвала «статистичною похибкою», дозволив її штабу засумніватись у справедливості результатів і, зваживши всі зафіксовані порушення, заявити про невизнання підсумку виборів. Ми пам'ятаємо подібну судову епопею в США, коли демократи зовсім небагато програли республіканцям і змушені були перераховувати результати. Не всі, навіть у штабі БЮТ, вірять у судову перспективу третього туру, але закон дозволяє у разі беззаперечних доказів порушень оскаржувати їх у судах. Нині БЮТ заявляє про близько 1000 таких участків. Хоча прийняті спільно БЮТ та Партією регіонів зміни до Закону про вибори Президента не дають можливості розтягнути це задоволення учасникам процесу. На оскарження рішень відводиться лише 5 діб. Після завершення виборчого процесу переможці продовжують перебувати в стані ейфорії, а переможені в розгубленості. А країна не може чекати, вона потребує реальних кроків, направлених на встановлення керованості та швидкого припинення періоду нестабільності. Держава не може перебувати постійно в стані невизначеності, бо бюджет поки не прийнятий, бізнес зупинився в очікуванні результатів виборів, виникає маса проблем, пов'язаних із змінами у вищих ешелонах владної вертикалі. Битва за президентське крісло завершилася, але вона поставила досить багато запитань, пов'язаних із формуванням нової вертикалі влади. В реаліях, що склалися після виборів Президента, досить складно не враховувати думку переможеного, який має незначне відставання та судові перспективи. Одночас за виборчу кампанію дуже багато негативу було сказано кандидатами, що створює додаткові перешкоди для можливостей шукати компроміс у розв'язанні існуючих проблем країни. Обіцянки-цяцянки, дані кандидатами у президенти, і раніше рідко виконувалися, а в нині існуючій владній системі координат і подавно неможливо їх виконати. Переможець президентських перегонів повинен мати змогу призначити свого Прем'єр-міністра. Нині цю посаду обіймає Юлія Тимошенко, і якщо для її зняття голоси можна зібрати, то є проблема із призначенням нового прем'єра і створенням нової коаліції. На цей час найреальніша нова коаліція з НУ-НС, але складно собі уявити 37 депутатів НУ-НС, які прийдуть у коаліцію до Януковича, що продовжує топтатись по статусу української мови, а його звернення до виборців російською було досить неоднозначно спринято виборцями 16 регіонів. Переважною більшістю традиційно центр та захід голосував за Ю. Тимошенко, а південь, схід та Крим — за В. Януковича. Інші варіанти досить обмежені. Це антиконституційний варіант коаліції у Верховній Раді з залученням позафракційних депутатів, що не прикрасить нового Президента. Інший — це співпраця з БЮТ. Тут регіонали різко виступають проти, бо перша спроба була не досить вдалою. Інших варіантів не існує. Те, що учасникам виборчих перегонів необхідно буде знаходити компроміс, це, без сумніву, так. Втягуватися у новий цикл парламентських виборчих перегонів поки що ніхто не готовий. Політична криза, що затяглася в Україні, не йде їй на користь, а лише продовжує руйнувати довіру до інститутів влади та чинних політиків. Значний відсоток тих, хто висловилися проти всіх на президентських виборах, показує необхідність повернення діючих політиків до проблем своїх громадян та викликів, що стоять перед країною. Протистояння, що довгий час тривало в помаранчевому таборі, нині затягує і синьо-блакитних, які, за попередніми підрахунками, отримали перемогу на виборчих перегонах, але не можуть нею скористатися, не залучивши до цього процесу союзників. Близькість місцевих виборів не дає значного маневру для укладання сепаратних угод та неприродних альянсів, бо дискредитуватиме політичні сили на місцях і може позбавити їх участі у місцевих органах самоврядування. А без домовленостей досить складно вийти із політичного тупика, куди потрапила країна, обравши Віктора Януковича. Однак ситуація після виборів у країні потребує швидкого вирішення. Тому, незважаючи на всі труднощі політичного моменту, політики змушені шукати її вирішення. Наскільки успішними будуть кроки, направлені на її розв'язання, ми зможемо оцінити уже найближчим часом.