Саме такими Сталінськими словами «жить стало веселее, жить стало лучше...» Прем'єр-міністр України Азаров розпочав нещодавно одну зі своїх чергових промов про «неосяжні для простих людей успіхи нової влади. Що жити стає «краще та веселіше» щоденно починає відчувати на собі більшість родин нашої країни. Правда, цього не можна сказати про олігархічне оточення «гаранта», адже їх статки «дивним чином» стрімко зростають, не зважаючи на загальні кризові тенденції як у світовій економіці, так і в країнах посткомуністичного простору. В чому ж криється секрет такого успіху наших «рідненьких воротил бізнесу», що посіли визначальне місце в найближчому оточенні майже вже «батька нації пана Віктора Федоровича? Можливо, в його неперевершеному інтелекті? Сумнівно. Адже добре відомі перли, що видає гарант щоденно, на кшталт того, що Хіларі Клінтон, якщо вірити йому, вже обіймає посаду генерального секретаря, а «питання Південої і Южной Осетії потребують поглибленого вивчення», та багато чого іншого, не дають підстави перейнятись ідеєю про його геніальність та виняткові телепатичні здібності чути кожного, в чому так намагаються переконати наш народ глашатаї режиму — Герман, Акімова, Чечетов, Азаров, Тігіпко, Хорошковський.

На моє бачення, їх тимчасовий успіх криється в примітивних діях за ознакою кримінального синдикату, який, підім'явши органи влади, перетворює їх на репресивну машину — через так звану централізацію заради нібито «залізного порядку», руйнування свободи слова та права громадян на волевиявлення, нещадне пограбування бюджету держави, посилення тиску на малий та середній бізнес, паразитування на населенні країни та доведення його до стану загального соціального зубожіння. Фактично діє програма — життя за донецькими «понятіями», в основу якої покладено повне ігнорування елементарних людських цінностей, елементарної відповідальності за надані людям обіцянки, тим паче їх виконання, отримання будь-якою ціною надприбутків для власних фінансово-промислових груп з повним ігноруванням нагальних потреб населення.

І підтверджень того, що саме за такими правилами діє ця зграя успішних «бізнесменів», яка нині самочинно проголосила себе «владою на долгие лета», що складається фактично з не більше як десяти «впливових» родин (зі слів тієї ж Акімової) та увіровала, що узурповану владу можна буде передавати своїм отприскам у вічну спадщину, чимало.

Я не стану наводити факти обіцяного і не виконаного Януковичем підвищення рівня заробітних плат, пенсій, стипендій та соціальних виплат незахищеним верствам населення, чого апріорі він та його сподвижники не здатні здійснити. Обіцяної «нірвани» не відбулось, про це вже навіть ортодоксально налаштовані його прихильники почали говорити про між себе. Не буду згадувати про кадрову політику, що перетворилась в суцільний супермаркет, та про те, як стрімко «пахан-гарант кримінального синдикату» примушує чиновників відстьогувати щомісячно в общак готівкою і «борзими щенками», або про «реформи», спрямовані на реальне нищення місцевого самоврядування через критичні зменшення надходжень до місцевих бюджетів. Тут, як кажуть, «без слів» усім не тільки все зрозуміло, але і відчутно. Вочевидь, гарант в запалі своїх виборчих цицеронівських виступів дещо сплутав і мав на увазі не «почую кожного», а «відчує кожен». Втім, є чимало нових фактів їх зухвалих «чергових досягнень», що так чи інакше не тільки вже б'ють по статку усіх громадян, але і ставлять взагалі під загрозу незалежність нашої держави. Згадаймо хоча б слова Януковича 22 квітня 2010 року: «Зниження цін на російський газ дозволить не підвищувати ціну для населення й тарифи на житлдово-комунальні послуги у 2010 році... і щомісячно економити 300 млн. доларів». Цікаво, куди іде тоді ця економія, коли буквально через два місяці з'являється безапеляційне рішення уряду Януковича-Азарова-Тігіпка про підвищення ціни на споживання населенням газу на 50 відсотків, а на тарифи (теплопостачання та гаряча вода для населення) на 25 відсотків вже з 1 серпня поточного року? А навздогін, за забаганкою МВФ — сюрприз від Януковича та Тігіпка для населення ще більш вражаючий — у 2011 році тарифи збільшаться на 50 відсотків. Але й це їм здалось недостатнім кроком «назустріч людям». Тому їх урядом вже підготовлений законопроект, що повертає пеню за прострочення оплати житлово-комунальних послуг. Зокрема, міністр ЖКГ Юрій Хіврич в інтерв'ю газеті «Сегодня» наголосив, що із 1 січня 2011 пеня повернеться. На додачу міністр оголосив, що в першу чергу такі драконівські заходи торкнуться найбільш вірних прихильників Януковича — мешканців Луганської та Донецької областей, де загальний борг населення перевищив 1,2 млрд. грн. Зверніть увагу на вкрай цікаву позицію у цій ситуації пана головного комуніста Симоненка, чотири представника якого працюють в уряді, а фракція КПУ є складовою частиною більшості Януковича в парламенті. На публіці він заявляє одне, а голосування відбувається проти народу України. Власне кажучи, нічого дивного немає у поведінці буржуа-комуніста та його дружбанів з донецьких бандюків. На підтримку такої ініціативи висловився і віце-прем'єр Сергій Тігіпко. «Що стосується дисципліни оплати, то в даному випадку я можу сказати, що тут ситуація буде ставати дедалі жорсткіше й жорсткіше. Ми, я впевнений, найближчим часом повинні будемо зробити відповідне рішення і провести через парламент, за яким ми будемо вводити штрафні санкції за несплату... Платити повинні всі, — заявив він 19 липня ц. р. «Всі — це, очевидно, прості громадяни, а олігархи можуть не турбуватись.

