«Короче, хохлы, — пропало все (и больше не вернется). Це лише однин з дуже багатьох «коментарів» від прихильників курсу України на Росію, які 8 лютого з'являються в Інтернеті з приводу опублікованих там статей про вибори.

У другому турі, як подає Центральна виборча комісія, трошки більше як на 3 відсотки Янукович перемагає Юлію Тимошенко. Проте не про відсотки хочу вести мову, про наведений вище коментар-репліку, подібних до якої з кожною годиною збільшується. Ця явно українофобська «заявочка» змушує згадати історію майже 100-річної давності. Тоді більшовики, спираючись на люмпен, зуміли захопити владу. Спочатку зігрітий пропагандою люд кинувся грабувати винні підвали. А потім пішло все, що потрапило під руку. Нині такий же люд, звезений з Донбасу, з помутнілими від алкоголю очима (на вулиці мороз та різкий вітер, то чимось грітися треба!), готовий до останнього подиху стояти у Києві, щоб захистити «демократію» та «справедливість» «для людей», як говориться у передвиборній рекламі. Звичайно, що для вибраних «людей». Детально про одного з таких вибраних розповів нещодавно в інтерв'ю «Українській правді Тарас Чорновіл: «Пригадую помешкання Віктора Януковича в Межигір'ї. Отої ділянки в один гектар, на якій стоїть його палацик, більше ніж досить, щоб бути щасливим при найбільших запитах. Ну, нехай ще 2-3-10 гектарів! Що робити на 130 га? Та й він сам відчуває, що це щось варте осуду, адже чомусь і мені в, здавалося б, щирій розмові розповідав ахінею про якихось арабських шейхів, яким ніби належить усе решта. А навіщо людині, яка може контролювати свої пожадання, 30 тисяч гектарів у Сухолуччі? Та ще й із озброєною охороною, кількома КПП, виритим за всіма правилами військової науки протитанковим ровом! А на цій же ж території і кілька невеликих сіл залишилося. Сьогодні вони ще можуть за перепустками проходити по спеціально для них зробленій дорозі (щоб пану очі не мозолити), а завтра? Виселять, як інший латифундатор (кажуть, що Бакай) вигнав козацький Трахтемирів, відстрілюватимуть на королівських полюваннях, як у Голованівську, чи, може, просто закріпачать? А ще ж є якісь маєтки в Криму, на Азовському морі, на Донеччині. А ще ота чехарда з квартирами класу «люкс». І все це, до речі, не вклавши нічого, чи майже нічого з власних коштів»... І хоч про це багато писала преса, говорили політики, така «дрібничка» з життя олігархії анітрохи не зацікавила чинного Президента. Президентство Віктора Ющенка було роками розмов про національну ідентичність українців, проте ідентичність від закликів та лекцій на патріотичну тему так і не утвердилася. Спить вона солодким сном наче пиячина після доброї випивки. Більша частина нації виявилася «нацією дешевої ковбаси», а не нацією високого патріотизму. У ході розмов з киянами часто доводилося чути фрази: «Мені треба поїсти, а не про ваші ідеї, про ваші інтеграції вислуховувати». Тепер, після перемоги Віктора Януковича, розпізнавальність українців у світі може помітно змінитися у грішу сторону. У світі українці можуть постати як нація, що добровільно погоджується на окупацію криміналітетом. Ну хіба що запрацює схема, за якою Янукович буде лише «весільним президентом», як це було у час другого терміну президентства Кучми, чи в час президентства Ющенка, з його знаменитими фразами — «Балога — це я» та «Я ненавиджу політику». Реальним архітектором президентської політики в Україні може стати середовище олігарха Ахметова, частина бізнесу якого розміщена в Європі. Хоч поки що на перші ролі претендують одіозні політики, які представлені такими іменами, як Азаров, Чечетов, Ківалов тощо. Такий поворот в українській долі боляче вдарив тих, хто за незалежність платив роками тюрми. Вони мають жаль і до Віктора Ющенка, і до тих, хто слідом за ним закликав голосувати проти двох кандидатів. У тому контексті найчастіше називається ім'я Сверстюка з Києва, Ігоря та Ірини Калинців зі Львова. Через них та таких, як вони, кількість голосів, відданих проти всіх, значно перевищує розрив між кандидатами. А все могло бути по-іншому, чуємо заяви-докори. Колишній голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович не поділяє цих докорів. Він вважає, що вищеназваних людей використали як інструмент у цинічній грі. Вони, скоріш за все, несвідомо були використані, щоб створити перед світом видимість демократичних виборів та незначної перемоги. Такий, а не інший результат було закладено ще в липні 2009 року, коли приймався закон про вибори, припускає колишній голова ЦВК. Команда Юлії Тимошенко не змогла побачити підступу у законі, хоч фахівці її про це попереджали. Потрібний результат було досягнуто не симпатіями виборців, а силою та технологіями. Це видно фахівцям. Проте суддям та світові буде це не просто довести. Тим паче, що представники місії спостерігачів від ОБСЄ, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї НАТО назвали вибори в Україні добре організованими та конкурентними. Хоч не приховують вони, що відсутність взаємодовіри між кандидатами та недосконала нормативно-правова база були одними з головних причин виникнення помічених проблем. Голова місії ОБСЄ/Бюро з демократичних інституцій та прав людини зі спостереження за виборами Хайді Таліавіні радить українцям, поки є час до наступних виборів, запровадити недвозначні правила та усунути прогалини в законодавстві для уникнення невизначеності, яка супроводжувала ці вибори. Це був, так би мовити, сигнал для світу. На нього вже посилаються і аналітики на Заході, і політики на Сході. Тому й не дивно, що президент Росії, незважаючи на неславний досвід РФ з 2004 року, вже привітав Віктора Януковича з перемогою. На відміну від «твердих» путінівських вітань 2004-го, вітання Медведєва є досить «м'яким». Д. Медведєв, як повідомляє прес-служба Кремля, привітав В. Януковича із завершенням виборчої кампанії, що одержала високу оцінку міжнародних спостерігачів, і успіхом, досягнутим на виборах Президента». Це вітання є не лише жестом у бік Януковича, а й своєрідною спробою посіяти зерно деморалізації у середовище Юлії Тимошенко. Коли сигналом для світу є оцінка міжнародних спостерігачів, то сигналом для українців є думка «Комітету виборців України». Голова правління цієї громадської організації Олександр Черненко заявляє, що вона не зафіксувала критичну масу порушень, яка б могла спотворити результати волевиявлення на виборах Президента України. А ось у штабі Юлії Тимошенко вважають, що були серйозні фальсифікації і є всі підстави для оскарження командою Юлії Тимошенко у судах результатів виборів. Правда, поки що про це говорять лише представники команди кандидата у Президенти. Один з них — народний депутат України Сергій Соболєв заявляє, що різниця між кандидатами у 3% виникла за рахунок фальсифікацій на окремих дільницях і цьому є докази. За його словами, Блок Юлії Тимошенко оскаржуватиме результати президентських виборів у судах і захистить там право громадян на чесні та прозорі вибори. Хоч нині суди в Україні продаються дуже. Інший представник БЮТ Андрій Шкіль повідомив пресі, що фракція БЮТ проводить активний процес підготовки документів, заяв та позовів до судів щодо оскарження результатів президентських виборів. Нині головним завданням, яке поставила перед своєю командою Ю. Тимошенко, є забезпечення фактажу щодо фальсифікацій. Оскільки нині українське суспільство є поляризованим, то й полярними є оцінки щодо позиції Ю. Тимошенко. Одні вважають, що вона з істеричною наполегливістю тримається за владу, інші в її особі бачать єдину силу, яка може недопустити до окупації України криміналітетом. Ця окупація для України може мати важкі, порівнювальні з більшовизмом, наслідки. Проте в українському суспільстві є багато таких, хто вважає, що нічого панікувати, бо не ті вже часи, що в 1919, 33 чи 37-му роках. Чи справді вже не ті? Дуже тривожним є факт, що перший день «президентства» Віктора Януковича розпочався від нічного захоплення в Києві книгарні «Сяйво». Це сталося ввечері 8 лютого. За інформацією сайту «Майдан», близько 50 годованих молодиків увірвалися до книгарні, викинувши її персонал на вулицю без теплого одягу та особистих речей. Почерк доволі знайомий...