В 1932-1933 роках в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено один з найстрашніших злочинів проти людяності — Голодомор — геноцид українського народу, що призвело до загибелі мільйонів громадян.

Після повалення в листопаді 1920 року Української Народної Республіки більшовицький режим розпочав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом проведення жорстокої репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності. З цією метою керівники комуністичної більшовицької партії на чолі із Й. Сталіним (Джугашвілі) розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства і депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їхнього майна, репресії та фізичне знищення українців. Мова документа: «Рассылаются для сведения следственные материалы по саботажу в Ореховском районе Украины. Материалы лишний раз доказывают, что организаторами саботажа являются в большинстве случаев «коммунисты», т. е. — люди, имеющие в кармане партбилет, но давно уже переродившиеся и порвавшие на деле с партией. Это — те самые обманщики партии и жулики, которые искусно проводят кулацкую политику под флагом своего согласия с партией... Так как враг с партбилетом в кармане должен бать наказан строже, чем враг без партбилета, то следовало бы людей вроде Головина (бывший секретарь Ореховского райкома) и других... арестовать и наградить по их заслугам, т. е. дать им от 5 до 10 лет тюремного заключения каждому» — секретарь ЦК ВКП (б) И. Сталин (з директивного листа ЦК ВКП (б) щодо репресій і визначення кримінального покарання стосовно керівника Оріхівського району Дніпропетровської області за саботаж хлібозаготівель). Вказані дії призвели до руйнації традиційних форм сільськогосподарського виробництва і позбавили українських селян необхідних для нормальної життєдіяльності запасів зерна, що спричинило голод серед українського населення в 1928-1929 роках. Мова документа: «Совершенно секретно. Специальное сообщение о продовольственных затруднениях в с. Шапарском Н.-Покровского района Донецкой области. В с. Шапарском Н.-Покровского района Донецкой области из 230 хозяйств (218 колхозных и 12 единоличных) совершенно не имеют продуктов питания и голодают 190 хозяйств, которые употребляют в пищу мясо кошек и собак, разные отбросы и падаль. Среди голодающих насчитывается 570 человек, опухших и больных. Во время с 1 января по 20 февраля умерло от голода 74 человека, в том числе — 38 детей. Из числа умерших — 5 единоличников, остальные колхозники, выработавшие от 200 до 700 трудодней. Правление колхозов на неоднократные просьбы колхозников о помощи отказывало, несмотря на наличие 170 центнеров зерновых отходов — повідомлення ДПУ УРСР керівництву ЦК КП (б)У щодо «продовольчих затруднень» у с. Шапарському Н.-Покровського району Донецької області. Слідчими встановлено, що саме Сталін та його найближче оточення штучно створили життєві умови для фізичного знищення українських селян, використавши наступні репресивні механізми та способи: — встановлення для України плану хлібозаготівель, що не міг бути виконаний. Мова документа: «Постанова ЦК КП (б)У від 29.12. 1932 року». До сих пор еще районные работники не поняли, что первоочередность хлебозаготовок в колхозах, не выполняющих своих обязательств перед государством, означает, что все имеющееся наличное зерно в этих колхозах, в том числе и так называемые «семенные фонды», должно быть в первую очередь сдано в план хлебозаготовок. ЦК КП(б)У предлагает в отношении колхозов, не выполнивших план хлебозаготовок. Немедленно, на протяжении 5-6 дней, вывезти все наличные фонды, в том числе — так называемые «семенные» на выполнение плана хлебозаготовок» — протокол засідання ЦК КП (б)У про вилучення усіх зернових фондів та посилення репресій за невиконання вказівок; — занесення за рішеннями Центрального Комітету Комуністичної партії більшовиків України, обкомів та райкомів партії цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки», що означало блокування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборону торгівлі; — ізоляція території України спеціальними озброєними загонами, військовими частинами та міліцією з метою недопущення виїзду голодуючих за межі республіки; — заборона листування; — запровадження «натуральних штрафів», тобто вилучення картоплі, м'яса та інших продуктів харчування; — проведення постійних обшуків з вилученням зерна, насіннєвих запасів, майна, одягу, всіх продуктів харчування та готової їжі; — посилення репресій, включаючи розстріли осіб, які вчиняли спротив діям влади, тощо. Мова документа: «Ввиду того, что в ряде сельпарторганизаций, особенно в период хлебозаготовок, вскрылось смыкание целых групп коммунистов и отдельных руководителей партячеек с кулачеством, петлюровщиной и т.