Зливи та дощі, накоївши немало лиха на європейському континенті, продовжують господарювати в Україні. Навіть невеликий ливень на минулому тижні спричинив справжній потоп у центрі Миколаєва, але це не затьмарило свята закінчення навчального року. У більшості шкіл прозвучав останній дзвоник, і випускники хто весело, хто зі смутком прощалися зі школою, що була рідною хатою протягом багатьох літ до їх вступу у самостійне життя. На жаль, візитівкою свята знову стала не в міру випиваюча молодь, і з кожним роком ця традиція прогресує. Анахронізмом стає молода людина, яка не вживає пиво, слабоалкогольне або спиртне в цей день.

Культ випивки, розпущеності та вседозволеності продовжує розтлівати наше суспільство, і поки що не видно, щоб хтось мав намір змінювати ситуацію, яка складається не перший рік. Не просто кинути виклик сильним світу цього і заборонити не декларативно, а реально розпиття алкогольних напоїв і пива в публічних місцях, припинити їх рекламу та переорієнтувати суспільство на здоровий спосіб життя. Адже це невигідно тим, хто заполонив міста і села забігайлівками, де без проблем можна випити оковитої чи пива. Це в першу чергу надприбутки від продажу алкоголю та медичних препаратів, якими потім змушені лікуватися любителі хмільного. Держава котрий рік не проявляє зацікавленості у здоров'ї своїх громадян, і не тільки, а можливо, триває планомірна робота на руйнацію та нищення української нації. Адже не видно ніяких кроків щодо поліпшення ситуації, занепадає інфраструктура, не створюються нові робочі місця, деградує виробництво, країна перетворилась у купи-продай. Суспільство відволікається на другорядні проблеми і не наголошується, що зміна назви на кримській Верховній Раді на «Совєт» не вирішить проблем півострова, не додасть робочих місць та не покращить інвестиційний клімат автономії. Мовні ігри влади направлені на те, щоб відволікти увагу суспільства від передвиборних обіцянок та посилити протистояння в країні. Ініційовані фракцією Партії регіонів соціальні закони провалюються один за одним, бо одна річ в опозиції язиком молотити, а зовсім інша — обіцянки виконувати. Провалені зміни до Закону «Про охорону дитинства», і багатодітні сім'ї не отримають можливості покращати свої житлові умови, як і не проголосовано підвищення доплат колишнім в'язням концентраційних таборів та їх родинам, і багато інших законів, що нині стали невигідні партії влади. Нинішня влада вирішила економити на бідних, тому не проходять закони, які могли б поліпшити стан тих, хто живуть від зарплати до зарплати, а не тих, хто виступали спонсорами під час виборів Президента. Незадовільний економічний стан в Україні змушує Партію регіонів прискорити проведення місцевих виборів, відмінених у порушення Конституції. В хід ідуть будь-які аргументи, хоч вони поки що мало переконують союзників регіоналів. Однак разом із весною у більшості голів різних рівнів повноваження закінчилися і як тут бути — сьогодні ніхто не знає. Політики, якими рухає не державний суспільний інтерес, не здатні досягти компромісу задля створення зрозумілих і чітких правил у виборчому законодавстві. Політикум України не живе за існуючими законами, а намагається законодавче поле весь час підлаштовувати під себе, постійно змінюючи правила гри. І тому перед будь-якими виборами ми бачимо зміни у законодавстві і це не дає можливості спробувати жити за правилами, які існують на даний час. Постійно вводячи в оману суспільство і не дотримуючись власних виборчих обіцянок, у влади виникає спокуса зробити такі правила, щоб виборці мінімально впливали на кінцевий результат. Нині, коли ще не всі можуть зробити адекватні оцінки діям нової влади, виникає необхідність найскорішого проведення виборчої кампанії та перезагрузки місцевих органів влади на свій регіональний лад. А щоб зовсім заплутати виборців, планується змінити і форму обрання, ввівши грошову заставу. А потім — хоч трава не рости. Регіонали багато в чому наступають на ті ж граблі, що й їх попередники, не проводячи ніяких реформ та швидко забуваючи власні перевиборні обіцянки. Відповідно і результат буде аналогічний. Намагання згорнути свободу також нічого доброго не обіцяє ініціаторам. Навіть учасників коаліції не надихає здача національних інтересів північному сусідові, бо постраждають не лише олігархи Партії регіонів. Вихід із даної ситуації — це повернення до реформ, підтримка малого та середнього бізнесу, встановлення чітких правил у цьому секторі економіки, а також подолання корупційних тенденцій, що з кожним роком посилюються в країні. Приклад дружньої нам Грузії, яка за короткий час зробила прорив як в економічній сфері, так і змогла подолати корупцію в країні. Поки що в Україні не видно політичних сил, здатних кинути виклик корупційній гідрі і не словом, а ділом розпочати боротьбу із цим злом. Регіонали перше, що зробили, прийшовши до влади, відтермінували введення антикорупційних законів. Складно боротись з корупцією, коли при владі перебувають люди, прямо зацікавлені у розвитку власного бізнесу і, використовуючи владні важелі, намагаються його підтримувати та розвивати. Держава перетворилась на кормушку для олігархів та непорядних чиновників, бо знайти декілька сотень мільйонів гривень на підтримку пенсіонерів, інвалідів та малозабезпечених не може, а вартість деяких об'єктів ЄВРО-2010 перевищує будь-які допустимі норми. Розкрадаються мільярди, і ніхто не стає на перешкоді, адже, куди не глянь, кругом однопартійці, а державних мужів зась. Так, недавно відкритий у Франції супермузей сучасного мистецтва обійшовся у 86 мільйонів євро, наш «Олімпійський» стадіон у Києві — у два рази більше — 2,1 млрд. гривень, і це, як кажуть, ще не вечір. Незалежно від кольору влади, з бюджету тягнуть всі, збагачуючись за кошт власного народу. Поки влада розглядає країну як можливість власного збагачення, сподіватись на покращання нашого життя вже сьогодні не доводиться.