Розвал пам'ятника засновникам Києва в ніч на інавгурацію Януковича, вбивство кортежем Президента людини на шляху до підписання Харківських угод, потоплення кораблем ЧФ Росії українського буксира під час підготовки до параду Перемоги, катастрофа на шахті в Росії в день відвідин Москви Президентом — вихідцем з шахтарського регіону... Нарешті, вінок.

Можна затаврувати середньовічними ретроградами тих, хто вбачає тут тенденцію. Можна гнівно засудити тих, хто стверджує, що вінок — знак президентові від тих, хто віддав життя за свою країну, тому, хто її продає. Можна було б не зубоскалити над тим, як українська природа відреагувала на вимогу російського президента забезпечити йому хорошу погоду. Можна було б погодитися з Януковичем, що дощ під час покладання вікопомного вінка — це добра прикмета «до грошей». Якби не знати, що президента Медведєва не проводжали, а зустрічали, і не в дощ, а в град. Який, за тими ж таки народними прикметами, здавна вважався Божою карою. Усе це можна було б робити, якби не сама влада, яка кожного дня доводить, що випадковостей не буває. Як заявив президент, наступного тижня він запропонує концепцію реформування України, але початок реформ планується лише з 2011 року. Між тим, кожен день відтермінування реформ означає завдання колосальної шкоди країні. Ще 22 березня президент поставив завдання Комітету з економічних реформ підготувати не пізніше ніж за 60 днів проект програми економічних реформ. Тож досі такої програми не було. 11 травня президент заявив, що «вже в другому півріччі станемо працювати над стратегічною програмою розвитку України до 2020 року». Влада усвідомлює свою нездатність вирішити проблеми країни сьогодні, і годує країну обіцянками про 2020 рік. До виборів нинішня влада знала, як поліпшити соціальні стандарти вже сьогодні, мала (але нікому не показувала) програму розвитку країни, а тепер «забула», «загубила», чи, в кращому разі, «пише. І тут нова тема. Президент Янукович пропонує подати заявку на проведення в Україні зимових Олімпійських ігор 2022 року. Також у Луганську Янукович відкрив «Палац щастя». Це в області з чи не найгіршими соціальними показниками, найбільшим поширенням соціальних хвороб, десятками вмираючих шахтарських селищ і людьми, які у відповідь на запитання — чому вони так голосують — говорять: «Ви б знали, як погано тут живуть люди». Новина про «Палац щастя» стояла на донецькому сайті поряд з новиною про те, що місцеве селище залишилося без холодної води. Нема вам щастя — нате вам Палац щастя. Нема вам води, нате вам Олімпіаду. Між тим, лише за один (!) кризовий рік на проведення Євро-2012 витратять 23,5 мільярда гривень! Це не рахуючи 45 мільярдів гривень державних гарантій під будівництво доріг, 9 мільярдів запозичень під ці ж цілі від ЄБРР і Європейського інвестиційного банку) та мільярдів на ремонт доріг з коштів за імпортовані автомобілі, нафту тощо. І це при всіх доходах зведеного бюджету в 267,5 мільярда гривень. Тим часом, дороги в нас чомусь коштують удвічі дорожче, ніж у Німеччині... У бюджеті на 2010 рік передбачено зростання адміністративних витрат — на Кабінет Міністрів на 11,7%, на Президента (разом з РНБО, Інститутом стратегічних досліджень тощо) — на 28,6%, на Верховну Раду — на 18,2%. «Я вам скажу, вже багато чого зроблено, але ще більше треба зробити», — каже Президент. Тож «зроблено» чи то, пак, «зароблено», і справді багато. Хочеться ще. Вірити владі можна. Але це дуже важко робити, щоб не здаватися самому собі «лохом». Обіцяли мінімальну зарплату 1750 гривень, отримали 884, обіцяли прожитковий мінімум 1635 гривень, є 839. Обіцяли по 500 гривень на дітей до 13 років — є нуль. Замість обіцяних податкових канікул — зміни до податкового законодавства, які дозволяють податківцям безперешкодно вриватися туди, куди вони хочуть, і коли вони хочуть. А Президент і Прем'єр тим часом закликають народ «затягнути паски». Що найбільш цікаво, і, можна сказати, відчайдушно — закликають до цього навіть армію. «Незважаючи на складну економічну ситуацію в державі, уряд України буде виділяти достатньо коштів, щоб утримувати