Навіть оком не повівши пан Азаров заявив про необхідність для населення бережливо ставитись до енергоресурсів та про нібито реальну необхідність підвищення цін на газ та ЖКП. Навіть не зважаючи на те, що 26 квітня 2006 року по ICTV він особисто заявив ...ми (Партія регіонів) однозначно про це казали, що тарифи для населення переглядатись не будуть». Втім, не договоривши людям про цікаву новину: що олігархам Фірташу, Бойко, Льовочкіну, Хорошковському вкрай до вподоби ідея отримати за рахунок населення ще 5 млрд. доларів, тим паче що і він очевидно в долі, адже у Стокгольмському суді уряд реально зіграв в піддавки на користь кримінальним олігархам.

У свій час пан Азаров дуже обурювався, що капуста в країні подорожчала, а Уряд Тимошенко влаштував бюджет проїдання (мається на увазі впровадження соціальних програм). Це коли Юлія Тимошенко у вкрай важких умовах світової фінансової кризи та щоденного терору з боку Ющенка і Януковича спромоглася не тільки забезпечити своєчасні виплати заробітних плат і пенсій, забезпечити стовідсоткове щомісячне наповнення бюджету, фінансування програм будівництва соціального житла, надання нового медичного обладнання в лікувальні заклади і не дала дозволу підвищувати ціни на газ, електроенергію та тарифи ЖКП для населення. На думку Януковича, Азарова, Тігіпка, все це вона робила погано, у тому числі і те, що не дала вкрасти олігархам з держави газотранспортну систему, шельфові родовища Чорного моря, низку стратегічних підприємств. На їх думку, вони все це поправлять. На черзі, очевидно, Керченська протока, віддача у розпорядження російських кримінальних олігархів цілих галузей нашої економіки і таке інше. До речі, нещодавно одна з впливових посадових осіб Кремля, а саме пан Сечін, безапеляційно заявив про свої особисті інтереси до ЧСЗ, ЮТЗ та Керченського судноремонтного заводу, як до заморожених майданчиків для можливих перспективних геополітичних інтересів. Ну що ж, дешевий газ ми вже отримали, слід думати, ураховуючи перспективні геополітичні інтереси та не двозначну фразу кинуту паном Медведєвим у вигляді наказу нашому гаранту: «Будете работать как нужно!».

