Сьогодні свій 60-літній ювілей святкує генеральний директор облдержтелерадіокомпанії, заслужений журналіст України Олександр МИТРОФАНОВ.

Без перебільшення, цю людину нині знає вся область. Блискучий журналіст, умілий організатор, талановитий керівник. Сьогодні важко уявити обласну телерадіокомпанію без свого енергійного та всюдисущого генерального.

...А починалося, як і у всіх у нас, у дитинстві. Либонь, сама примхлива панянка Доля вирішила зв'язати біографію Олександра Митрофанова із сучасним літописом миколаївського радіо та телебачення. Ба, навіть і виріс Сашко у будинку, який притулився до території телецентру. Не раз і не два мрійливо задивлявся миколаївський хлопчина у такий дивовижний медійний світ зразка XX століття. Не маючи телевізора, разом із друзями слухав по радіоприймачу перші програми Миколаївського телебачення. Хіба міг тоді подумати, що колись і сам стане на чолі масштабного процесу зі створення теле- та радіопрограм?..

А потрапив Олександр Митрофанов на Миколаївську студію телебачення у лютому 1975-го, з легкої руки Юрія Скиби та Олександра Приходька (нині, на жаль, покійного). Загалом, тоді у вир телерепортерського життя влилась ціла когорта талановитих та завзятих молодих людей, майбутніх маститих журналістів, — крім згаданих вище, ще й Олександр Топчій, Валерій Гросман, Леонід Ромац, Микола Рябенко. Вони себе так і називають — покоління семидесятників. То був час творчого пошуку себе та нових форм роботи, й разом з ними змінювалася та розвивалася, піднімалась на вищий щабель облтелерадіокомпанія.

Так, у листопаді 1985 році Олександру Митрофанову, який на той час обіймав посаду головного редактора телебачення, доручили на базі обласного держкомітету по телебаченню та радіомовленню створити проект власного обласного телеканалу, який би виходив у зручний для глядачів час та формувався б повністю із власних програм. Назвали нове дітище «7 канал», і ця цифра незабаром стала брендом якісного, сучасного, цікавого телепродукту. Задля цього Олександр Олександрович налагодив зв'язки з московськими та ленінградськими колегами, які охоче поділилися своїм досвідом.

- Починати довелося з нуля, — згадує О.О. Митрофанов. — Робили ми перші випуски з відеооператором Володимиром Дєдковим (нині — заступник головного режисера), художником Володимиром Кузьміним, іншими ентузіастами. Вечір — початок роботи 7-го каналу — назавжди закарбується в нашій пам'яті.

Поступово новий телеканал завойовував неабияку довіру та любов глядачів. «Телевечірка», «Лукомор'я», «Музична вітальня» збирали у голубих екранів десятки тисяч миколаївців. Редакцію просто засипали листами, телефон не вщухав ні на мить. І справді: новий, новаторський підхід у формуванні телепередач, сучасний дизайн та нові обличчя телеведучих вигідно вирізняли 7-й з-поміж інших, консервативних каналів (згадайте на мить, що то був за час). Сьомий канал дав потужний розвиток комерційному незалежному телебаченню, і вже за кілька років Миколаїв перетворився на «телевізійну Мекку».

Олександр Олександрович послідовно пройшов усі щаблі журналістської кар'єри — редактор, завідувач відділу, головний редактор, заступник генерального директора. В його творчому доробку як журналіста — сотні блискучих репортажів, нарисів, відеофільмів, котрі створюють літопис рідного краю. І коли у листопаді 2000 року Олександру Митрофанову запропонували очолити колектив Миколаївської облдержтелерадіокомпанії, він довго не вагався. Адже знав, яка велика робота на нього та весь великий колектив очікує. І достеменно знав, як її зробити якнайкраще.

- Через певні обставини ми опинилися поза прайм-таймом на загальнонаціональних каналах. Як жити далі? Але ж ми — обласне телебачення. Нарешті, у 2000 році ми запропонували області проект комплексної програми підтримки розбудови обласного телеканалу «Миколаїв». На щастя, цей проект підтримали і тодішній губернатор, і депутати обласної ради.

Сьогодні близько 85 відсотків мешканців області дивляться телеканал «Миколаїв» у зручний для них час. Оперативністю та інформативністю, професійною подачею вирізняються «Телевізійні новини Миколаївщини», які виходять п'ять разів на день. Аналітику та серйозний аналіз нагальних проблем обласної громади можна побачити та почути в інформаційно-аналітичній програмі «Крапки над і. А в програмах «Прямий зв'язок» та «Запитай у влади» жителі області отримують найвичерпнішу інформацію з вуст губернатора та інших керівників області та районів. Над цими та іншими проектами плідно працює високопрофесійний колектив Миколаївської ОДТРК на чолі з головним директором Олександром Митрофановим. І невипадково в творчому доробку медійної компанії — численні перемоги на творчих конкурсах, насамперед — на «Калинових островах» — цьому «Оскарі української тележурналістики. Імена Олександра Митрофанова, відеооператора, заслуженого працівника культури України Юрія Трегубова, заслужених журналістів України Олександра Топчія та Інги Хоржевської золотими літерами вписані в зал слави українських майстрів камери та мікрофона. А на порозі — нова зміна молодих талановитих репортерів та операторів.