Збройні сили і забезпечити належний соціальний захист військовослужбовців», — запевнив Янукович, і повідомив, що найближчими днями із держбюджету буде виділено 13 мільйонів гривень Львівському інституту сухопутних військ. За ці гроші, зокрема, придбають 1181 парашут. Отже, справжні пріоритети: «на Євро-2012» разом з дорогами 80 мільярдів, на армію — 8,8. На розвідку — менше 400 мільйонів гривень. А навіщо розвідка, коли тут «усі свої? І все це — у відомих геополітичних умовах, коли «міжнародні партнери» і їхні попихачі в Україні вголос рахують на скільки частин слід було б ділити країну. Іноді здається, що Євро-2012 придумали задля того, щоб остаточно розвалити Україну, її безпеку і спотворити життєві пріоритети. А Президент хоче, щоб «свято не скінчалося». Даєш Олімпіаду до 2022-го, флот — до 2042-го. При всьому цьому Президент Янукович ладен викидати державні кошти для переведення до Одеси частини Львівського інституту За його словами, до Одеси варто повернути частину факультетів: «Безумовно, база підготовки десантників повинна бути в умовах, відповідних для цього, — вони є на південному узбережжі Чорного моря. Неможливо готувати десантників у таких погодних умовах, які є на території Львівщини. Тут немає відповідних баз». Тобто якщо доведеться воювати десь у помірному кліматі, то десант краще не турбувати, їх готували для дій у сухих і теплих умовах, з виходом на пляж? Між тим, на Львівщині десятки років ще за радянських часів готували десантників. Та й 80-й аеромобільний полк, який відвідав Янукович, невже теж має їздити в Одесу на стрибки? Бо досі обходилися Яворіським полігоном. Явно політичне рішення про переведення частини факультетів в Одесу зумовлене наміром «будувати» українське військо в місті, де найкраще після Криму видно деструктивні наслідки інформаційної окупації. А також — ймовірно, зумовлене обгрунтованим страхом влади перед «львівськими десантниками» та українським військом загалом. Адже, за Конституцією, «Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні сили України». Питання на засипку: хто в нас проти суверенітету й територіальної цілісності? Тим часом «дружба з Росією» вже дає плоди. Річ навіть не в заяві президента Росії про те, що українському керівництву «прійдьотся» працювати так, як скаже Москва. У Вашингтоні віце-прем'єр РФ Сергій Іванов заявив про плани створення російсько-американського спільного підприємства з виробництва модернізованого важкого транспортного літака Ан-124 і можливої передачі США технологій виробництва. Іванов, зокрема, заявив: «Це буде літак у новому вигляді і в новій ринковій оболонці. Йдеться про можливості його спільного виробництва і створення спільного підприємства, подальшого розподілу прав, продажу як російським покупцям, так і американським покупцям — військовим і цивільним, — а також про створення схеми подальшого сервісного обслуговування, тобто повний спільний проект». За словами віце-прем'єра, «американці вивчають наші пропозиції, у тому числі, вивчає і Пентагон... Літак по суті цивільний, транспортний, і я не бачу проблеми в передачі технологій», — сказав Іванов. Іванов не бачить проблем у тому, щоб продати США технології, які розроблені в Києві й належать Україні. Москва спішить продати Україну, ще навіть не купивши. Тим часом Президент Янукович заявив, що, безумовно, потрібно приймати рішення про об'єднання авіапрому України і Росії, зауваживши, що «Україна буде наполягати, щоб якомога швидше запрацював цей комплекс». «Сьогодні він не працює. Ми випускаємо тільки моделі, які проходять випробування, а далі ми не будуємо літаки. Будувати один літак на рік — це не авіабудування, це — як артіль. Розумієте? І це не літаки. Це — несерйозно», — наголосив Президент. Покупці інстинктивно розуміють — якщо під час купівлі привселюдно демонструвати поспіх — ти вже програв, тебе вже «нагріли». Проте Президент чомусь цього не розуміє. Януковичу варто було б дослухатися до голови ради директорів «Мотор-Січі В'ячеслава Богуслаєва. Він, зокрема, пропонує провести незалежний аудит активів російських і українських авіабудівних компаній. Є 4-5 всесвітньо відомих компаній, які не беруть відкатів, вони беруть гроші — до них і треба звертатися. Використання в даній ситуації заангажованих аудиторів недопустимо. А так нам росіяни говорять — у нас вже є аудиторська компанія, своя. Я говорю — ну, тоді я пішов. Що таке своя? Кишенькова? Проплачена?» Все йде до того, що однопартійці незабаром назвуть Богуслаєва «нациком» і «бандерою». З цивільними та військово-транспортними літаками, по яких, власне, й можлива співпраця з Україною, — у сусідів «повний єеп», про що переконливо свідчить кількість випущених літаків. 