Кажуть, якщо діти отримали добре виховання, то батьки, які ростили їх у любові й повазі, на старість можуть розраховувати не лише на склянку води від сина чи доньки, але й на щиру вдячність та догляд. Але часто доля вносить свої корективи. Діти покидають батьківський дім, переїжджають в інші міста чи села, а то й зовсім виїжджають за кордон. І бачать батьки своїх дітей, а потім і онуків раз на рік, а, можливо, й рідше. Хто ж у такому разі доглядатиме стареньких, якщо діти не можуть, а часто й не хочуть забрати їх до себе? Як оплачувати такий догляд? Які пільги існують у таких випадках? Ці та багато інших запитань поставили жителі Миколаєва та області голові обласної ради Тетяні Демченко під час «Прямої лінії, яка відбулася 16 вересня в редакції газети «Рідне Прибужжя».

«Як бути з оплатою соціальних послуг, якщо мій син проживає у Казахстані і в Україні навіть не прописаний?» — запитала пенсіонерка Поліна Петрівна Сидоренко. Її, як і багатьох інших пенсіонерів, обслуговує працівник центру соціального захисту. Певний час такі послуги були безоплатними, та попереднім урядом було внесено «корективи», і громадяни, які мають дітей, отримують лише платне обслуговування. На підтвердження наведемо цитати із Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 № 1417 «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), в якій сказано, що безоплатні послуги центром соцзахисту передбачені для громадян «похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу», а також тим, «які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї. Водночас територіальний центр має право надавати платні соціальні послуги у разі, якщо громадяни похилого віку, інваліди, хворі, «не здатні до самообслуговування, але мають дітей, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу», або перебувають у складній життєвій ситуації, стоять на обліку в центрі зайнятості, але «середньомісячний сукупний дохід їх сімей вищий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї. Отже, закон досить однозначний: маєте працездатних дітей не пенсійного віку, нехай вони доглядають за вами.

Щоправда, є й винятки. Громадян можуть звільнити від оплати за соціальні послуги у разі, якщо їх «рідні належать до малозабезпечених і отримують державну соціальну допомогу в установленому законодавством порядку, є особами похилого віку, визнані інвалідами у встановленому порядку, залежні від психоактивних речовин, алкоголю, перебувають у місцях позбавлення волі тощо». Вказівок на те, як бути в тих випадках, коли родичі проживають за межами України, немає. Можливо, вони приховані у загадковому «тощо»? У будь-якому разі така невизначеність може вилитися й у зовсім кричущі ситуації. Так, на «Пряму лінію» звернувся Михайло Іванович Харишев, 87-річний пенсіонер, якого попередили про припинення надання безоплатних послуг, мотивуючи це тим, що у нього є син. Він інвалід І групи без обох ніг. Усе досконально з'ясувати Тетяна Василівна доручила фахівцям виконавчого апарату обласної ради за участю працівників головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації. Ясна річ, зміни у законодавство на регіональному рівні не вносяться. Але при бажанні, якщо така ситуація справді має місце, завжди можна знайти якісь інші шляхи вирішення проблеми.

Потребували громадяни і роз'яснень юридичного характеру. Зокрема Марина Степанівна Козлова запитувала, як можна оформити заповіт, якщо у спадок хоче залишити рахунок в «Ощадбанку».

Ніна Сергіївна Кузнєцова дізнавалася, що робити у ситуації, коли її чоловікові, який виїхав на постійне проживання на свою історичну батьківщину у Санкт-Петербург, необхідно отримати листок вибуття з України, а всі документи, які задля цього потрібні, знаходяться у Петербурзі і поштою оригінали переслати не можна.

Алевтина Пархоменко із села Гребеники Новоодеського району цікавилася, хто має оплатити оформлення державного акта на землю: сам майбутній приватний власник чи колишній колгосп, який проводить розпаювання? Голова обласної ради послалася на норму закону: однозначно приватний власник. Тетяна Василівна у своєї співрозмовниці поцікавилась ситуацією із розпаюванням земель у Гребениках уцілому. Адже робочі групи з числа депутатів обласної ради не один раз побували у Гребениках, перш ніж ситуація дійшла до виготовлення державних актів. Відносно деяких інших порушених питань Тетяна Василівна завірила громадян, що звернулися на «Пряму лінію», що після з'ясування всіх боків проблеми у відповідних органах, докладні роз'яснення будуть надіслані їм письмово.

Були й звернення, які стосувалися проблем міста. Так, Олена Слинько цікавилася, чому на вул. Рюміна зробили додаткову зупинку для маршрутних таксі, а от облаштувати її як слід (лавочки, навіс) забули. Тамара Андріївна з Тернівки обурювалась, чому на її вулиці немає освітлення, у той час, коли інші освітлюються нормально. Усі ці питання голова обласної ради пообіцяла з'ясувати з міським керівництвом і допомогти у їх вирішенні.

Олександра Сергіївна, інвалід І групи, пенсіонерка, звернулась на «Пряму лінію» із проханням отримати надбавку до пенсії на придбання ліків, адже, як запевняє жінка, грошей вистачає лише на вітчизняні препарати, а більш дієвими і, відповідно, дорожчими є імпортні медикаменти. Чи можливо зробити таку надбавку; чи можна надати жінці можливість безкоштовного отримання ліків, — ці питання Тетяна Василівна доручила вивчити спеціалістам виконавчого апарату обласної ради разом із працівниками відділення Пенсійного фонду та лікарні.

Медичне питання хвилювало й жительку Єланця Валентину Харлампівну, інваліда ІІ групи, учасника війни, якій потрібна термінова операція очей. Тетяна Василівна насамперед знайшла чуйне тепле слово, щоб заспокоїти людину, а водночас повідомила їй, що найближчими днями буде організовано транспорт, щоб доставити її у Миколаїв в обласну лікарню на обстеження. Валентину Харламівну також завірили, що буде знайдено вихід і як профінансувати операцію.

«У більшості випадків звертаються люди похилого віку, ветерани праці, ветерани Великої Вітчизняної війни, пенсіонери, люди, які потребують термінового вирішення питання соціального захисту, — прокоментувала Тетяна Василівна. — На «Прямій лінії порушувалися питання забезпечення інвалідів автомобілями. Для таких людей черга дійсно має місце в обласному управлінні соціального захисту. На жаль, не так швидко вона просувається, як того б хотілося. Але за рахунок обласного бюджету ми вирішуємо питання придбання автомобілів за аналогією з минулим роком для людей-інвалідів, у яких ампутовані обидві ноги.

Кожне питання, кожна проблема взята на контроль, і ми максимально постараємося допомогти людям розв'язати їхні проблеми».