Поривчастий осінній вітерець ще грається в повітрі рідким вцілілим листячком, а невгамовні павучки, використовуючи теплу погожу днину, поспішають доплести свої чудернацькі візерунки. Дерева у лісі, окрім, звісно ж, вічно зеленого сосняку, вже скинули свої літні барвисті шати й, майже оголені, покірно чекають на перші справжні морози. Передзим'я... Природа, пройшовши одвічний річний цикл, готується до досить тривалої зимової сплячки. Проте не до спочинку — зеленим вартовим, працівникам лісомисливського комплексу Миколаївщини. Тож маршрут нашої редакційної машини проліг на терени Вознесенщини та Арбузинщини, на землях яких розташувалося краще лісогосподарське підприємство області — Державне підприємство «Вознесенське лісове господарство».

Олександр Чикачов виконує обов'язки керівника цього підрозділу лісової галузі Миколаївщини лише трохи більше трьох місяців, проте зі специфікою роботи знайомий дуже добре, бо донедавна очолював Прибузьке лісництво, яке є лідером з-поміж 35-ти лісництв дев'яти державних лісогосподарських підприємств області. Попри свій молодий вік, а Олександру Олексійовичу всього 27 років (і він наймолодший директор в області!), очільник ДП «Вознесенське лісове господарство» добре справляється з покладеними на нього обов'язками зі збереження та розгалуження зелених насаджень. Добрі слова варто висловити й на адресу колишнього директора лісгоспу Іраїди Георгіївни Ярової, яка заклала основи стабільного розвитку підприємства.

Утім, судіть самі. На балансі вознесенських та арбузинських лісівників — 9320 гектарів земель, з яких близько 6 тисяч гектарів — під лісовими насадженнями. Лише за 10 місяців цього року висаджено лісу на 390 гектарах, в основному це дуб та акація, рідше — сосна. Догляд за лісовими культурами здійснюється на площі 2114 гектарів (за планом — 2030 га). Наразі тривають роботи з підготовки грунтів для весняної «посівної кампанії 2011 року. Із цим завданням лісівники неодмінно впораються, бо на «озброєнні підприємства — 12 одиниць тракторної техніки та 16 автомашин, а також постійний запас паливно-мастильних матеріалів. Приділяють увагу лісівники й збереженню різноманіття лісових тварин. Нещодавно от навіть влаштували вольєр для розмножування диких кабанів. Незабаром має відбутися перший «випуск» п'ятачкових. А місцеві ліси також дають притулок багатьом іншим представникам фауни — перепілкам та голубам, зайцям і лисицям, косулям та борсукам...

Варто зауважити, що ДП «Вознесенське лісове господарство» невпинно розширює свої межі, лише цього року площі підприємства збільшилися на 360 гектарів завдяки вилученню земель запасу сільських рад. І попри те, що лісистість Вознесенського району становить 8,3 відсотка, а це вдвічі перевищує середньообласний показник, Олександр Чикачов та весь колектив вознесенських лісівників мріють і роблять усе від них залежне для того, щоб істотне збільшити цей важливий показник. Плідною є й співпраця лісівників з головою Вознесенської райдержадміністрації Іваном Бурдіним, сільськими та селищними головами. Завжди готовий прийти на допомогу й начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Петро Паламарюк.

Минуле спекотне та сухе літо стало справжнім іспитом на профпридатність для зелених вартових України. Вознесенські лісівники гідно виконали свій професійний обов'язок. За весь період підвищеної пожежної небезпеки на території лісгоспу не було зафіксовано жодного випадку загоряння. Після оголошення надзвичайного стану вознесенські лісівники влаштували вогнезахисні смуги, здійснювали цілодобове чергування на автомобілях ЗІЛ-131 і КамАЗ. Водночас ліс безперервно «прочісували» піші патрулі. Під час 45 рейдів було затримано дев'ять порушників, яких притягнуто до адміністративної відповідальності. Спостереження велося також із двох веж, з яких добре видно всі хвойні насадження та урочище «Бузькі хутори», а це майже дві тисячі гектарів.

