Два роки тому Новопетрівська філія ТОВ ім. Шевченка «Агросвіт» увійшла до підрозділу відомої української групи компаній торгової марки «Верес», яка виробляє продукцію, що не містить штучних добавок, а її смак відповідає прискіпливим вимогам домашньої кухні. Продукція ТМ «Верес» виробляється на п'яти власних заводах, чотири з яких розташовані в Черкаській області, ще один завод — у Мукачеве. Одночасно з виробництвом готової продукції розвивається і сировинна база — власні сільськогосподарські угіддя в цих областях. Долучилися до них і угіддя «Агросвіту».

Дев'ять років директор цього підприємства Ігор Віталійович Бриченко йшов до цього, поставляючи компанії свою овочеву продукцію. Не думав не гадав він, розпочинаючи свій бізнес, що доведеться працювати у структурі однієї з найвідоміших вітчизняних компаній. Фактично для нього все розпочалося з трьох материних гектарів, виділених сільською радою. Згодом вирішив спробувати власні сили і взяв шмат землі в оренду у відомого місцевого фермера Руслана Васильовича Сливка, від якого багато чого почерпнув. Найперше вирішив посадити картоплю і засіяти баштанними. Результат отримав 50 на 50, тобто картоплю залило дощем, а кавуни й дині зібрали непогані. Продали їх з дружиною на Західній Україні, а звідтіля прикупили тамтешньої бараболі, тут її продали, ось так і проявилася підприємницька жилка Бриченка.

Трохи згодом разом з підприємцем Павлом Вишневським піднімали фірму «Агроділо», починали з трьохсот гектарів землі, а через три роки дійшли до тисячі. На деякі речі він дивився по-іншому, ніж напарник, і тому вирішив створити власну фірму «Агросвіт», відому сьогодні багатьом миколаївцям.

Розпочав з невеликих обсягів у 50 гектарів, а з роками напрацював схему збуту, що було найважливішим, адже виростити — це лише половина справи. Ще напочатку вирішив відійти від роздрібної торгівлі овочами на ринках і став працювати по заявках із заводами-виробниками, які замовляли певний асортимент овочевої продукції. Його команда знаходила то один консервний завод, то інший, які ще збереглися з радянських часів, але це не вирішувало проблеми. І дуже вчасно з'явилося на наших теренах сучасне переробне підприємство «Сандора», яке дало поштовх до того, щоб рослинництво почало потужно розвиватися в нашій, і не тільки, області.

Коли ще лише велися переговори про злиття, то виявилося, що подібної «Агросвіту» структури, з такими потужними обсягами і різноманітністю овочевих культур в країні немає. В невеличкому миколаївському селі Новопетрівка така собі фірма забезпечує овочами Білоцерківський консервний завод, «Сандору», «Агрофюжин», «Владам» та ще й примудряється здавати їх у мережу супермаркетів «Фоззі.

Обсяги надзвичайно великі, адже усі заводи треба завантажити роботою. Лише на «Верес» поставили 9000 тонн продукції. Окрім цього, постачають до 10 тис. тонн томатів на Інтегровані системи» та інші точки збуту. До миколаївських переробників продукцію доставляють власним автотранспортом, із заводами працюють на самовивозі, а з добре розвиненою логістикою головної компанії проблем узагалі немає. Вони — партнери і жодного разу не підвели одне одного, високо тримаючи свою марку. Перейшовши до «Вересу», зняли з себе не лише збут, а й фінансові проблеми.

В обробітку «Агросвіту» перебуває 1000 гектарів землі, з яких до 400 гектарів — під овочами. Вони вирощують увесь асортимент овочів, які потрібні для «Вересу»: столовий буряк, картоплю, цибулю, часник, капусту, перець, баклажани, гірчицю, хрін, помідори, огірки, коріандр. Частину площі залишають під пар, решту — під зернові. Торік по валу томатів вийшли на 12 тис. тонн, цьогоріч — при менших обсягах отримали до 5 тис. тонн. На жаль, через погодні примхи половина врожаю пропала.

Минулого року грошообіг становив до 25 млн. грн., було інвестовано у розвиток виробництва «Агросвіту» 8 млн. грн., у цьому році — 6 млн. грн., які тут же освоюються завдяки новим технологіям. Ще до кризи керівництво головної компанії подумувало про те, якби побудувати на Миколаївщині невеликий переробний завод для закриття повного циклу — від вирощування до переробки на місці, та поки що займатися цим ризиковано.

Підприємство розширилось до 36 теплиць загальною площею майже 1,2 гектара. Вирощують у них розсаду, закладають огірки. Справжні господарки знають, що фішка «Вересу» — хрумкі й гострі мариновані огірочки-корнішони, тож Ігор Віталійович з таким задоволенням розповідає ще й про огірочки пікуль і стандарт — розміром 3, 5, 7 см, які вирощують у відкритому грунті. Більше двох місяців триває їх вибірка спеціалізованими німецькими комбайнами-флюгерами, придбаними недавно.

