Напередодні професійного свята українських аграріїв наш маршрут проліг на терени Веселинівського району, а саме — до села Варюшине, де розташувалася контора Державного підприємства «Радгосп «Виноградна долина». Про сьогодення та перспективи розвитку ввіреного йому підприємства розповів заслужений працівник сільського господарства України, директор «Виноградної долини», депутат обласної ради Микола Підгородинський.

- Який у мене настрій напередодні Дня працівників сільського господарства? — Микола Олексійович замислився всього на мить. — Буду відвертим, зустрічаємо цей день зі стриманим оптимізмом. З одного боку, обнадіює те, що ціна на сільськогосподарську продукцію цього року була більш-менш прийнятною. Водночас є серйозні підстави прогнозувати, що обмеження імпорту пшениці негативно позначиться на вітчизняному товаровиробнику. Далеко не у всіх є нормальні умови для зберігання збіжжя, адже зерно з часом псується, втрачає товарний вигляд.

Непокоїть досвідченого аграрія — а лише у «Виноградній долині Микола Підгородинський головує вже чверть століття — й те, що вітчизняна техніка та засоби захисту рослин досить низької якості. Продукція ж від іноземного виробника коштує надто дорого і не всім господарствам по кишені.

Та найбільший головний біль Підгородинського — як за нинішніх умов державному підприємству конкурувати з приватними структурами? Простий приклад: збирачам винограду з інших областей «Виноградна долина» платить по 18 копійок за зібраний кілограм сонячних грон, а приватники — цілих 25 копійок. Секрет Полішинеля знає кожний керівник державного сільгосппідприємства: окрім цього тарифу, слід сплатити ще чимало різних податків і зборів, і реальна собівартість робіт зі збирання винограду становитиме аж 30 копійок.

У «Виноградній долині все робиться прозоро. Люди офіційно працевлаштовані, й зарплатня проводиться по відомості. Тож на кожну гривню нарахованої заробітної платні сільгосппідприємство ще сплачує податків і зборів на 55 копійок. Загалом цього року бюджети різних рівнів і фонди за рахунок діяльності державного підприємства поповняться десь на один мільйон гривень. Окрім того, всі пенсіонери та працівники сільгосппідприємства протягом цілого року забезпечені хлібом (безплатно!), до того ж працівники та малозабезпечені мешканці села безплатно харчуються в їдальні господарства. На балансі «Виноградної долини» — сільський Будинок культури. Надається й інший пакет «соціальних преференцій» — оранка городів, підвезення соломи, постійна допомога продуктами харчування школі, дитсадку, ветеранам...

Усі ці витрати лягають тягарем на економіку сільськогосподарського підприємства. Водночас фермери «чомусь» беруть людей на роботу неофіційно, виплачуючи заробіток «у конвертах». Звідси — мінімальні, якщо не нульові відрахування до бюджету.

- Нехай наша районна газета, — обурюється Микола Підгородинський, — надрукує на своїх шпальтах, хто скільки сплатив податків і зборів, виплатив заробітної плати. Адже нині майже всі перебувають у тіні, натомість різноманітні перевіряльники безперервно їдуть до нас (неначе на підтвердження цих слів двері розчиняються, й на порозі з'являються... чергові «контролери»). Податки всі повинні сплачувати однаково, бо як інакше можна утримувати державні органи, систему соціального захисту населення?

Загалом, як переконаний Микола Олексійович, держава у великому боргу перед українським селом. Сільські мешканці повинні бути забезпечені всім необхідним — і нормальними дорогами, і газом, і водою, й якісним медичним обслуговуванням тощо. «За останні роки, — зауважив М.О. Підгородинський, — було зроблено чимало безглуздя, а замість продуктивної роботи ми чули суцільний популізм з високих трибун. У результаті цих безвідповідальних дій було, зокрема, розорено тваринництво, інші галузі. Але так бути не повинно. Вірю в те, що з приходом до влади Партії регіонів ситуація на селі кардинально зміниться на краще. Насамперед, сподіваюсь на те, що економіка буде прогнозованою, а правила гри в аграрному секторі — чітко прописаними».

Та, попри всі негаразди, варюшинські аграрії гідно виконують свій споконвічний селянський обов'язок. От і цей сільськогосподарський сезон зустріли із засіяними нивами та сподіваннями на щедрий ужинок. На жаль, невблаганна природа позбиткувалася над цими стараннями та чималими фінансовими витратами. Через холодну суху весну довелося пересіювати 530 гектарів, що були під зерновими культурами, а це чималий удар по державному підприємству. Втім, як завжди, встояли. Соняшник, що висадили в авральному порядку, вродив нівроку, й дещо виправив економічне становище господарства. Всього зібрали 830 тонн насіння цієї рентабельної культури.

І, звичайно, «Виноградна долина» порадувала варюшинців непоганим урожаєм сонячних грон. Із 983 зібраних тонн винограду частину переробили на виноматеріали, решту — продавали у свіжому вигляді. Варто зауважити, що у цьому підприємстві дотримуються вимог до екологічності продукції: виноградні лози обприскують із мінімальним застосуванням «хімії.

- Могли б розвивати й інші напрямки, — каже М.О. Підгородинський, — проте тримаємо тільки ті галузі, що дають прибуток. Інакше — не вижити...

Проте голос директора ДП «Радгосп «Виноградна долина» теплішає, коли мова заходить про людей господарства, — тих, хто творить нинішню історію підприємства. Серед кращих — механізатори Олександр Соченинов, Володимир Коханчук, Сергій Дячков, Володимир Дмитрук, Андрій Кузвєсов, Руслан Котишкін, Анатолій Богуш, водії Олександр Піддубняк та Василь Філоненко, виноградарі Лариса Герег, Євгенія Форостинська, Людмила Зажиренко, Валентин Кисюра, бригадир виноградної бригади Любов Самсонова. Попри молодий вік, дуже добре зарекомендував себе начальник мехзагону № 1 Семен Міляєв. На таких трудівниках і тримається передусім «Виноградна долина», сподіваючись на кращі часи.

- У переддень Дня працівників сільського господарства, — сказав наостанок Микола Олексійович, — усім людям села хочу побажати міцного здоров'я, добробуту, впевненості в завтрашньому дні. Зі святом!