Під час прямої телефонної лінії в «РП», це відбулося у березні, зі скаргою до голови обласної ради Тетяни Демченко звернулася мешканка села Гребеники Новоодеського району Галина Іванівна Буток. 85?річна пенсіонерка розповіла, що її ніяк не хочуть вносити до списків на розпаювання місцевого КСП «Гребеники», хоча вона має всі законні підстави отримати належний їй пай.

З метою з'ясувати ситуацію на місці нещодавно у Новоодеському районі побувала робоча група обласної ради, до якої увійшли начальник організаційного відділу облради Євгеній Литвинюк, заступник начальника загального відділу виконавчого апарату обласної ради Ліна Бурунова, заступник начальника відділу аналізу, прогнозування розвитку АПК і сільської місцевості головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Тетяна Аулова. Вже на місці склад робочої групи поповнили депутат Новоодеської районної ради Анатолій Скалига, головний спеціаліст юридичного відділу Новоодеської районної ради Ігор Дмитренко, начальник відділу Держкомзему у Новоодеському районі Павло Гета та Дільничний сільський голова Олена Прокоф'єва.

Довгі роки господарство у Гребениках було відділенням ДП «Шовкорадгосп «Дружба», центральна садиба якого розміщувалась у Димівці. Ще одне відділення було розташоване у Дільничому, до сільської ради якого і відносяться Гребеники. Потім з'явилося окреме господарство — ДП «Шовкорадгосп «Гребеники». А вже коли радгоспи залишились напризволяще, без повноцінної державної підтримки, постало питання про зміну форми власності та розпаювання земель.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 7 лютого 2006 року з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, виключено шовкопідприємство «Гребеники». Це, нарешті, дало можливість приватизувати державне майно цього підприємства та здійснити розпаювання землі між членами трудового колективу і прирівняних до них осіб.

Аби реформуватись в акціонерне товариство, в Гребениках не вистачило капіталу, тому в період приватизації обрали як проміжну форму — колективне сільськогосподарське підприємство. Ось так, коротко, можна викласти усі перипетії гребенківського господарства. Вони типові і притаманні багатьом іншим шовкогосподарствам. Усі ці детальні пояснення необхідні, аби ясно усвідомлювати становище, в якому нині знаходиться господарство.

Як повідомив голова правління КСП «Гребеники» Ігор Коржов, сьогодні членами господарства, а відповідно тими, хто отримає пай, є 39 чоловік. Але не всі вони мають право голосу на загальних зборах. Згідно зі Статутом підприємства, ухвалювати рішення можуть лише працюючі, а таких у КСП 16 чоловік. Саме вони і визначили списки на розпаювання землі, інші ж члени КСП залишились осторонь процесу.

Тепер повернімося до Галини Іванівни Буток. На одній і тій же землі, але в господарствах під різними назвами вона пропрацювала від першого повоєнного року до початку вісімдесятих, має безперервного стажу 47 років, ніколи не виїздила на проживання до іншої місцевості. Все це — безумовні підстави для отримання земельного паю. Але... Протягом нинішнього року у Гребениках двічі — 26 лютого і 12 березня — збиралися, аби персонально вирішити питання по Галині Іванівні. І двічі збори відхиляли її заяву. Причина? А причина тут непотрібна, все зроблено на законній підставі — так вирішили працівники КСП! Щоправда, дехто із членів правління якось розмито і туманно казав, буцімто Галина Іванівна йшла на пенсію як працівник соціальної сфери (прибирала в амбулаторії та клубі), та й взагалі — попитайте в людей у селі, як вони до неї ставляться, тощо.

Втім, істинні мотиви певною мірою озвучив Ігор Коржов, зауваживши: так що тепер, роздавати паї і тим будівельникам із західних регіонів країни, які у нас колись працювали? На прикладі Галини Іванівни не створювати прецедент внесення до списків, користуватись щонайменшою зачіпкою, аби не виділяти землю, адже будуть і є інші претенденти на отримання паю — так міркують у правлінні.

Не скажу, що так думають усі, хто голосував на тих зборах. Лише одного голосу не вистачило Галині Іванівні, аби потрапити до списків 26 лютого. Із 17 присутніх вісім чоловік таки вирішили, що вдова учасника війни, ветеран праці, остарбайтер, насильницьким шляхом вивезена на роботи до Німеччини у роки Великої Вітчизняної війни, Галина Іванівна Буток заслуговує отримати пай. Варто зауважити, що безпосередньо виділення паю Галині Іванівні ніяк не вплинуло б на його середній розмір для членів КСП, адже районні власті неодноразово і вмовляли, і просили: внесіть Галину Іванівну до списків, а пай ми їй виділимо із земель запасу. Але ні, категорична незгода, адже знову ж таки — прецедент.

- Як нам розцінювати таке ставлення? — ледь не плакала дочка Галини Іванівни Віра Миколаївна. — Мій дід працював у Гребениках головою колгоспу. Мама розповідала, що у складні повоєнні роки він брав корову з власного двору та волочив на колгоспних полях. Сама вона все життя не сиділа склавши руки, а тяжко працювала, робила, що могла: і їсти варила, і сапала, і віники в'язала.

На жаль, єдина реальна можливість у Галини Іванівни отримати землю — через суд. І це дуже прикро, бо, приміром, у сусідньому Дільничому, що було в аналогічній ситуації, без усіляких конфліктів, судових розглядів паї отримали всі, хто на це заслужив своєю працею.

Збори від 12 березня, на яких питання виділення паю Галині Іванівні розглядалося вдруге, проходили у режимі тайного голосування. Голова правління КСП «Гребеники» Ігор Коржов запевняє, що він ніколи не був проти, голосував тільки за, але обрана процедура не дає можливості перевірити його слова. Так само, як і слова інших працівників підприємства. Що ж, колегіально познущалися над старенькою.

То що тепер — жодних докорів сумління?..