Вже за традицією практично не вщухав телефонний апарат в редакції, коли на чергову «пряму лінію» з читачами «РП» 18 березня вийшла голова обласної ради Тетяна Демченко. Про свої житейські труднощі цього дня із Тетяною Василівною вдалося поспілкуватись десятьом з тих, що телефонували, а всього, до речі, за час існування «прямої лінії до голови обласної ради звернулося більше 180 осіб. Найбільше запитань минулого четверга торкалися проблем, пов'язаних із виплатою пенсій.

Люди дуже стурбовані, що останнім часом пенсії затримуються подекуди до п'яти днів, передовсім це стосується сільської місцевості. І, звичайно, їм важко довести інформацію, що згідно із Законом про пенсійне забезпечення виплати здійснюються щомісяця до 25 числа. Як одразу ж проінформувала Тетяну Демченко керівник головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Наталія Єфремова, до цього часу не було жодного випадку зриву встановленого графіку. І цього місяця буде зроблено все можливе, щоб люди вчасно отримали пенсії. Тож голова обласної ради звернулася до пенсіонерів області, аби вони із розумінням поставилися до ситуації і ні в якому разі не вірили всіляким чуткам, що масово з'явилися останнім часом, — пенсії всі отримають вчасно. Така відповідь голови обласної ради в першу чергу стосується Ганни Григорівни Савчин із с. Щербані Вознесенського району, яку саме затримки із пенсією і спонукали звернутись до Тетяни Демченко.

А першою зателефонувала Галина Іванівна Буток із с. Гребеники Новоодеського району. До голови обласної ради 85?річна пенсіонерка звернулася з приводу своєї відсутності у списках на розпаювання землі. У різних за назвами господарствах, але на одній і тій же землі, Галина Іванівна пропрацювала 44 роки, тому не зрозуміло, чому її немає серед отримувачів паю.

- Справа не тільки у цій бабусі, — зауважила голова обласної ради, — а у загальній ситуації, що склалася із розпаюванням землі у Гребениках. Це питання гальмується з однієї причини: не укладено угоду про виготовлення відповідної документації із землевпорядною організацією, потрібно знайти, хто це зробить дешевше. А перед керівництвом господарства слід поставити питання про оплату.

Голова ради ветеранів із с. Щербані Вознесенського району Марія Петрівна Ярова поскаржилася, що до остаточної руйнації невпинно «просувається» Будинок культури, і до цього нікому немає ніякого діла. Начебто районна влада і виділила відповідні кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації по ремонту закладу культури, але гроші із казначейства так і не надійшли.

- До кого не звертаюсь, отримую лише щирі обіцянки допомогти, — бідкалася Марія Петрівна, — які обіцянками і залишаються. Натомість другий поверх Будинку культури вже в аварійному стані, діти не мають можливості відвідувати гуртки. Друга проблема — амбулаторія, що на ладан дихає.

- Амбулаторія перебуває на балансі сільради, — зауважила Тетяна Демченко, — і сесія сільської ради має розглянути це питання та прийняти відповідне рішення щодо виділення коштів із вільних залишків на стоматологічний кабінет, лабораторію, фізкабінет тощо.

Така безініціативна позиція — неприпустима: треба домагатись, вимагати. Те ж саме стосується і ремонту Будинку культури. Є і у районі вільні залишки, а тому місцевим депутатам треба порушувати це питання на районній сесії, на засіданні бюджетної комісії, відстоювати інтереси своєї громади на всіх рівнях.

За дорученням учасника бойових дій, який мешкає у мікрорайоні Варварівка м. Миколаєва, по вул. Світанковій, 28, звернулася Ганна Миколаївна Буханець. Вона розповіла, що за повної відсутності централізованого водопостачання 85?річному фронтовику дуже складно сплачувати щомісяця 120 гривень за завезену воду. Також Ганна Миколаївна поскаржилась на незадовільне освітлення вулиці та поцікавилася, чи плануються якісь виплати з нагоди 65?ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

На це, а також на аналогічне звернення учасника бойових дій, інваліда другої групи Тимофія Васильовича Дворянського, мешканця обласного центру, голова обласної ради повідомила, що рішенням сесії від 2 березня депутати передбачили виплати одноразових матеріальних допомог до Дня Перемоги та Дня визволення Миколаївщини від фашистських загарбників ветеранам та учасникам бойових дій. Щодо водопостачання та освітлення вулиці, то це питання буде порушено на рівні Миколаївського міського голови та адміністрації Центрального району.

Фронтовик, інвалід другої групи Микола Гаврилович Крутченко, який мешкає в Миколаєві по вул. Соколиній, 28 а, зробив зауваження на якість роботи міськводоканалу. Внаслідок прориву водопровідної труби йому залило подвір'я, погріб та літню кухню, де стоїть котел газового опалення. Трубу, після довгої тяганини, зрештою відремонтували, а ось відкачати воду із погреба працівники водоканалу так і не змогли: шланги у них виявилися закороткими та дірявими (як пояснив сам заявник).

Тетяна Василівна одразу дала доручення звернутися до рятівної служби з проханням допомогти старенькому. Інша його скарга стосувалася роботи газових служб, які накладають штрафні санкції через несвоєчасну сплату за спожитий газ. Микола Гаврилович резонно запитав, чому за газ треба сплачувати до десятого числа кожного місяця, коли пенсія надходить після десятого?

За дорученням мешканців кількох будинків по вул. Радянській зателефонувала Тетяна Борисівна Нечипоренко з Миколаєва. Вона розповіла, що попри накладений мораторій на рішення сесії міськради від 22 січня про підвищення тарифів на комунальні послуги, Миколаївська ТЕЦ здійснює розрахунки за новими розцінками.

- Ми підрахували, що для держави закупівельна ціна на газ останніми роками підвищилася вшестеро, — сказала Тетяна Борисівна, — а населення платить у дванадцять разів більше за той же період.

Тетяна Василівна відповіла, що для об'єктів бюджетної сфери, для підприємств та заводів ціна на газ зросла ще значніше. Все це — «підсумки» роботи минулого уряду. А ось на якій підставі ТЕЦ застосовує нові тарифи — треба з'ясовувати.

Виїхати, розібратися та за наявності підстав неодмінно допомогти. Такими стали доручення голови обласної ради після звернення інваліда першої групи Галини Михайлівни Гриценко, яка також проживає в обласному центрі. Річ у тім, що Галина Михайлівна, яка, до речі, мешкає ще й з батьком-інвалідом, протягом чотирьох років добивається, аби їй замінили інвалідну коляску.

Наталя Сергіївна Звєрєва, яка опікує дитину-сироту, поцікавилася, чому не приймає на оздоровлення під час канікул учнів професійно-технічних училищ санаторій-профілакторій «Знання».

Тетяна Демченко пояснила заявниці, що цей заклад не належить до обласної комунальної власності. Але поінформована про незавидну ситуацію, що останнім часом склалася у санаторії-профілакторії. Найближчим часом цей санаторій-профілакторій відвідають депутати обласної ради — саме для вивчення порушеного питання та прийняття відповідних рекомендацій.

Із наболілим питанням про методи роботи врадіївських газівників звернулася Катерина Григорівна Багріна. Вона розповіла, що їй нарахували до сплати 262 кубометри газу, які вона не споживала. Втім, акт Катерина Григорівна підписала. Тетяна Василівна пообіцяла обов'язково розібратись із порушеною проблемою та порадила Катерині Григорівні у майбутньому уважно читати офіційні документи, перш ніж поставити свій підпис.