«Тепер моїм дівчатам, напівлежачи на м'якій поверхні комбайна, неначе на курорті, залишається лише відбирати кращі огірочки на конвеєр, не робота, а задоволення», — жартує директор про те, як з кожним роком ручна праця стає менш обтяжливою для людей. Та все ж зовсім без неї в рослинництві обійтися не можна, тож крім огірків, картоплі і цибулі — все інше збирається руками працівників. Їх середня зарабітна плата 2,5 тис. грн., механізаторів — 3-3,5 тис. грн. і більше. Щороку понад півтисячі найманих з усього району офіційно оформлених працівників з ранньої весни, коли розпочинається робота в теплицях, отримують по 50 грн. у день. Серед них є такі бригади, що роками приїздять у господарство й із задоволенням працюють. Загалом жителі дванадцяти сіл Снігурівського району і Херсонської області забезпечені роботою з ранньої весни і до пізньої осені.

«Ми — прозора структура, бо не працюємо з приватниками, а все, що реалізовано, підтверджується документально, — розповідає Ігор Віталійович. — Торік заплатили 2 млн. податків, у цьому році — 2 млн. 300 тис. грн. Не враховуючи відділу освіти, ми — перші в районі по сплаті податків. Але інші фермери, які орендують у Новопетрівці до 70 гектарів землі, податків не сплачують. Чому? Як депутат районної ради я не раз наголошував, щоб влада зрівняла бізнес у можливостях, замість того, щоб відшуковувати кошти на утримання соціальної сфери».

Він небайдужа людина до свого краю і благодійні справи старається робити не гучно, як деякі, а задля людей: відновлено водонапірні башти, нагорнуті греблі, утримуються три футбольні команди: одна — грає на район, друга — на область, а третя — найменшенькі новопетрівчани теж стають на ноги і подають надії на гарний футбол.

Його підприємство звично доставляє свіжі овочі до дитсадків і шкіл району, загалом торік на це витратили 150 тис. грн. З хорошою молодою командою це цілком реально робити. Олександр Рощенко, Микола Дяченко, Андрій Дем'янчук працюють з ним довше, «новобранці, на яких директор покладає надії, такі як Олексій Петренко, Петро Рохнянський, прийшли зовсім недавно. Зазвичай вони не сидять по кабінетах, усі — на полі.

Підрозділи ТМ «Верес» пов'язані між собою в локальній мережі та спілкуються, обмінюються інформацією, і кожен з них може простежити: скільки, хто й чого поставив, по якій ціні й інше.

З керівництвом «Вересу» цікаво працювати ще й тому, що воно стимулює перспективних співробітників, уміє їх слухати і підтримує ініціативи знизу. Так, коли приймали рішення про перехід під крило компанії, найперше, про що запитав Ігор Бриченко у керівника аграрного бізнесу Сергія Слатвіцького, чи буде в нього можливість експериментувати, щоб розвиватися і запроваджувати інновації. Час доводить, що нові дослідження керівництво компанії вітає і підтримує.

Оскільки продукція ТМ «Верес» виробляється із застосуванням сучасних технологій, які дозволяють максимально зберегти всі вітаміни і корисні властивості овочів, усі підрозділи переходять на чистий екологічний продукт, підтверджуючи девіз компанії «Смачно, по-домашньому!»

Впевнено йде по цьому шляху і ТОВ «Агросвіт». Завдяки застосуванню крапельного зрошування, позбавляються нітратів. Для цього роблять витяжку з курячого посліду, ним зрошують і практично не вносять селітри.

Поділився Ігор Віталійович іще одним цікавим досвідом, про який багато хто забув, а даремно. Вони ж роблять сидиральний пар, при якому тричі загортають гірчицю у грунт, тому що у гірчиці велика пожнивна маса, висіваючи її ранньою весною, а коли вона зацвіте — її лущать і загортають у грунт і одразу висівають знову і так тричі підряд, а потім цією зеленою масою — органікою збагачують грунт. Звісно, рослинництво — справа клопітка і, щоб займатися нею, треба по-справжньому її любити.

Розповідь про «Агросвіт» та його талановитого молодого директора була б неповною, якби ми не згадали про його особисті моральні цінності, які розкривають його людяність і порядність. Маючи власних дітей — донечку і двох синів, вони з дружиною взяли ще й прийомного — Олега, якого також добре виховали і збираються незабаром виряджати до армії. Це те, на наш погляд, що вдалося Ігорю Бриченку найкраще в житті і неодмінно повернеться сторицею у майбутньому.