У солідарності з патріотичним народом в Україні українська Діяспора розпочала акції протесту проти політики режиму Віктора Януковича.

Акції продовжуватимуться так довго, як на Банковій вулиці в Києві місце Президента України займатиме Віктор Янукович та прийматиме директиви з Москви. Ціль цих акцій, як говорить перше речення, щоби дати відчути нашим національним братам і сестрам на Рідних Землях, що ми з ними, а також, щоби заманіфестувати чиновникам режиму в Україні, які приїждають або перебувають в Діяспорі, наше ставлення. Не менш важливою ціллю є продовження довгої і завзятої боротьби з Москвою. Повинна бути ще одна мета. Всі протестні акції, крім антимосковського сегменту, переважно відбуваються при дипломатичних місіях України. При цих місіях є чимало простих функціонерів, тобто таких, які рутинно виконують будь-яке доручення, тобто чи доручення від Грищенка, чи від Лаврова (міністра закордонних справ Російської Федерації) почерез Грищенка, немає різниці. Одначе є також чимало високоосвічених і глибоко щирих патріотів України, дипломатів та недипломатів. Хіба таке можливе, щоби цей патріотичний елемент зірвав з політикою сьогоднішнього режиму в Україні? Підчас Помаранчевої революції виявилось, що дипломатичний корпус України — це не просто виконавці але і творці української політики. Була ціла група дипломатів, яка противилась намаганню президента Леоніда Кучми та його кандидата Віктора Януковича забрати від народу найдорожче її демократичне право — право вибрати свого президента. Сьогодні питання навіть яскравійше. Чи треба протиставитися спробам зі сторони Росії, з якою ми зводимо бій 350 літ, бій, який не уштихнув на міжнародних форумах навіть за час нашої незалежності, бо Москва не примирилась з реаліями, а продовжувала свою агресивну політику. Тут слід вибирати не між одним чи другим українським політиком, а радше між державою і колонією. Міністр закордонних справ України Константин Грищенко вибрав шлях віддати закордонну політику України Москві. Це помітне вже на форумі ОН. 16 травня 2010 припадає День пам'яті жертв політичних репресій в Україні за указом Президента Ющенка. Указ було підписано в 2008 році по тому, як Президент Ющенко повідомив про таку ініціативу під час церемонії вшанування пам'яті жертв тоталітарного режиму на території меморіального заповідника «Биківнянські могили», де поховані тисячі жертв сталінських репресій. Поховання у селищі Биківня на околиці Києва вважається найбільшим в Україні похованням жертв політичних репресій. За даними науковців, у Биківні поховано близько 100 тисяч репресованих. Планувалося відбути конференцію на форумі ОН. Ініціятиву подав сам Постійний представник України до ОН Юрій Сергєєв. Ясно, що таке відзначення на форумі ОН дразнило б Москву, як дразнило її відзначення Голодомору минулого листопада і багато починів Постійного представництва України за головуванням Посла Сергєєва та неурядових українських організацій Діспори в ОН. Російська Федерації не приховує зовсім своє правонаступництво СССР та безлично обороняє совєтську політику і злочини. Виглядає, прийшла директива згори, напевно, від самого Грищенка, а може, і Лаврова чи Чуркіна (Постійного представника РФ до ОН) робити це відзначення в українському геті в Нью-Йорку. Мабуть, тому, бо тоді воно буде непомітне міжнародному товаристві. Остаточно рішено взагалі не вшановувати пам'ять жертв совєтських політичних репресій. В американській роковій музиці гурту «Гріндей» є такі слова: «мовчанка це ворог.» У приміненні до сьогоднішньої політичної обстановки в Україні це означає, що всі ті, які ознайомлені або повинні бути ознайомленими з політичною кон'юнктурою Януковича, Грищенка, Табачника і їм подібним, і сприймають цей державний переворот мовчасно, це вороги українського народу і його державності. Тому тут треба буде приділитися. Щоби не було запізно!