п., что на деле превращает такого рода коммунистов и партоорганизации в агентуру классового врага и является наглядным доказательством полного отказа этих ячеек и коммунистов от бедняцко-середняцких колхозных масс, — ЦК КП (б)У постановляет немедленно произвести чистку ряда сельских парторганизаций, явно саботирующих выполнение хлебозаготовок и подрывающих доверие партии в рядах трудящихся» — постанова ЦК КП (б)У від 18 листопада 1932 року «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель»; — прийняття рішень щодо депортації селянських родин з України. Вказані дії періоду 1932-1933 років охоплювали усі регіони й населені пункти України. Протягом 1932-1933 років на так звані «чорні дошки» на теренах України було занесено 735 районів, сіл, хуторів, колгоспів, радгоспів, артілей. Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, а з урахуванням 6 млн. 122 тис. потенційно ненароджених дітей Україна втратила 10 млн. 63 тис. осіб. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції від 11 грудня 1946 року оголосила, що геноцид є злочином, який порушує норми міжнародного права, суперечить духу та цілям ООН і цивілізований світ засуджує його. Конвенцією ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» 1948 року, Європейською конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, а також Конвенцією ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» 1968 року, геноцид юридично було визнано злочином проти людства та встановлено кримінальну відповідальність за його вчинення. Згідно із міжнародним правом строки давності до основних міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) не застосовуються. Україною ратифіковано вищевказані Конвенції, тобто вони є частиною національного законодавства. Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні та визнала Голодомор — відповідно до Конвенції ООН 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього»- цілеспрямованим актом масового знищення людей. У статті 1 Закону Голодомор визнано геноцидом українського народу. СБУ 22 травня 2009 року порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні 1932-1933 років за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України «геноцид», з метою розслідування обставин масового вбивства голодом українських селян. Розслідуванню кримінальної справи всіляко сприяли Український інститут національної пам'яті, центральні та регіональні державні архівні установи, органи місцевого самоврядування, науковці, громадські діячі, неурядові організації, представники української діаспори та ін. Слідством зібрано 330 томів кримінальної справи, допитано 1890 свідків, проведено 24 судові експертизи, у тому числі медичні, психологічна, науково-демографічна і комплексна історико-правова. До справи долучено 5 000 архівних документів, встановлено 857 масових поховань жертв геноциду. У грудні 2009 року Службою безпеки завершено розслідування кримінальної справи та направлено її до Апеляційного суду м. Києва. У січні 2010 року суд розглянув цю кримінальну справу, констатував факт геноциду в Україні в 1932-1933 роках та визнав організаторами вчинення тяжкого злочину Сталіна Й.В., Молотова В.В., Кагановича Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я. і Хатаєвича М.М. У зв'язку з тим, що вказані особи померли, суд закрив кримінальну справу відповідно до пункту 8 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто за нереабілітуючими підставами. Таким чином досудове слідство і суд визнали, що згадані особи умисно організували геноцид українського народу. Постанова суду вступила в законну силу 21 січня 2010 року. Відповідно до Конвенції ООН 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» Україна цим рішенням виконала свої міжнародні зобов'язання вживати заходів щодо попередження геноциду та карати за його вчинення. Комітет ПАРЄ з правових питань та прав людини 28 січня 2010 року розглянув та схвалив доповідь Політичного комітету ПАРЄ з питань вшанування пам'яті жертв Голодомору. Доповідач з цього питання П. Роуен (Велика Британія) зазначив, що наявні численні документальні матеріали дають достатні підстави кваліфікувати Голодомор в Україні 1932-1933 років як цілеспрямований геноцид українського народу. Проведена робота щодо відновлення історичної справедливості є свідченням вшанування пам'яті невинно убієнних унаслідок геноциду українського народу та історичним застереженням, що усіх винних у скоєнні злочинів проти миру та безпеки людства буде покарано незалежно від строку давності.