Як би там не було, вони дійсно завзято почали поправляти ситуацію, яка явно за часів урядування Юлії Тимошенко склалась не на користь олігархів, а на користь громадян України! Спочатку почали з цін на продукти харчування, що непомірно зросли у першу чергу крупи, гречка, цукор, м'ясо-молочні вироби. Заздалегідь фактично знявши підтримку агропромислового комплексу країни в бюджеті на 2010 рік та заблокувавши повернення ПДВ нашим зернотрейдерам, і не тільки (сума заборгованості по ПДВ вже склала майже 36 млрд. грн.). Потім наклали мораторій на реально відчутне підвищення прожиткового мінімуму, заробітних плат, пенсій. Зверніть увагу: підвищення пенсій за редакцією Азарова-Тігіпко відбулось аж від 15 коп. до 30 грн. Загалом на це витрачено трохи більше як 30 млн. грн., а лише на ремонт дороги до чергової резиденції Януковича у Конча-Заспі з бюджету було викладено понад 50 млн., вже не говорячи про вартість реконструкції фасаду будівлі адміністрації президента та Кабміну, які чомусь терміново необхідно облицювати новим мармуром. Наступними їх «реформаторськими» кроками стали Держбюджет-2010, Бюджетний кодекс, Податковий кодекс. Ці «творіння», народженні Януковичем-Азаровим-Тігіпком, фактично являються апофеозом їх уміння заганяти економіку держави в тінь. І, навіть незважаючи на протизаконне та антинародне проштовхування цих постулатів кримінально-корупційного життя-буття, по-іншому це не назвеш, вони вперто примушують парламент, через кишенькову тушкову більшість їх приймати. Зокрема, Бюджетом-2010 фактично згорнуті весь соціальний захист населення, до 20 відсотків зменшились надходження до місцевих бюджетів (це вперше за роки існування нашої незалежної держави), а податкове навантаження на малий та середній бізнес зросло до 40 відсотків. Можливо, хтось дійсно повірив в обіцяні лідером Партії дерибану п'ятирічні податкові канікули, зниження податків та дерегуляцію підприємницької діяльності, але ці ілюзії були буквально «з м'ясом» викорчувані всього через декілька місяців після їх путчу. Вслід за збільшенням єдиного фіксованого податку, відновлення тотальних перевірок ДПУ та відродження сумнозвісної «азаровщини», підприємців просто добив розроблений Тігіпком і Азаровим новий Податковий кодекс. Його головною ідеєю є перекладання податкового навантаження з олігархів на підприємців та простих громадян. По суті, цей документ запроваджує для них в країні справжнє «податкове гестапо». А це точно не те, чого чекав від Януковича малий та середній бізнес. Скільки галасу було піднято у свій час, на кшталт «натівських кульок», про нібито «не фахове» використання кредитних ліній від міжнародних банківських структур. А як був спрямований «ненависний» їм перший транш кредиту на 1,8 млрд. доларів від МВФ урядом Азарова-Тігіпка? 70 відсотків -- на покриття дефіциту бюджету і 10 відсотків — на резервний фонд Нацбанку. І куди тільки поділись помпезні заяви Азарова, що кредитні лінії будуть спрямовані в реальний сектор економіки на утворення додаткових робочих місць та впроваджування новітніх технологій! Можливо, він мав на увазі як нову технологію в форматі шокової терапії для населення стрімке збільшення безробіття, що сягає вже критичної позначки?.. Згадаємо: при уряді Юлії Тимошенко цей показник, у дуже важкий кризовий 2009 рік був зменшений до 6%.

Далі керманичі кримінально-олігархічної піраміди почали теревенити про підвищення пенсійного віку, наводячи «вражаючі показники європейських країн. «Чомусь» не згадуючи при цьому про такі важливі показники, як тривалість життя в Європі, де середній показник складає 78-85 років, що навряд чи можна сказати про Україну. Мовчать вони й про рівень медичного обслуговування європейця, та хоча б про їх рівень заробітних плат, пенсій та цін на окремі види продуктів харчування. Для порівняння — середня заробітна плата в Євросоюзі складає 3 000 євро (30 000 грн.), пенсій 600-700 шевро (6 000-7 000грн.), при цьому, зверніть увагу, у них коштує: кг свинини — 41 грн. (у нас вже від 45 грн.), кг м'яса птиці — 14 грн. (у нас в межах 30 грн.), літр молока — 6 грн. (у нас 5-9 грн.), цукор-пісок — за кг. 6 грн. (у нас вже 8-10 грн.), м'ясний фарш за кг 15 грн. (у нас 25-30 грн.), і ще величезна кількість показників, у тому числі навіть вартість бензину про які не хочуть згадувати творці режиму олігархів. При такому Януковичо-Азарівському соціальному піклуванні про свій народ і при показниках середньої тривалості життя, що складає 60-65 років, а до середнього класу може віднести себе не більш як 9 відсотків населення, чи доречно взагалі порушувати питання про підвищення пенсійного віку або перегляд пенсійного віку для військовослужбовців? Так можуть чинити люди, яким байдужа доля людей, байдуже доля країни, яким перш за все потрібні мільярдні статки, отриманні на зубожінні свого народу.

