У 1972-73 роках минулого століття на полях відділку № 3 радгоспу ім. Т.Г. Шевченка Жовтневого району було змонтовано і пущено в дію зрошувальну систему «Фрегат». Радості селян не було меж. Ще б пак. Поле площею близько 800 га якісно поливається новими агрегатами (а їх на той час було п'ятнадцять), на обслуговування яких задіяно всього три працівники. Роботу організовано позмінно, агрегати працюють безперебійно. Та згідно з законом філософії: все тече, все змінюється, торкнулися зміни і нашого селянського життя.

Відомі кучмівські аграрні реформи внесли відчутні корективи в життя селян. Розпочалася розпайовка землі, майна. Селяни стали не тільки господарями, а й власниками землі. Люди отримали свої паї. При розпаюванні дотримувалися «земельної справедливості. Наприклад, якщо тобі випав пай на суходолі, то площа його становить близько 10 га, якщо ж на поливі — близько 4 га. Все, здавалося б, чесно і справедливо. Живи, працюй, радуйся. Але, як часто, на превеликий жаль, буває, знаходяться чи трапляються люди, вірніше, ділки-підприємці, котрі якимось чином приватизують чи «прихватизують» майно, яке по суті належить сільській громаді. Ми розуміємо і знаємо, що землю можна здати в оренду і можна взяти в оренду. А працюючи на орендованій землі, не нівечити її, а покращувати її стан з року в рік. З'явився свого часу і в наших краях громадянин Кан О.Р., який взяв в оренду землю у наших односельців ( є такі власники земельних паїв, які не в змозі самостійно обробляти свої наділи, або ж не мають бажання). Згодом з'ясовується, що у власність орендатора Кана О.Р. переходить насосна станція, яка обслуговувала дощувальні агрегати «Фрегат» і самі агрегати. Бере нас сумнів, що з документами про приватизацію вищезгаданого майна у громадянина Кана О.Р. усе в порядку, все згідно з законом. А в результаті такого господарювання і «прихватизації ми на сьогодні маємо: «розкурочену» насосну станцію, зниклі зрошувальні агрегати. З 15-х їх залишилось лише 2. А далі ще гірше. На наших полях з'являється екскаватор і починаються землерийні роботи. Безжалісно виривають металеві труби. Тут же їх ріжуть, а чавунні — бездушно розбивають кувалдами і автокраном завантажують їх на автомобілі. Якщо для нас труби — це діловий матеріал, то для «ділків»- це металобрухт. А ми ж мріяли, планували все це реставрувати, відновити і використовувати труби за їх призначенням — для зрошування. Адже в актах на землю зазначено: зрошувальна рілля. Істини ради, треба додати, що, крім орендатора Кана О.Р., і серед наших односельців знайшлось декілька таких, які «за шмат гнилої ковбаси» дали згоду, хоча не мали такого права, на демонтаж труб, що проходять через їхні земельні наділи. А справжні свідомі господарі піднялися на захист майна, що в спадщину перейшло кому від дідів, кому від батьків, кому дісталося за роботу в колгоспі. Ми намагалися з'ясувати: хто вони, звідки, хто дав їм право нівечити нашу землю? (Після їхньої «роботи» на полях залишилися траншеї, кучугури землі). Як нам вдалося з'ясувати, замовник якійсь Григор'єв В.І. Буцімто є в нього дозвіл на демонтаж труб. (Бере нас сумнів). А ще подейкують, що він має намір демонтувати труби і далі, і не тільки на наших полях, а і на полях сусідньої Херсонської області. Це так кажуть, не балачки. Але ж не буває диму без вогню, кажуть у народі. І тут «пофілософствуй, ум вскружится». Виникає запитання: чому так упевнено себе почувають і «наш» орендатор Кан О.Р., і «пришелець» Григор'в В.І.? На нашу думку, як зараз модно говорити, хтось «кришує їх. Не інакше! Ми спочатку хотіли по-людськи, по-діловому вгомонити ці злодіяння, зупинити це варварство. Думали все це з'ясувати на місцевому рівні, без зайвого галасу. Та ні, не вдалося. І ось одного дня, коли знову вийшов на «роботу» екскаватор і підсобні робітники, ми звернулись в Жовтневий районний відділ міліції. Богу дякувати, стражі порядку позитивно відреагували на наше звернення. Прибули співробітники міліції, заарештували екскаватор... Але ж ми не впевнені, що на цьому поставлена крапка, що через деякий час «роботи» не продовжаться. Нам це болить. Ми, жителі села Новогригорівка Жовтневого району, через газету «Український Південь» звертаємось до обласних інстанцій, до обласної держадміністрації, до обласної ради народних депутатів, обласної прокуратури з проханням не залишати нас наодинці з мародерами, захистіть нас на нашій землі. Захистіть від тих, про кого свого часу написав Т.Г. Шевченко: Доборолась Україна До самого краю, Гірше ляха свої діти Її розпинають.

З повагою від імені власників земельних паїв: