Всі, напевне, знають, що сказав Ісус, коли його тодішні інквізитори та пілати засудили до жахливої страти, а люди, заради яких він і пішов на ту Голгофу, кричали: «Розіпни його!». А до того ж, ще й вимагали помилувати злодія Вараву. Саме тоді він, дивлячись на той натовп з висоти хреста, на якому був розіп'ятий, сказав: «Прости їм, Господе, вони самі не відають, що творять!».

І ці слова стосувалися всіх, навіть того чоловіка, що, вискочивши з того натовпу, змочив Ісусові спраглі, закривавлені губи... оцтом. Щоб посилити муки! Всі знають ці слова. Хоча частенько їх сприймають, як індульгенцію на злочин! Навіть придумали виправдання: «Не согрішиш — не покаєшся!». Але ж, як відомо, каяття-каяттям, а відповідати за скоєне доведеться рано чи пізно! І навіть тоді, коли люди не відають, що творять! Саме про це сказала мужня жінка Жанна Д'Арк. Це та Жанна Д'Арк, яку свого часу руанські інквізитори та пілати засудили до не менш жахливої страти через спалення живцем на вогнищі. Це та Жанна Д'Арк, якою сьогодні, навіть без зірки Героя (бо ніхто не додумався на тому пропіаритися!), пишається не тільки вся Франція, але й цілий світ! Так ось, ця тендітна жінка, вже стоячи на тому кострищі, з висоти стовпа, до якого була прив'язана, глянула на той збурений, задурений інквізиторами натовп і з болем вигукнула: «Мені шкода вас, руанці!». Розумієте: шкода! Не себе, а той натовп. Чому? Та тому, що вона своєю жіночою логікою бачила далі отого всепрощення. Адже вона розуміла, що їм з тією інквізицією, з тими пілатами, з тією владою доведеться корчитися в тому кострищі безправ'я ще довгі роки! І ці її слова стали крилатими. Бо вони, як і слова Ісуса, стосувалися не тільки безпосередніх учасників тієї дикої розправи, того бєзпрєдєлу — отих руанців. Бо вони стосувалися і наших радянців (саме тому ці слова від нас і приховували!), коли ті валяли храми та натовпами, на мітингах, оптом, не глядя, засуджували так званих «ворогів народу» — кричали оте «розіпни», а справжніх бандитів милували... Стосуються ці слова й багатьох, вже тепер українських, громадян, які вже в незалежну України перетягли оте радянське великоімперське середньовіччя з його практикою ставити все з ніг на голову. Бо все це безголов'я вгніздилося й діє вже в нашій незалежній Україні. Тут теж такі натовпи топчуть, забруднюють та засуджують тих, хто боровся або й досі бореться за їхню ж незалежність і за їхнє право жити у вільній, правовій державі! У правовій! Але вони, чомусь, опираються цьому. Ба, навіть, не тільки затоптують у багно тих, хто прагне зробити це, але й підтримують, навіть обирають до влади нинішніх варав! Розумієте: варав! Як тут не сказати, не повторити оті слова Жанна Д'Арк (і я дивуюсь, чому їх не сказала нещодавно Юля Тимошенко!): Шановні, мені шкода вас! Адже ви, навіть не усвідомлюючи того, самі себе заганяєте у злочинний бєзпрєдєл, в якому вам і вашим нащадкам доведеться корчитися в муках безправ'я довго і нудно. Шкода, що ви заганяєте у той бєзпрєдєл не тільки себе, але всю свою державу! І дуже шкода, що ви цього... не розумієте! Бо ці слова Жанни Д'Арк саме вас і стосуються! Вони й адресовані були саме вам!