Люди не рахувалися з власним часом і працювали, що називається, і вдень, і вночі. Чимало уваги було приділено профілактичній роботі серед населення — проведено понад сотні бесід, пролунало майже п'ятдесят виступів у засобах масової інформації, а край лісових доріг установлено 160 роз'яснювальних стендів. Ця титанічна робота, як уже було зазначено вище, далася взнаки, і ліс — кожне деревце, кожен кущик, — який так важко вирощувати в посушливих умовах Півдня України, вдалося вирвати з лещат невблаганної стихії.

Та керівник ДП «Вознесенське лісове господарство» Олександр Чикачов головним своїм завданням вважає не лише турботу про «зелених друзів», а й піклування про трудовий колектив. Цілорічно 103 працівники, котрі сумлінно трудяться у підприємстві, забезпечені роботою та зарплатою, яка виплачується день у день. Середній рівень заробітної платні становить 1531 гривню, що суттєво вище, ніж у середньому по лісовій галузі Миколаївщини (1457 грн.). Цього вдалося досягти як за рахунок стабільного фінансування з бюджету, так і завдячуючи власній господарчій діяльності. Так, за 10 місяців поточного року від реалізації товарів та послуг ДП «Вознесенське лісове господарство» поповнило свій банківський рахунок на 990 тисяч гривень, що на 16 відсотків більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Принагідно зауважимо, що для своїх працівників підприємство реалізує власну продукцію, ті ж дрова, зі значною знижкою.

Увесь цей добробут створюють люди підприємства. На Дошці пошани ДП «Вознесенське лісове господарство» — прізвища начальника ЛПС Володимира Гончаренка, трактористів Олексія Безлуцького, Сергія Лободи, Миколи Ткачука, Олега Литвиненка, лісничих Сергія Рузяка, Олександра Докашенка, Сергія Лепетенка, Євгенія Скока, водія Володимира Барабанова. А справжнім аксакалом Вознесенського лісгоспу по праву вважається механік Леонід Ромальдович Лопушанський, який — уявіть лише на хвильку — беззмінно працює на підприємстві півстоліття (!). Стосовно Леоніда Ромальдовича цілком є доречним крилатий вислів: не місце красить людину, а людина — місце.

...Під час гостин у вознесенських лісівників нам поталанило побувати й у лісовому розсаднику. В цій лабораторії посадкового матеріалу місцеві працівники чаклують над вирощуванням саджанців уже відомих та нових сортів дерев та чагарників. Лісник Сергій Рузяк підводить нас до поля з дворічними пагонами. Тут уже вишикувалися в рівнесенькі рядочки, в очікуванні на скору «трансплантацію», саджанці бузини чорної та клену, акації та гледичії, маслини та шипшини. Як пояснює Сергій Васильович, найбільш сприятливим терміном для пересаджування сіянців на Півдні України вважається саме осіння пора, бо восени та взимку рослинам вдається отримати в належній кількості таку дорогоцінну в наших краях вологу й добре вкоренитися. Тож і цієї золотої пори року лісівники не гаяли часу, заклавши основи майбутніх дібров та борів.

- Серед новинок нашого розсадника, — розповідає С. Рузяк, — добре зарекомендувала себе тополя Торопогрицького. Цей вид тополі не лише добре вкорінюється живцями, а й швидко росте. Дворічні саджанці досягають заввишки трьох з половиною метрів, а 12-річні дерева мають у діаметрі 30 сантиметрів! До того ж ці дерева не є алергенними, бо не містять пуху.

Тож, сподіваються лісівники, новий сорт тополі повинен не лише збагатити зелені легені Миколаївщини, а й, згодом, принести неабиякий прибуток від реалізації деревини.

***

Залишаючи Вознесенщину, можу впевнено резюмувати: справа Скаржинського, цього видатного піонера у розведенні лісів на Півдні України, у надійних руках...