Природа не дає сумувати мешканцям Європи: лише заспокоївся вулкан в Ірландії, як довготривалі зливи зчинили справжній потоп у Польщі, сигнали небезпеки прозвучали і в Німеччині.

Польща уперше за 160 років переживає такий паводок. Є вже близько 20 загиблих, ландшафти нагадують кадри з фантастичних кінофільмів, коли будинки, вулиці, поля на багато кілометрів сільськогосподарських угідь поглинуті водою. Зруйновано декілька плотин, які не витримали натиску води. У Варшаві готуються до найгіршого: відмінені навчання в школах, усі готуються до евакуації. Нині збитки перевищують 2 млрд. євро. Україна, яка і сама потерпає від паводків у західних областях, направила до своєї сусідки — Польщі рятівні загони. Природа випробовувала на міцність і українську владу, коли під час візиту президента Росії більшість публічних заходів пройшли під проливним дощем, а на Януковича вітер навіть задув вінок. Цей сюжет став лідером по переглядах і в Інтернеті, завдячуючи українським чиновникам, та й переважна кількість українських каналів, незважаючи на утиски з боку влади, по декілька разів показали цей сюжет. Мабуть, гроза змила більшість позитивних моментів візиту, бо владі особливо не було чим похвалитись. Незважаючи на поступки з боку чинної влади України, керівники Росії на такі поступки йти не збираються. Власне, це і стало підсумком візиту. Васальська поведінка українських керманичів «чего ізволіте» не дозволила ні на йоту відстояти національні інтереси. Намагання олігархів спільно з українською владою отримати середньоазіатський газ з російської труби були однозначно проігноровані, а російський президент вів себе, як господар, принижуючи гідність українського керівника, а можливо, в новій адміністрації Президента вже нема що принижувати. Нова влада уже почала на собі відчувати російський прес на українські інтереси, бо здебільшого це бізнесовий інтерес, а регіонали до нього не байдужі. Відчувши слабинку, північний сусід заявив претензії на українські активи не тільки за кордоном, але й в Україні. Стратегічні українські підприємства потрапили у сферу зацікавленості російських олігархів, очолюваних тандемом Путін-Медведєв, але тут супротив може проявити не стільки нова влада, як олігархічний бізнес, що не захоче бути поглинутим монстрами з півночі. Одне для регіоналів — здавати мову, історію, власну ідентичність, державність і зовсім інше — економічний інтерес. Поглинання економічної потужності України російським бізнесом може перекреслити стратегічний розвиток нашої країни, тому влада намагається маневрувати в бік Європи, шукаючи там підтримки. Європа нині переживає не найкращі часи, можливо, вперше з часу створення ЄС. Вона має власні проблеми з різким падінням євро та наростанням кризових явищ у Греції, Португалії, Іспанії та деяких інших країнах. Дехто починає висловлювати сумнів: чи зможе цю кризу пережити Європейський Союз. Навіть вже пропонуються варіанти повернення до національних валют, або розділення Союзу на дві групи країн із різними рівнями доходів та видатків. Поки Україна збирається йти до ЄС, нічого для цього не зробивши, там намагаються розв'язати існуючу кризу і мало переймаються нашими проблеми. Український уряд у той же час, борючись з дефіцитом бюджету, пішов натоптаною стежкою, піднявши за допомогою парламентської коаліції акцизи на горілку, цигарки, бензин і збільшивши плату за воду у 5 разів, зробивши її найдорожчою в Європі. Відповідно зростуть ціни на все, що включає в себе воду, в тому числі на бутильовану воду при нинішньої якості водопровідної води. Не потрібно довго гадати, хто закриває доступ українцям до якісної води, а звідси різні хвороби. І як кажуть: «Здоровенькі були» борці за здоров'я нації регіонали, комуністи, литвинівці і ті, хто в тушках. А за бензин, що входить у вартість практично всього — тут і гадати не треба, хто постраждає і за це все заплатить? І ніякі підвищення пенсій на копійки при рості цін до 30% нічого не компенсують. Багатші стануть ще багатшими, а бідні — ще біднішими. Бо реальних реформ в Україні ніхто поки що проводити не збирається. Хоч, маючи всю повноту влади в країні, реально можна було б їх реалізувати, але регіонали придумали вибори на осінь. Сівши на «газову російську голку», ми продовжуємо все більше потрапляти в залежність від одного джерела енергоносіїв, навіть нафтопровід «Одеса — Броди», ініційований Народним Рухом України ще в далеких дев'яностих як «Балто-Чорноморська дуга», не можемо розвернути на захід. Бо Росії не вигідно, щоб по ньому пішла азербайджанська нафта, або венесуельська для Білорусі. Україна продовжує «пасти задніх» у рейтингу конкурентоспроможності, не використовуючи свій людський та інтелектуальний потенціал, а влада — душити будь-які паростки конкурентності за допомогою податкових та силових органів, а Президент зовсім забув про обіцяні податкові канікули. Поза увагою суспільства залишилося голосування за новий Закон «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно недопущення зловживання правом на оскарження». Закон практично передав президентській команді контроль над судовою гілкою влади в країні. Цей закон позбавив депутатів Верховної Ради і уповноваженого по правах людини вносити пропозиції щодо звільнення суддів, а Вища рада юстиції фактично отримала оперативне право контролювати хід судових процесів. Прийняття нового закону фактично позбавило нову владу необхідності судової реформи, бо команда Януковича практично взяла під жорсткий контроль судову гілку влади. Закріпивши основні владні висоти, регіонали, під виглядом захисту конституційних прав українців, згадали про місцеві вибори і взяли стратегічний курс на їх проведення 31 жовтня. Правда, союзників у регіоналів нині небагато, бо ні для Литвина, ні для інших учасників вибори на осінь не цікаві. Цього не скажеш про регіоналів, у них зацікавленості хоч відбавляй. Економічна ситуація з кожним днем лише погіршується, зростає невдоволення малого та середнього бізнесу, що згадав часи «азаровщини», і чим далі — все важче буде звинувачувати у цьому своїх попередників. Неуспіх у виборчій кампанії до місцевих органів влади може поставити під сумнів успішні результати майбутніх виборів до Верховної Ради. Хоч тут можливі різні розклади і зовсім скоро ми можемо не побачити у стінах Верховної Ради тих, хто так довго невідомо для чого був потрібен Україні.