Куди йдемо: в союзники чи в соузники? Чому так постає запитання? Та тому, що наша нова влада, яку ми так необачно, розсварившись, пропустили до керма держави, не без допомоги «кремлівських мудреців» у спішному порядку розгорнула бурхливу діяльність на повернення України в той «союз», з якого ми щойно ледве вирвались. Мовляв, Європа он об'єднується, а чому ми роз'єдналися з уже готового Союзу? Мовляв, і там союз — ЄС, і тут союз — СНД, яка, мов, різниця?

А різниця суттєва. В ЄС влада передається від держави до держави. А в тому віковому Союзі безроздільно правили тільки і тільки «кремлівські мудреці. Будь-то князі, царі, вожді чи президенти. Та так правили, що є підозра, що вони всі покористовувались «заповітом» сіоністських мудреців, з отим правилом: для виконання поставленої мети — «все средства хороши». В тому числі підкуп, брехня, неймовірна аморальність, аж до підлості, убивства та загребущість неймовірна! Хоча ті сіоністи все втратили, навіть свою державу. А ці — роздули свою до величезних розмірів. І саме з допомогою отих, майже завжди аморальних засобів. Хоча... знову ж таки, якщо поглянути, бодай, на склад тих «кремлівських мудреців» недавнього минулого — адвоката Бланка-Ульянова-Леніна, Троцького, Зінов'єва, Каменєва, Свердлова, Рикова... та деяких сьогоднішніх «дітей юристів та адвокатів», то можна не сумніватися, де народилися звірячі ті «заповіти» і хто їх віками втілював у життя. Бо про ці «средства» та про ці замашки «кремлівських мудреців» ще 1557 р. записав англійський міністр А. Енкінсон так: «Брешуть москвини з неймовірною безсоромністю і нахабством: анітрохи не зашаріються, коли зловите їх на брехні. В переговорах... московські міністри вживають всіляких можливих і неможливих засобів, щоб обдурити. Всім відомі факти вони безсоромно перекручують». Про це ж засвідчили учений-хорват Ю. Караджич — 1559 р., польський король Зігмунд ІІ — 1569 р., німецький граф Г. фон Штаден — 1575 р., англійський посол Й. Корб — 1701 р., датський посол Й. Юст — 1712 р., французький історик Ж. Мішле (жив у 1798-1874 рр.), англійський лорд Г. Пальмерстон та французький монархіст, маркіз А. де Кюстін — 1839 р. Навіть К. Маркс не утримався, щоб охарактеризувати тих «кремлівських мудреців» так: «У кривавому болоті московського рабства... стоїть колиска Росії. Змінивши імена та дати, побачимо, що політика Івана ІІІ і політика сучасної Московської імперії є не просто схожими, а й тотожними. Політика Росії незмінна... підкорити світ і правити в ньому. Московський панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва». Нагадаємо: панславізм — це її неначе б то невід'ємне право на збирання «слов'янських земель». Ця політика не змінилась і після так званої соціалістичної революції. Про це засвідчив (спершу її прихильників) комуніст, американський професор В. Чемберлен, який прожив у тому Союзі, куди нас заманюють, 15 років. І записав це так: «Що довше я жив у СРСР, то більше мене вражало, з якою великою силою стара царська теорія і практика урядування утримується в СРСР. Найголовнішою ланкою між старою і новою Московщиною є деспотія з її наслідками. Дух старих єврейських погромів воскрес у нових погромах українських селян та інтелігенції. Націоналізм більшовиків — це старий шовінізм московських чорносотенців, розпечений до червоного!» Зараз той шовінізм розкалили до біло-голубого кольору. А погроми єврейські та українські замінили погромами чеченців. А ще — дерибаном Грузії. Де оті «кремлівські мудреці з успіхом примінили ще одну підлоту адвоката — Бланка-Леніна взірця 1921 року: «Принять... меры, постараться наказать Латвию и Эстляндию... например «на плечах» Балаховича перейти где-либо границу на 1 версту и повесить там 100-1000 их чиновников и богачей... Доканчивайте это вместе с Дзержинським. Под видом «зелёных» (мы потом на них и свалили) пройдём на 10-20 вёрст и перевешаем кулаков, Попов, помещиков. Премия 100 000 рублей за повешеного». Мерзотніше не придумаєш — чи не правда? У нас ці «кремлівські мудреці примінили іншу тактику того ж таки адвоката-Бланка-Леніна. «Архисекретно! Нам выгодно, чтобы Геную сорвали... но не мы, конечно. (Генуя — міжнародна конференція 1922 п. — П.П.). Верните мне сие, я cожгу. Например, дура Гендерсон (англійський лейборист. — П.П.), и Ко очень помогут нам, если мы их умненько подтолкнём...». Так ось, для здійснення своїх планів «приращивания русских», чи й слов'янських земель (бо після відділення України і Білорусії в Московщині руських та особливо слов'ян залишилось з гулькин ніс!) ті «кремлівські мудреці відшукали (або й зарані виростили) тих, як писав Ленін, дур і тепер їх умненько підштовхують до повернення України в той Союз, в якому «панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва», і де стара царська, а пізніше і «совєтская» теорія і практика урядування — є не що інше, як одвічна деспотія. То куди йдемо, шановні нинішні урядовці? І чи не підозрюєте і ви, що вас там, у тому Кремлі, хтось із нинішніх «кремлівських мудреців» по-ленінськи у секретних своїх записах та планах називає так, як того лейбористського діяча Гендерсона — дурами? Дурами, які власну державу засовують в ярмо, а себе, навіть із президентів незалежної держави, хочуть перетворити у перших секретарів по типу Шелеста, Підгорного чи Щербицького... Тут навіть ленінського визначення «дуры» мало. Бо не зрозуміти, де ми будемо союзниками, а де лише соузниками, за визначенням Лесі Українки, «у в'язниці під іменем Росія» — не так уже й важко. А тому виникає запитання: невже у ваших душах настільки засів в'язничний синдром людини, яка, вийшовши з тюрми, не знає що робити з свободою і хоче повернутися знову за грати? Чому вашому лідерові, якого ви так підтримуєте, не хочеться піднятися до величини, наприклад, Аденауера, який навіть половину Німеччини зміг підняти з руїн до статусу повноцінної заможної держави. Та настільки підняти, що інша, підп'яточна, маріонеточна московська половина, яку очолювали «дури хонекери», із заздрістю заглядали до неї через п'ятиметрову бетонну берлінську стіну! Аж поки не розібрали ту стіну голими руками! Чому йому не стати для України таким же державником, не опустивши її до рівня Якутії чи, не дай Боже, до рівня Чечні? Чому? Невже він, разом з вами, — якщо річ не йде про відверту зраду! — хоче й справді переграти тих «кремлівських мудреців», які на таких підлих справах «зуби з'їли»? Тому подумайте ще раз, поки не пізно, — і для себе, й для нас, — куди ви крутите кермо цілої незалежної держави? В союзники чи в соузники?