САМЕ ТАКУ НАЗВУ МАЄ ПРОЕКТ, ЯКИЙ впроваджує Міністерство праці та соціальної політики України за підтримки Світового банку. У нашому регіоні його реалізація здійснюється з 27 липня 2006 року відповідно до Угоди про співробітництво між Миколаївською облдержадміністрацією та міністерством.

У четвер, 15 липня, у приміщенні редакції газети «Рідне Прибужжя» відбулася прес-конференція на тему «Адресність соціальної допомоги в Україні та шляхи її підвищення». У заході взяли участь старший спеціаліст із соціального захисту представництва Світового банку в Україні Катерина Петрина та перший заступник начальника головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації Анастасія Кулаженко, які, власне, й окреслили питання функціонування проекту на теренах нашої області та держави загалом. Своє бачення проблем також висловили консультант-координатор з виконання заходів проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги» по Миколаївській області Ольга Василюк, керівник служби зовнішніх зв'язків представництва Світового банку в Україні та представники ЗМІ.

Доволі високоадресною є програма допомоги малозабезпеченим сім'ям — через те, що вони є біднішими за решту населення, навіть у порівнянні з пенсіонерами. Нижчим рівнем характеризується направлена на середній клас програма житлових субсидій. Вона має мале покриття: у 2007-2008 роках субсидії на житлово-комунальні послуги отримало лише 2% населення. Причому більшість отримувачів не є бідними, через що рекомендують інтегрувати цю програму у програму допомоги малозабезпеченим сім'ям. І що вже дуже засмучує, так це низька адресність програми пільг в Україні. Тут ситуація характеризується всім відомим «а віз і нині там». Бюджет пільг становить 0,5% ВВП. Сьогодні поряд з пільговиками, які заслуговують на повноцінну соціальну допомогу (ветерани, афганці, чорнобильці), є величезна група власників професійних пільг. Тобто якщо збідніє якийсь депутат чи суддя, то він однозначно отримає допомогу від держави, от тільки ймовірність цього майже нульова. Тому стоїть питання про відміну професійних пільг в Україні. Ефективність функціонування програми Катерина Петрина проілюструвала яскравим і від того не менш сумним прикладом: візьмімо, наприклад, двох ветеранів, які мають однакові заслуги перед Батьківщиною. Один з них мешкає у столиці у заможній родині і має сплачувати за комунальні послуги 1000 грн. А другий — мешканець забитого села, й гіпотетична сума, яку він має сплачувати на місяць, становить 50 грн. (гіпотетично!). Кожен з них має право на пільги у розмірі 50%, тобто киянин отримає 500 грн., а селянин... 25! То про яку справедливість функціонування цієї програми може йти мова?!

Україна витрачає високий відсоток ВВП на соціальний захист — 21 %. З них: 16,5% — пенсійні виплати, 2% — соціальна допомога, 2,5% — інші види соціального страхування. І це достатньо високі цифри, порівняно з тим, що інші витрати консолідованого бюджету країни (освіта, спорт, культура, охорона здоров'я тощо) загалом становлять 26%. Здавалося б, якщо рівень витрат такий значний, значить є що витрачати. Україна входить до п'ятірки держав, чиї показники витрат на соціальну допомогу лишають далеко позаду решту країн світу. Проте власне ефективність проекту не є максимальною, ба, навіть невисокою. А отже, система працює не повноцінно, а повинна функціонувати ефективніше, прогресивніше. Золотий стандарт адресності програм — це коли 20% найбіднішого населення отримує 60% соцдопомоги. А в Україні цей показник становить 34% (до прикладу, це менше, ніж в Узбекистані, Естонії, Польщі, Білорусі, і більше, ніж у Росії, Латвії, Казахстані, Болгарії та Молдові).

До того ж населення країни не завжди говорить правду про рівень своїх доходів. Гротескним прикладом цього явища є кінокартина «Чудовисько» 1977 року. У цьому фільмі головний герой, якого зіграв Жан Поль Бельмондо, в очікуванні візиту соціального інспектора сідає в інвалідний візок, видаючи з себе бідняка, який потребує допомоги від держави. Така ілюстрація» дозволяє зробити два висновки: перший — не тільки в Україні люди брешуть про рівень доходів і почалося це не вчора, другий — це сміх крізь сльози. Було зазначено, що у разі надання недостовірної інформації про рівень своїх доходів з метою нечесно отримати соціальну допомогу, порушник буде змушений відшкодувати збиток. Функціонування інститутів соціальної інспекції (в Україні існує вже 10 років) має добру світову практику. У такий спосіб контролю держава бореться не з наслідками, а з причинами виникнення мінусів проектів надання соцдопомоги. Сьогодні план реформ включає вдосконалення механізму визначення бідного населення, адміністративні поліпшення, які повинні дати позитивний ефект: єдина заява, що позбавить населення бюрократичних негараздів, й не треба буде «надавати довідку про наявність довідки», а також реконфігурація довідки, організація роботи соціальних інспекторів та система інформування населення.

Багато скарг у наданні соціальної допомоги стосується морально-етичних якостей працівників відповідних служб. Існує кодекс держслужбовця, а отже, «посадове» хамство може і повинно бути покараним. Проект направлений і на те, щоб зробити роботу соціального працівника г отримання допомоги менш стресовими. В Україні допомога і досі не позбавлена характеру приниження гідності громадянина. Тому рекомендують в умовах проекту пропагувати думку про те, що соціальна допомога — це не подачка від держави, і повинна надаватися з повагою до людей.

На запитання: «А чи можлива після 2011 року, до якого розрахований проект, його пролонгація?» відповідь наступна: це цілком ймовірно і залежить все від співмірності слова і діла з боку влади.

Ольга КЛІНОВА

Умови отримання грошової компенсації на проведення поховання померлих осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій і інвалідів війни

Порядок проведення безоплатного поховання померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, і учасників бойових дій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1445.

Кошти для виплати зазначеної компенсації передбачаються в обласному бюджеті.

Для отримання грошової компенсації на проведення поховання виконавець волевиявлення подає до управління праці та соціального захисту населення (за місцем проживання) такі документи:

- заяву;

- документ, що посвідчує особу виконавця волевиявлення;

- документ, що посвідчує статус учасника бойових дій померлої особи;

- копія свідоцтва про смерть.

У разі проведення поховання померлого учасника бойових дій ритуальною службою, до зазначених документів додаються:

- договір-замовлення на організацію та проведення поховання;

- документи (чеки) з оплати витрат на поховання із зазначенням сум коштів.

Перелік послуг з поховання померлих учасників бойових дій, вартість яких відшкодовується:

- оформлення договору-замовлення на організацію поховання;

- доставка предметів похоронної належності;

- надання транспортних послуг

(один автокатафалк та один автобус супроводження);

- перенесення труни з тілом померлого до будинку, до моргу, з будинку, моргу до місця поховання;

- організація поховання і проведення ритуалу;

- надання труни;

- надання вінка похоронного;

- копання могили (викопування ручним чи механізованим способом, опускання труни у могилу, закопування, формування намогильного насипу);

- надання урни;

- кремація.

Розмір компенсації на поховання однієї особи становить по області 895,'1 грн.

Безоплатне поховання здійснюється всіх учасників бойових дій і інвалідів війни.