Рано чи пізно, а я переконаний -- дуже скоро, ці антинародні «реформатори» понесуть законну кару перед народом, якому продовжують намагатись прищепляти вірус меншовартості. Інша справа, як ми особисто реагуємо на такі, м'яко кажучи, антиконституційні дії, коли державний організм стрімко перетворюється на інструмент для обслуговування кримінально-олігархічного синдикату. Як ми реагуємо на поведінку, здавалось би людини, що повинна в усьому слугувати прикладом, тим паче для підростаючого покоління. Адже іміджмейкери Януковича все частіше намагаються подати його в образі Сталіна, хоча виглядає він більше Брежнєвим у варіанті «лайт-криміналітет як продукт новітньої школи пацанів по понятіям». Втім, генсек був кумедний, але серйозний; гарант — смішний, незважаючи на серйозність. Якщо Леонід Ілліч запросив даму потанцювати під похоронну музику лише в анекдоті, то Віктор Федорович у реалі повів свого шріланкійского колегу Махінда Раджапаксу оглядати почесну варту під гімн його країни. Що відчув себе при цьому Раджапакс, залишається загадкою. Це, безумовно, нове слово в дипломатичному етикеті. Нажаль, таке пасивне наше сприйняття безпрецедентних по суті подій та вчинків -- це відгомін тієї самої старої совкової ментальності, яка визначала успіх сіренькою формулою «квартира-собача будка, машина-драндулет, дача-халабуда на вкрадених матеріалах», а абсолютний успіх — додаванням у цю формулу понять «державна», «службова» і так далі. Особливо -- якщо всі ці «службові і «державні за накатаною схемою з часом перетворювались у власні.

Але оскільки самоаналіз нині не в моді, зупинимось на тому, що лежить на поверхні. Перша особа держави постійно потрапляє в незручні ситуації вже тепре на міжнародному рівні. То переплутає Словаччину зі Словенією, то Косово з Чорногорією, то Північну Осетію з Південною. На тлі Анни Ахметової, українського поета Антона Чехова і інших Бабелей і Бебелей такі помилки, звичайно, бліднуть. Особливо, якщо врахувати, що чимало співітчизників взагалі не зрозуміють, в чому, власне, прикол. Це неминучі недоліки сучасної демократії: освітній рівень та ментальність залишає бажати кращого, а президент має бути «таким же, як ми». Звісно, не соромно чогось не знати, але для державного діяча демонстрація невігластва шкідлива. Справжній політик повинен пам'ятати, що сміх над ним небезпечний для іміджу і рейтингу в першу чергу його країни. Знавець «мексиканської мови» Джордж Буш-молодший так розкрутив на весь світ міф про «тупих американців», що Задорнову впору повіситися від заздрощів. Короля, як відомо, грає свита. А в найближчому оточенні гаранта та його ставлеників на місцях ми бачимо кого завгодно, тільки не людей, які щиро готові працювати на свою країну та народ. Економічна, соціальна, культурна та зовнішня політика діючих реваншистів, вочевидь, не на користь населення України, а на втіху та забаганки дикого симбіозу совкової номенклатури та бритогололової братви, що сплила на поверхню до олігархічного рівня лохотронами, бітами та стволами. Пропагандистські ж принципи, що сповідує ця команда, можна сміливо порівняти з геббельсівськими постулатами на кшталт «чим неймовірніше брешете, тим більше будуть вірити, а потім не встигнуть отямитись». Цікаво, як довго ще будуть намагатись представники олігархічно-кримінального синдикату «а'ля яничари», які цинічно спаплюжили Конституцію України, узурпували владу в країні, маніпулювати настроєм та громадською думкою, особливо на півдні і сході України? Вибори до місцевих рад покажуть. Хоча цілком зрозуміло, що режим вже налаштований на глобальну їх фальсифікацію. Однак чи можна сфальшувати реальні статки простих громадян?