Комунальна реформа перетворить українців на гайдамаків? Переведення розрахунку тепла з квадратури на гігакалорії, за наявності лічильників, відразу виявить, що вартість комунальних послуг вже давно зрівнялася з показниками європейських країн, а може, і перевищує їх. На цьому і заробляють олігархи з Партії регіонів і БЮТ.

Зустрічаються два шляхетних пани. «А що то пан палить?» .«Пан палить «Яву». «А що пан буде палити, як не буде «Яви»?». «Тоді пан палитиме «Приму». «А як і «Прими» не буде?». «Тоді пан палитиме сільраду». (Народна творчість.) Основним трендом політичної боротьби у парламенті стала благодатна тема подорожчання житлово-комунальних послуг. Якщо позиції щодо мови та інтеграційного вектора стабільно протилежні для основних політичних гравців, то питання підвищення цін — тема універсальна і передається, як естафета, від колишньої опозиції до нинішньої. І Партія регіонів, і БЮТ намагаються грати на ниві популізму в опозиції і на ниві економічного прагматизму при владі. Те, що економічний прагматизм обмежується меморандумом МВФ та інтересами олігархічного капіталу, — дрібниці порівняно з базовими інтересами влади. Відсутність свіжих ідей у лавах опозиції штовхає її на шлях примітивного заперечення будь-яких кроків уряду, особливо в царині житлово-комунальних тарифів та цін на газ. Головна помилка такої поведінки опозиції у тому, що вона спрямована на електорат, який голосував і далі буде голосувати за ПР за принципом «это все равно наши, а те — бандеровцы». Насправді у країні відбуваються суспільно-економічні тектонічні зсуви, які матимуть незворотні наслідки для всіх українців. Комунальна інфраструктура та житловий фонд почали руйнуватися ще у радянський період, і за часи незалежності ці процеси тільки прискорилися. Можновладці постійно розриваються між бажанням запхати побільше грошей у свої офшори, систематично безпідставно підвищуючи тарифи, і розумінням, що з ЖКГ треба щось робити і бажано за рахунок людей. Цинічно киваючи на світовий досвід, держава обрала простий вихід: позбутися комунального обслуговування, переклавши його на плечі громадян. Для цього вона хоче загнати усіх в ОСББ — об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Однак люди не такі дурні, щоб кидати собі на шию мотузку. Причин для саботування ОСББ безліч: будинки не паспортизовані, їх ціна не визначена, допоміжні приміщення відчужені, статус прибудинкових територій туманний, будівлі в аварійному стані і потребують шалених капіталовкладень. Крім того, ставлення до проблем окремих будинків з боку комунальних монополістів зневажливе, методика розрахунку спожитого тепла побудована на грабіжницькому принципі обчислення площі приміщення, а не спожитих гігакалорій. До речі, тільки переведення розрахунку тепла з квадратури на гігакалорії, за наявності лічильників, відразу виявить, що вартість комунальних послуг вже давно зрівнялася з аналогічними показниками європейських країн, а може, навіть і перевищує їх. На цьому і заробляють олігархи з Партії регіонів і БЮТ. Втім, є ще одна причина ігнорування населенням ОСББ — психологічна. Паралельно з тотальним пограбуванням народу на початку 1990-х років, у можновладців чи то руки не дійшли, чи то було багато інших ласих шматків власності, однак люди отримали можливість за безцінь приватизувати своє житло. Те, що людина отримує безкоштовно, вона не цінує. Власність зобов'язує: про неї треба дбати. Квартира і багатоквартирний будинок потребують постійних складних рішень, які приймає ЖЕК. Мешканцям легше кивати на неефективність ЖЕКу, ніж взяти відповідальність за житло на себе. Створення ОСББ, укладення індивідуальних договорів з постачальниками тепла, води та електроенергії, обслуговування комунікацій та прибудинкової території, ведення бухгалтерії — усе це потребує знань у різних сферах і міцної психіки. Навіть якщо делегувати ці функції професійним спеціалізованим компаніям, то для прийняття такого рішення мешканцям будинку для початку треба прийти на збори. Кинуті державою напризволяще власники житла приречені на якусь мінімальну громадську самоорганізацію. Ось де проростуть пагони громадянського суспільства. Коли такі громадяни порахують, за що і кому вони платять, то, можливо, почнеться зворотний процес — зниження тарифів і зміни принципів їх утворення. У відносних показниках тарифи на комунальні послуги в Україні не такі вже й великі. У багатьох державах вони складають значну частину витрат сімей. Саме тому українців вистачає лише на кволі протести щодо подорожчання послуг ЖКГ. Коли витрати на комунальні послуги сягнуть чверті доходів сім'ї, тоді населення активніше захищатиме свої права. Після чергового підвищення цін «Київводоканалом» чи «Київенерго» народ спалить будівлі цих кіпрських офшорів разом з їх креативними фінансовими директорами. Про те, що держава відмежовується від комунальних проблем, свідчить активна законодавча робота парламенту. Так, до другого читання підготовлено нову редакцію закону про ОСББ, у першому читанні прийнято нову редакцію Житлового кодексу. Також зареєстровані зміни до закону про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Зміни передбачають нарахування та стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року. З набранням чинності закону про судоустрій в країні почала діяти норма, за якою суд має право видати наказ про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму боргу. Крім того, прийнято зміни Цивільно-процесуального та Кримінального кодексів, які передбачають швидкий судовий розгляд справ щодо боргів за комунальні послуги. Нині такі борги мають більше 4 мільйонів сімей. У той же час уряд наголошує, що субсидії отримає лише 1,3 мільйона сімей. Однак навіть ці родини матимуть можливість користуватися державною допомогою лише шість місяців на рік. Отже, схема «реформ» у ЖКГ елементарна: підвищуємо тарифи, нараховуємо пеню, швидко стягуємо заборгованість, подекуди у вигляді квартири, найслабших та неплатоспроможних — на вулицю або в соціальне житло, якщо пощастить. Як наслідок, у великих містах утворяться райони-гетто, житловий фонд чітко диференціюється за класовим розподілом мешканців. Ера, коли в одному будинку мешкали сантехнік та академік, відійде у небуття. Є й позитивні моменти. Так зване інвестиційне житло завдяки зростанню цін на комунальні послуги та оподаткуванню нерухомості буде викинуте на ринок і трохи зіпсує настрій жадібним будівельникам-лихварям. Більш-менш рівний соціальний стан мешканців одного будинку полегшить управління і створення ОСББ. Вимушена громадська активність людей у межах ОСББ трансформується в активність на рівні органів самоорганізації населення, що підсилить громадянське суспільство та свободи в Україні і змусить владу рахуватися з думкою виборців. Подібні причини дозволили у далекому 1381 році англійським селянам за 400 років до Французької революції жорстко трансформувати суспільні відносини середньовічної Англії. Аргументовані вимоги щодо рівностей у правах і припинення податкових утисків грунтувалися не тільки на грубій силі розлюченого натовпу. Тоді в англійських селах існували самоврядні органи влади, які, зокрема, виконували і судові функції. Така система вимагала від селян елементарних знань законів і навичок їх використання. Саме ці знання та досвід оголили гострі питання суспільної несправедливості і підштовхнули народ до спротиву феодальній знаті не тільки шляхом насильства, але й через аргументацію своїх законних вимог. Чи стане «реформа» ЖКГ таким же поштовхом для українців? Поки вони думають, влада може перечитати шевченкові «Гайдамаки». Там багато цікавого про мирних і терплячих українців.