Гадаю, ця розповідь буде неповною, якщо не надати слово найближчим помічникам, колегам, друзям Олександра Олександровича.

Олександр Топчій, заступник генерального директора:

- Знаю Сашу вже понад 35-ти років, ще до того, як він прийшов на телебачення. І я завжди дивувався, як у Митрофанові гармонійно уживалися творча особистість та адміністративний талант. Він — природжений керівник, і в цьому ми мали змогу переконатися неодноразово, поготів під час криз. При цьому наша телерадіокомпанія ніколи не втрачала свого обличчя, ми завжди намагалися бути об'єктивними, незаангажованими. Загалом Миколаївська ОДТРК — це добре, домашнє, неагресивне телебачення. У нас ніколи в ефірі не побачиш «чорнухи», пошлятини. Але це не означає, що наші журналісти уникають гострих тем.

Ця філософія каналу була проголошена ще нашими попередніми керівниками — Петренком, Антоненком, Дацюком, і знайшла своє продовження та поглиблення при Митрофанові. Це і є традиції, які передаються із покоління в покоління. Приємно відзначити, що за батьківського піклування Олександра Митрофанова дух творчості прищеплюється й нашим молодим журналістам. Олександру Олександровичу вдалося виплекати та загартувати цілу плеяду молодих талановитих журналістів, а це — майбутнє нашої телерадіокомпанії.

Сильна риса Митрофанова як керівника: він рідко підвищує голос. Але водночас його слова мають вагу. Це насамперед свідчить про те, що він має неабиякий авторитет у колективі. Добре знають гендиректора Миколаївської ОДТРК і в Україні — як сильного та досвідченого телевізійного керівника.

Ну, а мене з Олександром Олександровичем ось уже багато десятиліть поспіль пов'язують справжні дружні стосунки. Але ця дружба зовсім не означає, що він понижує до мене вимоги, радше навпаки.

Тетяна Мілякіна, головний редактор ОДТРК:

- Коли я тільки прийшла на телебачення, то побачила тут багато відомих людей, які раніше здавалися мені недоступними. Серед них був і Олександр Митрофанов, на той період — заступник генерального директора. Він надавав мені неоціниму допомогу щодо мого становлення як редактора. Олександр Олександрович підказував не лише, як зібрати інформацію, а й як її проаналізувати та правильно донести до глядача.

Ідея нашого головного інформаційного продукту — програми «Крапки над і — належала саме йому. І молоді журналісти проходили й зараз проходять школу «Крапок...». Зазначу, що подібної програми досі немає на жодному іншому місцевому каналі.

Започаткував Олександр Митрофанов і такі глобальні проекти, як «70 кроків до майбутнього», присвячений ювілею створення Миколаївської області, та «Сузір'я миколаївців», присвячений 50-літтю студії.

Юрій Трегубов, головний режисер:

- Я маю честь працювати разом з Олександром Митрофановим 35 років — з першого дня, коли він прийшов на телебачення. Олександр Олександрович — дуже талановитий журналіст та напрочуд порядна людина, сильний організатор. Йому можна довіряти в усьому, і він ніколи не підведе. Крім того, він тонкий психолог, який може знайти підхід до кожного члена трудового колективу. До того ж у Митрофанова — цілий фонтан ідей. І він не тільки їх «народжує, а й послідовно впроваджує в життя, згуртовуючи довкола себе своїх соратників та колег.

Спільно з Олександром Олександровичем ми зробили багато програм, але одна з них — «Терра інкогніта» — не вписується в загальноприйнятні жанрові рамки. Її навіть і програмою назвати важко. Це була поїздка з хором Храму Пресвятої Богородиці до Києва. На мій погляд, цей півторагодинний фільм, який дивишся на одному подиху, — то духовні роздуми над нашим сьогоденням та пошук Істини.

Інга Хоржевська, завідуюча відділом художніх програм, програм для дітей та юнацтва:

- Олександр Олександрович керує великим колективом людей, які мусять жити не лише в ногу з часом, а й дещо випереджати його. І при такому напруженому ритмі життя він завжди знаходить можливість читати хороші книги корифеїв світової літератури, слухати гарну класичну музику. Пам'ятаю, у нас була планерка, якій передувало чергове суспільно-політичне потрясіння в країні. Так ось, перед початком цієї творчої наради гендиректор здивував нас, прочитавши вірш одного з класиків світової літератури. І за ці декілька хвилин ми не лише відволіклися від буденних хвилювань та суєти, а й подумали про вічне: хто ми, куди йдемо і навіщо?

Олена Янчук, редактор:

- Я працюю в телерадіокомпанії зовсім недавно, лише два роки. При зарахуванні на нову роботу пройшла творчий конкурс. І тільки зараз мені стало відомо, що майже у всіх членів творчої комісії виникли серйозні сумніви щодо моїх перспектив. Лише один генеральний директор повірив у мене та надав шанс (наразі Олена — один із найталановитіших молодих журналістів. — Авт.). Вдячна я Олександру Олександровичу і за те, що він усіляко сприяє моєму професійному становленню.