Весна, мандруючи манівцями, ніяк не може прийти в Україну. Природа повсюдно продовжує випробовувати на зимну міцність її мешканців, і не тільки. Настрахані небувалими сніговими запасами, а з цим і майбутніми паводками, на водосховищах позбуваються надлишків водних запасів, чим завдають немало шкоди не тільки рибним запасам, а й екології. Але в таких випадках діє принцип, що майбутні збитки можуть бути такими, що ніяка риба не компенсує. Поки що березень не спішить порадувати мешканців України своїм теплом. Морозні дні та постійні опади не вселяють оптимізму тим, хто відповідальний за зустріч із справжньою весною. Вона прийде в один прекрасний день, як завжди несподівано, і все швидко розтане і потечуть річки і річечки, і тут уже новій владі треба бути готовій. Бо попередній уряд зумів лише кошти виділити, а всі необхідні заходи та роботи слід забезпечити вже новим урядовцям. І в разі чого тут уже словоблуддям у Савіка Шустера не вдасться відбитися.

Очікуваного протистояння після президентських виборів у владних коридорах Президент-Кабмін, яке передбачали багато аналітиків, не вийшло. Команда нового Президента досить легко опанувала всі стратегічні владні висоти. Незначними зусиллями була сформована коаліція із фракцій Партії регіонів, Блоку Литвина, комуністів та деяких представників БЮТ та НУНС. Очікування на конституційну коаліцію НУНС, Партії регіонів та Блоку Литвина не справдились. Єдиним «хуком» по регламенту Верховної Ради коаліцію було дозволено формувати «тушками» — окремими депутатами, які не ладять із своїм керівництвом, а депутатський мандат дорочий за принципи. Так були поховані мрії частини депутатів фракції НУНС взяти участь у розподілі владного пирога. Але як у НУНС, де суперечки тривають майже з дня її створення, так і в БЮТ знайшлися окремі депутати, які вирішили скуштувати регіонального хліба і, скоріш за все, чисельність їх буде зростати. Для існуючої більшості ідеологічні принципи ніщо, основне, щоб бізнес не страждав. Бо як можуть поєднуватися в одній коаліції комуністи та олігархи, експлуатовані та експлуататори трудового народу, але це наші реалії. Виходячи із складу сформованого уряду і з досвіду його попередньої роботи багатьом прийдеться несолодко — не тільки малому та середньому бізнесу, але й тим громадянам, які голосували за нового Президента, і тим, що ні. Нас усіх очікують непрості часи підвищення комунальних тарифів та ціни на газ і можливі перемоги регіоналів на гуманітарних фронтах. Усі розуміють, що окрім того, що необхідно навести лад у державних фінансах, треба повернути і витрати спонсорів, що потрачені на президентську виборчу кампанію, та і збиткки за час перебування в опозиції не погано б було компенсувати. Годі сподіватись, що бригада олігархів накинеться виконувати забаганки тих, хто живуть від зарплати до зарплати і розваги сильних світу бачать лиш у телевізорі. Майбутні досягнення нового уряду колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник охарактеризував так: «Музиканти набрані, кіна не буде». Нині нескладно передбачити основні кроки нового уряду. Більшість обіцянок нового Президента залишаться просто обіцянками, бо виконати їх нереально. Вони мали відверто популістський характер і в нинішніх умовах їх практично неможливо реалізувати. Багато урядовців, що прийшли у владу, вже мали можливість «покращити життя уже сьогодні, але тоді не склалося, не складеться і зараз, хоч це і дуже сумно, а в більшості з них і цілі зовсім інші. Нова команда, скоріш за все, буде прагнути реваншу і досить швидко може звернути всі гуманітарні проекти свого попередника, залишивши йому змогу жити на залишеній з барського плеча дачі в Кончі-Заспі і дивитись, як втрачено черговий шанс українців утвердити власні цінності на своїй землі. Як бачимо, наші владні мужі вчергове підтвердили істину, що історія нічому не вчить українців. Скільки маємо прикладів слабодухості українських поводирів, нездатних піти на самопожертву задля майбутнього власної держави. Розбрат і амбіції помаранчевої команди привели до влади відвертих українофобів і тих, для кого все українське не просто чуже, а вороже. Досить відвертий плювок усім тим, хто виступав проти єдності демократичних сил і не зміг знайти в собі сили переступити через дрібні образи і нині продовжує сіяти розбрат у стані опозиції, — це призначення полковника і «казнокрада» Дмитра Табачника, для якого не існує єдиної української держави. І на ідеалах цього Табачника буде виховуватися нове покоління українських патріотів? Це відповідь тим, хто думав, що ідеали Майдану перемогли і повернення назад немає. Це ляпас усім демократам, що не зуміли знайти порозуміння і розтринькали всю довіру виборців, не здійснивши практично ніяких змін у сфері економіки, не розпочавши боротьбу з корупцією. Правда, регіонали тут поступили аналогічно, відтермінувавши введення в дію антикорупційного закону. Народний Рух України негативно реагував на дії своїх колишніх соратників, що не захотіли об'єднатися навколо єдиного кандидата, і нині маємо такий результат. Не кращі справи і з єдиною опозицією. Сварки тривають, хоч і ділити вже нема чого, хіба що відповідальність за українську руїну, що може наступити після всіх дій нової влади через відсутність єдиного центру протистояння і дієвої реакції на дії нових коаліціянтів. У руках регіоналів нині зосереджена вся повнота влади — і Президент, і уряд, і коаліція, а також усі силові структури, як і значна частина місцевих органів влади та вся відповідальність за розвиток країни. Бо нині уже нема на кого кивати. А для колишньої влади, сьогодні опозиції, в сучасних реаліях розбрат не найкращий помічник, коли необхідно стати в обороні українських цінностей. Вони не стали домінантою за роки правління помаранчевої команди, бо українець, як тоді, так і нині, сам на сам залишається із своїми проблемами — чи то мовними, чи соціальними, чи правовими.