5 травня Микола Азаров заявив, що Україні потрібно за два місяці підготувати передачу своєї газотранспортної системи іноземному консорціуму, оскільки «прогнозується постійне зростання цін на нафту». Мовляв, це не може задовольняти українську сторону, оскільки підвищення ціни на нафту позначається на ціні на газ, що розраховується за відповідною формулою. Протягом двадцяти днів після прогнозу Азарова, з 5 по 25 травня, ціна легкої нафти впала з 82,60 до 68,75 доларів за барель, тобто на 17,8%. Ця тенденція і порядок цифр дозволяють справедливо оцінити ціну цих «прогнозів» та рівень аргументів. Інший факт. Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко говорить: «Сьогодні якихось проблем приватизації ВАТ «Укртелекому» вже цього року не існує, нам потрібно виконувати програму приватизації — це знов фінансування дефіциту бюджету». По-перше, «Укртелеком» — це велике інфраструктурне підприємство, яке продають у розпал кризи, тобто коли ціна на нього буде чи не найнижчою з можливих. Варто лише глянути на стрімке піке українських активів протягом останнього місяця. По-друге, сам Тігіпко довго критикував попередню владу за те, що ті «проїли» кошти від продажу «Криворіжсталі

Зараз готуються «з'їсти» «Укртелеком». Це саме той Сергій Тігіпко, який заявляв, що «якщо уряд очолить людина старого покоління політиків, у країни немає шансів на реформи», а за нього самого «голосували ті люди, які виступають за реформи». Головне питання — що Тігіпко робить у цьому уряді? Невже «пересидіти в теплі й бути обгорткою для переговорів з МВФ (судячи з останніх повідомлень — провальних)? Ще одна тема. За ресурсами і підтвердженими запасами урану Україна входить до першої десятки країн світу і є найбільшою країною Європи. Нині «спільну розробку» цих ресурсів з Росією проштовхує Микола Азаров. Невже маркшейдер Азаров розучився своїй прямій спеціальності? Інший сюжет. «Газпром» купує компанію з видобутку сланцевого газу. «Ми зараз, напевно, можемо висунути гасло: якщо у вас є сланцевий газ, то ми йдемо до вас!» — сказав глава «Газпрому». Між тим ще три місяці тому, коли «УП» писала про тему сланцевого газу, вона викликала різнопланові відгуки. Також «Газпром» запропонував записати до законодавства метан вугільних пластів як новий вид корисних копалин. В умовах, коли в України є значні поклади сланців і колосальні запаси шахтного метану, а також унікальна за розміром труба, яка виходить прямо у Європу, віддавати цю трубу в чужі руки означає робити злочин проти цього і майбутніх поколінь. Влада вибудовує виразно мазохістський, «коліносогбенний» стиль відносин з Росією. Коли в України щось відбирають, це називається дружбою. Коли ні — це «недружнє ставлення до Росії. Схоже, Віктор Янукович серйозно помиляється, коли вважає, що він Президент для свого уряду. Не виключено, що в частини уряду, а можливо, — й більшої, є значно важливіше керівництво за кордоном. Тим часом в Україні ненав'язливо розпочалися репресії — проти студентів, політичних активістів, бізнесменів, захисників природи, депутатів і навіть їхніх родичів. Влада через Вищу раду юстиції взяла під повний контроль судову систему, хоча Конституція передбачає поділ влад. Міліція готується заборонити масові протести. Відповідний законопроект, що передбачає приблизно такі ж наслідки для протестувальників як в Росії і Білорусі — уже на розгляді в Раді. Нічого дивного — у такого «де-факто уряду України» є всі підстави боятися не лише української армії, але й українського народу.