У час, коли в суспільстві не вщухає вир післявиборних пристрастей, природа продовжує дарувати теплі та погожі дні, що не йдуть у жодне порівняння з настроями більшості учасників перегонів та виборців, що отримали великий гарбуз на свої сподівання.

Більшість громадян вважають себе ошуканими, незважаючи на очікувані результати виборчого міні-забігу, та не сприймають засоби і методи, якими регіонали зуміли викувати собі перемогу, ігноруючи суспільну думку. Ніхто не заперечує, що вони мають певну підтримку у своїх прихильників, але використані методи фальсифікацій засудили як зарубіжні спостерігачі, так і представники європейських інституцій. Більшість із них віри не йме, якими семимильними кроками ми віддаляємося від того, що було здобуто за останні роки, і наскільки ми далекі від декларованих Президентом демократичних виборів. Такого панування і засилля адмінресурсу не було навіть за президентства Леоніда Кучми, а бажання догодити патрону на місцях, незважаючи на його заклики бути чесними, виявилось сильнішим за будь-яку логіку, що не може не шкодити іміджу країни. Чого варті вибори в мегаполісах Харкові, Луганську та Одесі, де, звісно, перемогли представники Партії регіонів. Вони просто гвалтували виборче законодавство і вибір своїх громадян, коли за допомогою контрольованих комісій до влади приведені ті, хто не викликає довіри виборців. На жаль, більшість громадян, проігнорувавши вибори, дала можливість партії влади докинути голоси, яких не вистачало для перемоги, а ті, хто це робив, стали учасниками злочину проти майбутнього країни та своїх дітей. Привівши до влади людей із сумнівною репутацією, годі сподіватись, що вони будуть відстоювати інтереси громади та країни. Громадяни висловили свою недовіру до влади не тільки тим, що більшість не прийшли на вибори, а й масовим голосуванням проти всіх, цей відсоток перевищив найнесподіваніші результати. «Проти всіх» став другим результатом на багатьох виборчих округах країни. Це серйозний сигнал провладним силам, що вже загралися в реформи з пенсійним віком, з Податковим кодексом та із залякуванням незгодних з пропозиціями влади бідним заплатити за олігархів Партії регіонів. Намагання в чергове нажитись на малому та середньому бізнесі, залишивши у спокої буржуїв-олігархів, що контролюють владу, вивело на майдани та площі десятки тисяч підприємців, і це вже не куплені партійні активісти, як дехто часто називає, а люди, які готові відстоювати своє право на працю та гідне життя. Мало кому із влади приходить на розум, що саме Україна — країна, де неодноразово виникали стихійні повстання проти своїх гнобителів. Тому не варто так дратувати власний народ, здаючи інтереси країни за краєць хліба з маслом для своїх, підписуючи Харківські угоди, а потім підвищуючи ціну на газ, хоч обіцянки були зовсім протилежні. Всі розуміють, що лише декілька олігархічних сімей Партії регіонів та їх братки будуть мати щось із цього барського обміну, іншим — зась. Територія — за газ, бо флот Росії розміщується не на дачних участках олігархів Партії регіонів, а на українській кримській землі, і цей розмін не красить владу, яку представляють регіонали. Зиск від угод, що підписує влада, повинен мати кожен українець, а не лише олігархічний клан регіоналів, як нині. Намагання прибрати до рук і місцеві органи влади за зразком Росії може створити небажані прецеденти, коли за допомогою адмінресурсу захоплюються виборні органі влади. Громадяни також повинні розуміти, що нині не варто шукати підтримки в опозиційних сил, що майже не представлені в радах або не мають впливу на їх рішення. Так буде у всіх радах Миколаївщини, де регіонали контролюватимуть не половину, а третину депутатського корпусу. При тому, що значна частина чиновників отримала депутатські мандати, впливати на їх рішення буде досить складно, враховуючи і те, що контроль за силовими і судовими органами — в тих же самих руках. Тому більшість громадян має можливість лише гудити на кухнях або виходити на вуличні акції протесту і вимагати захисту своїх прав, що останнім часом постійно порушуються. Виштовхавши на вулицю представників опозиції і позбавивши їх впливу у більшості рад, регіонали можуть отримати непередбачуваний результат, тим більше, що з обіцянками покращання життя у них зразу не заладилось. Обіцяні сім гривень підвищення пенсій будуть слабкою втіхою для українців і не зможуть компенсувати тих колосальних витрат, що несе кожний громадянин у зв'язку зі зростанням цін. Практично на все, окрім обіцянок Партії регіонів, тут локшина на обидва вуха абсолютно безкоштовно. Та чи довго згодяться терпіти це знущання українці? Запитання риторичне. Як і здавалося неможливим у 2004 році виникнення майдану. Але вже перші протести показали, що, незважаючи на залякування з боку партії влади, — більшість готова захищати свої права. Тому, НЕ БІЙСЯ! НЕ ЗРАДЖУЙ! НЕ МОВЧИ! як ніколи актуальний заклик Народного Руху України.